479/70/21
2/479/156/21
(заочне)
31 травня 2021 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі : головуючої - судді Репушевської О.В.
за участі: секретаря судового засідання Штуфра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтКриве Озеро, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу №479/70/21 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату,
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"(далі - ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 24 червня 2019 року по 23 листопада 2020 року перебував у трудових відносинах з Філією "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", працюючи на посаді водієм автобуса КАВЗ 1 класу. 23 листопада 2020 року він був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажання. Відповідно до розрахунку заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі Філія "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгувало позивачеві заробітну плату за квітень 2019 року - листопад 2020 року становить 68158.68 грн., та середній заробіток за час невиплаченої заробітної плати, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити і стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з дня звільнення по день ухвалення рішення судом. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання явку свого представника не забезпечив. Відзив на позов до суду не надіслав. Заяв про розгляд справи за відсутності представника підприємства чи відкладення розгляду справи не направляв.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до положення ч.1 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Враховуючи наявність усіх умов, передбачених положеннями ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 24 червня 2019 року був працевлаштований наказом №15 від 20 червня 2019 року водієм автобуса КАВЗ 1 класу Філії "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджується копією трудової книжки(а.с.7).
Згідно наказу №2 від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 було звільнено Філією "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки(а.с.6).
На момент звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, борг по заробітній платі перед позивачем за квітень 2019 року - листопад 2020 року становить 68158.68 грн.(а.с.8-9).
Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст.21 Закону "Про оплату праці").
Згідно із положеннями ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до положень ч.6 ст.24 Закону України "Про оплату праці", своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст.241-1 КЗпП України.
Відповідно до положень ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31 січня1961 року.
Відповідно до ст.1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін "заробітна плата", який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.
Відповідно до положень ст.12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.
Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, яка станом на 13 січня 2020 року становить 23065.87 грн..
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до положень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму Рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення, а саме станом на 23 листопада 2020 року філія "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не здійснила повний розрахунок з позивачем.
Представник відповідача не повідомив про причини затримки розрахунку.
З урахуванням норм положень ст.116 КЗпП України, яка зобов'язує підприємство розрахуватися з працівником у день звільнення, що не було здійснено відповідачем, суд вважає, що підприємство повинно нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За положеннями діючого трудового законодавства на власника покладається обов'язок в останній день роботи, цей же день є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення, видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.
При розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд керується положеннями "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 п. 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Згідно довідки філією "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" середньо денна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці складає 10820 грн., із розрахунку: 5410 грн. (повна зарплата за квітень 2019 р.) + 5410 грн. (повна зарплата за травень 2019 р.) = 10820 грн.; 10820 грн. : 42 роб. дня = 257 грн.. Час затримки виплати розрахунку, починаючи з липня 2019 року по день винесення судового рішення, а саме 31 травня 2021 року, буде складати 484 робочих днів.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_1 складатиме 124388 грн., із розрахунку 257 грн. х 484 роб. дні = 124388 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Розмір середнього заробітку за час затримки, згідно роз'яснень п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1993 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), суд дійшов висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
На підставі даної правової позиції, при звернені до суду позивач ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 грн. за одну позовну вимогу, а від сплати іншої - звільнений законом.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги у розмірі 1 816 грн. (908 грн. + 908 грн.)
Відповідно до положень ст.233 КзпП - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, яку відповідач не заперечив, що дає підстави позивачу звернутися до суду за захистом порушених прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5-8, 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ""Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2А) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 68158(шістдесят вісім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 68 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ""Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2А) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , середній заробіток при звільненні за період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення у розмірі 124388 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн., без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ""Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2А) на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцять) грн..
Допустити негайне виконання рішення, але не більше ніж стягнення заробітної плати за один місяць
Заочне рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо протягом цього строку не буде подана заява про його перегляд відповідачем або апеляційна скарга позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк: позивачем з дня проголошення рішення; відповідачем у той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У відповідності до п.15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду або через Кривоозерський районний суд Миколаївської області.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено та підписано 31 травня 2021 року.
Суддя :