Іменем України
№ 610/2742/20
№ 2/610/360/2021
31.05.2021 року
Балаклійський районний суд Харківської області -
головуючий: Стригуненко В.М.
за участі
секретаря: Паточки А.М.,
розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02.11.2020 року до суду надійшов позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», в якому останній просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на підставі заяви про приєднання та Заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії, станом на 23.09.2020 року в сумі 38183,72 гривень, а також судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що 10.07.2018р. між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з наміром отримати кредит на свій картковий рахунок. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредит у сумі 39000 гривень на строк 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк, з процентною ставкою 38% річних на картковий рахунок з використанням платіжної картки.
Проте, відповідач порушив умови договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.
08.12.2020р. вказаний позов було задоволено за заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області, яке за ухвалою від 04.02.2021р. було скасовано та призначено справу до розгляду.
04.03.2021р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач посилаючись на власні розрахунки визначив суму заборгованості відповідача за кредитним договором, однак наданий розрахунок не відповідає змісту первинних документів, а саме чекам термінала самообслуговування позивача та квитанціям каси позивача стосовно внесення відповідачем готівкових коштів для погашення поточної заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідачем в рахунок погашення частини боргу, що за ним лишилась, сплатив залишок заборгованості через касу позивача 02.10.2020р. в розмірі 2000грн. та 03.12.2020р. в розмірі 5000грн., чим розрахувався з позивачем остаточно. Вважає, що оскільки розрахунки заборгованості, надані позивачем в обґрунтування розміру позовних вимог не відповідають наданим відповідачем первинним документам, вони є недостовірними та не можуть бути враховані, як обґрунтування та доказ заборгованості взагалі і тим більше її розміру. Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити та стягнути з позивача судовий збір в розмірі 454грн. за подання заяви про перегляд заочного рішення, витрати на правову допомогу, орієнтовно 7000грн., та поштові витрати у розмірі 100грн. (а.с. 102-104).
19.03.2021р. представник позивача надав відповідь на відзив, в якій вважав посилання відповідача щодо невідповідності інформації, яка міститься в розрахунку заборгованості первинним документам, безпідставними, оскільки переведені відповідачем грошові кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості та розподілені на погашення основного боргу, відсотків, комісії, пені та 3% річних. Зазначив, що відповідно до виписки по рахунку відповідачем 20.07.2020р. було поповнено рахунок на дві суми 5000грн. та 44,77грн. На підтвердження заборгованості за укладеним договором кредиту надали виписки по картковому рахунку. Посилались на те, що ними надано усі належні та допустимі докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 .
Крім того, заперечували проти стягнення з них судових витрат, оскільки з наданих адвокатом документів вбачається, що адвокатом виписано лише два товарних чеки на 3000грн. та 4000грн. без укладення Договору про надання правової допомоги (у якому було б зазначено, яким чином проводиться оплата) та відсутності доказів оплати, а також витрати за надання правничої допомоги є неспівмірними зі складністю справи, затраченим часом, обсягом наданих робіт (заява про перегляд заочного рішення не є важким процесуальним документом, що потребує спеціальних знань, а відзив на 1 сторінку не відповідає потраченому часу адвоката та обсягу наданих послуг) (а.с. 117-119).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 156).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його та відповідача відсутності, позов не визнав та просив повністю відмовити у його задоволенні.
Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
10.07.2018р. між АТ «Ощадбанк» (на той час ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання за № 479617921 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). 10.07.2018р. відповідачем також підписано Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з наміром отримати кредит на свій картковий рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт». Банком було встановлено кредит у розмірі 39000 гривень на строк 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк, процентна ставка складає 38% річних за користування кредитними коштами. Строк кредиту встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив свою згоду, що підписані заяви разом з невід'ємними додатками (Умовами, Правилами, Тарифами, супутніми послугами Паспортом споживчого кредиту та Таблицею) складають між ним і банком кредитний договір (а.с. 6-19).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що заява про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходила, відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискоюпо картковому рахунку.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання та заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії було укладено в письмовій формі кредитний договір.
При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання вказаних вище заяв та укладення кредитного договору.
Відповідач користувався наданими послугами, однак взяті на себе зобов'язання належним чином відповідно до умов Договору не виконував. Внаслідок порушення договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 23.09.2020 року становить 38183,72 гривень, що складається з: загальної суми основної заборгованості (основного боргу) - 37828,77 гривень, загальної суми заборгованості за комісією - 29,90 гривень, загальної суми нарахованої пені - 8,91 гривень, розміру 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 296,08 гривень, розміру 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 20,06 гривень.
Викладене підтверджується розрахунками, підтвердженими наданими первинними документами про рух коштів по рахунку (виписками) (а.с. 120-139).
В свою чергу, відповідач посилався на те, що наданий позивачем розрахунок не відповідає змісту первинних документів, а саме чекам термінала самообслуговування позивача та квитанціям каси позивача стосовно внесення відповідачем готівкових коштів для погашення поточної заборгованості за кредитним договором.
На підтвердження чого надав суду чеки терміналів самообслуговування від 21.09.2019р. на суму 4000грн., від 18.12.2019р. на суму 1600грн., від 07.03.2020р. на суму 1500грн., від 20.07.2020р. на суму 5000грн. (а.с. 105), суми в яких, на його думку, не відповідають сумам, вказаним в розрахунках заборгованості.
Однак, з наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписок по картковому рахунку (а.с. 120-139) вбачається, що, зокрема:
1)21.09.2019р. були переведені грошові кошти в сумі 4000грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості 23.09.2019р. та відповідно були розподілені: 2782,35грн. - погашення основного боргу, 858,85грн. - погашення відсотків, 358,80грн. - погашення комісії, пені та 3% річних, що в загальному розмірі складає 4000грн.
2)18.12.2019р. були переведені грошові кошти в сумі 1600грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості 18.12.2019р. та відповідно були розподілені: 1530,97грн. - погашення основного боргу, 15,21грн. - погашення відсотків, 53,82грн. - погашення комісії, пені та 3% річних, що в загальному розмірі складає 1600грн.
3)07.03.2020р. були переведені грошові кошти в сумі 1500грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості 10.03.2020р. та відповідно були розподілені: 337,62грн. - погашення основного боргу, 1012,88грн. - погашення відсотків, 149,50грн. - погашення комісії, пені та 3% річних, що в загальному розмірі складає 1500грн.
4)20.07.2020р. були переведені грошові кошти в сумі 5044,77грн. двома платежами на суму 5000грн. та 44,77грн. (виписка по рахунку НОМЕР_2 IBAN: НОМЕР_3 ), які були зараховані в рахунок погашення заборгованості 20.07.2020р. та відповідно були розподілені: 160,27грн. - погашення основного боргу, 4884,50грн. - погашення відсотків, що в загальному розмірі складає 5044,77грн.
Суд зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження своїх позовних вимог кореспондуються між собою, є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування,допустимими та достатніми доказами на підтвердження існування між сторонами договірних відносин та наявності заборгованості.
Розрахунок заборгованості, який відповідач вважає недостовірним, не спростований, контррозрахунок не наданий та судово-економічні експертизи щодо наданого розрахунку не призначалися. Розрахунок відповідає наданим відповідачем первинним документам, а також наданим позивачем випискам по рахунку, які також є первинними документами.
Також відповідач посилався на те, що в рахунок погашення частини боргу, що за ним лишилась, сплатив залишок заборгованості через касу позивача 02.10.2020р. в розмірі 2000грн. та 03.12.2020р. в розмірі 5000грн., чим розрахувався з позивачем остаточно.
Так, дійсно згідно наданих відповідачем квитанцій, 02.10.2020р. ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості 2000грн., а 03.12.2020р. - 5000грн. (а.с. 106, 107), що не заперечувалось позивачем. Однак позивач вказав, що вказані суми знайшли свого відображення в розрахунках заборгованості, оскільки на час звернення з позовною заявою до суду позивачем було зазначено суму заборгованості за укладеним Договором кредиту з урахуванням платежів, які вносились станом на 23.09.2020р., а ці платежі були сплачені пізніше.
Отже, предметом позову позивача на момент подачі позовної заяви була заборгованість відповідача у сумі 38183,72 гривень, яка утворилася станом на 23.09.2020р., а сплачена відповідачем сума 7000грн. не відображена у розрахунках заборгованості, оскільки була сплачена після дати, станом на яку було її розраховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Тобто, якщо предмет спору змінився, став меншим, до початку першого судового засідання позивач мав право зменшити розмір позовних вимог, чого ним зроблено не було, що є його правом, а не обов'язком.
Суд в свою чергу, відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла та була розрахована станом на 23.09.2020р., сплата платежів в рахунок погашення заборгованості після цієї дати не свідчить про її зменшення станом на таку дату. Всі платежі, які були здійснені в рахунок погашення заборгованості після 23.09.2020р. повинні враховуватись під час виконання рішення суду, винесеного за результатами розгляду вказаної позовної заяви.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Натомість, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на 23.09.2020р. він повністю погасив наявну перед позивачем заборгованість у сумі 38183,72 гривень, і як наслідок не має ніяких зобов'язань перед Банком.
З інших підстав, ніж вказані вище та які відповідач не довів, проти позову не заперечував.
Згідно пункту 1.24 Договору Банк має право вимагати від Клієнта дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за договором, строк сплати яких не настав, та застосовувати процедуру звернення стягнення на майно Клієнта згідно із законодавством (в т.ч. звернути стягнення на грошові кошти, що розміщені на будь-якому рахунку Клієнта), у випадку невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо вчасного повернення Кредиту (в тому числі сплати суми обов'язкового щомісячного платежу), сплати процентів за користування ним та інших платежів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти станом на 23.09.2020р. в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення заборгованості за договором кредиту.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач фактично отримав кредитні кошти, що останнім не оспорювалося, але не довів повне погашення заборгованості станом на 23.09.2020р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом в розмірі 38183,72грн. підлягають задоволенню.
Згідно умов Договору він є чинним з дня його підписання та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Виходячи з цього, відповідач повинен сплатити заборгованість за кредитним договором.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, на загальну суму 7554грн., з яких судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 454грн., витрати на правову допомогу в сумі 7000грн. та поштові витрати у розмірі 100грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав товарні чеки від 03.03.2021р. на суму 4000грн. та від 04.02.2021р. на суму 3000грн. з найменуванням наданих послуг та їх вартості (а.с. 108, 109).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, покладення судових витрат на сторони можливе лише під час розгляду позовної заяви, вирішення питання про стягнення судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення при розгляді такої заяви не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, тому це питання вирішується під час розгляду самої позовної заяви.
За правилом ст. 141 ЦПК України, внаслідок задоволення позову, понесені відповідачем судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, покладаються на нього та позивач не повинен їх йому компенсувати, а судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору, покладаються на відповідача.
Відповідачем 31.03.2021р. також було подано заяви про надання можливості подати докази понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України, для чого призначити дату та час судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалення з цього питання додаткового судового рішення (а.с. 144, 145).
Однак, оскільки понесені відповідачем судові витрати йому не компенсуються у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, суд не вбачає підстав та необхідності у призначенні дати та часу судового засідання для вирішення цього питання, яке вже і так вирішено у цьому рішенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом, станом на 23.09.2020р., в сумі 38183,72 гривні.
3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2102 гривні судового збору.
4.Дата складання повного судового рішення 4 червня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», місцезнаходження: 61003, м. Харків майдан Конституції б. 22, код ЄДРПОУ 09351600.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .
Головуючий В.М. Стригуненко