Справа № 488/1747/21
Номер провадження № 1-кс/488/318/21
01.06.2021 року
Слідчий суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працює інструктором-методистом Миколаївської обласної комунальної комплексної ДЮСШ №1, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,-
Слідчий за погодженням із прокурором в рамках проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150050001703 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що становить 3 000 000 (три мільйони) гривень.
Так, згідно з повідомленням про підозру від 28.05.2021 року, яка слідчим уточнена 31.05.2021 року, в грудні 2020 року, точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення дизельного палива, належного АТ «Укрзалізниця» з локомотивів, що перебувають у користуванні вказаної установи. Для реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 залучив ОСОБА_7 , який реалізовував вказане паливо через підконтрольну йому АЗС, а також забезпечував розподіл отриманих внаслідок реалізації викраденого палива грошових коштів між учасниками злочинної змови, працівників відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії «Одеська залізниця» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які мали безпосередній доступ до місця тимчасового зберігання дизельного палива - паливних систем локомотивів, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які забезпечували перевезення викраденого з паливної системи локомотивів дизельного палива до підконтрольної ОСОБА_7 . АЗС.
Так, 26.05.2021 о 15 годині 53 хвилин ОСОБА_5 , здійснюючи підготовку майбутнього злочину, пов'язаного з викраденням дизельного палива з локомотивів, за допомого засобів мобільного зв'язку, повідомив ОСОБА_12 дату, час, місце в якому останньому необхідно буде передати машиністу відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 порожні каністри, які в подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повинні були наповнити викраденим дизельним паливом. В подальшому, 27.05.2021 о 07 годині 47 хвилин ОСОБА_5 , засобами мобільного зв'язку проконтролював чи перебуває ОСОБА_12 на раніше обумовленому місці вчинення злочину.
В той же час, на виконання зазначеного злочинного умислу, 27.05.2021 машиніст відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії «Одеська залізниця» ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з машиністом відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_9 , помічником машиніста відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_10 , а також із ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, маючи намір збагачуватися, незаконно заволоділи дизельним пальним, належним АТ «Укрзалізниця», що тимчасово зберігалось у паливній системі локомотиву ТЕП70 №0031 виробничого підрозділу «Локомотивне Депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії «Одеська Залізниця».
Так, машиніст ОСОБА_8 , будучи обізнаним щодо злочинного умислу інших співучасників, направленого на таємне заволодіння вищеописаним дизельним паливом, діючи всупереч вимогам п. 1.3.3 робочої інструкції машиніста тепловоза (КП8311), згідно якої машиніст тепловоза зобов'язаний керувати роботою помічника машиніста тепловоза, контролювати його дії, бути вимогливим щодо виконання ним службових обов'язків, забезпечив безперешкодний доступ помічника машиніста ОСОБА_10 до машинного відділення локомотиву ТЕП70 №0031 з метою викрадення чужого майна у вигляді дизельного палива, поєднаного із проникненням у інше сховище у вигляді паливної системи, яка є замкненою та технологічні отвори якої опломбовані.
В свою чергу, помічник машиніста відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_10 , наслідуючи спільний умисел співучасників на викрадення дизельного палива, використовуючи заздалегідь підготовлені знаряддя у вигляді крану та відрізку шлангу, порушив цілісність замкненої та опломбованої паливної системи локомотиву ТЕП70 №0031, тобто проник до вказаної системи з метою вилучення з неї частини дизельного пального, яке тимчасово зберігалось у вказаній паливній системі.
Знаходячись поблизу блокпосту №230 (парк Рідне) ст. Миколаїв-Вантажний, більш точно місце вчинення кримінального правопорушення встановити не вдалось, продовжуючи раніше заплановані та обумовлені протиправні дії, ОСОБА_10 почав заповнювати заздалегідь передані йому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пластикові каністри у кількості не менше 14 штук, ємністю не менше 30 літрів кожна, які, після заповнення дизельним паливом, що тимчасово зберігалось у паливній системі локомотиву ТЕП70 №0031, передавав ОСОБА_9 .
Продовжуючи виконувати спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 зменшив швидкість локомотиву, з метою надання успішної можливості ОСОБА_10 та ОСОБА_9 передати наповнені паливом пластикові каністри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Після цього ОСОБА_10 передав вказані наповнені викраденим паливом пластикові каністри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а ті, в свою чергу, згідно раніше оговореної домовленості, мали доставити зазначене паливо до підконтрольної ОСОБА_7 . АЗС.
В свою чергу, ОСОБА_7 , на виконання раніше розробленого злочинного плану, 27.05.2021 у вранішній час прибув на підконтрольну йому АЗС, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське Шосе, 102, де очікував на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою забезпечити успішне приховання викраденого дизельного палива та подальшу його реалізацію.
Зазначеним протиправними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 намагались викрасти майно, належне АТ «Укрзалізниця» дизельне паливо у кількості 420 літрів на загальну суму 11 713 грн. 08 коп., проте, спільний злочинний умисел вказаних осіб до кінця не доведений не був з причин, що не залежали від їх волі, оскільки їх протиправні дії були припинені співробітниками правоохоронних органів.
27.05.2021 року о 15 год. 26 хв. ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.
28.05.2021 року останньому повідомлено про підозру, яка слідчим уточнена 31.05.2021 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що є підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , оскільки наявні ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжувати свою злочинну діяльність, пов'язану із таємним викраденням чужого майна.
ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення вимог клопотання, пославшись на необгрунтованість підозри ОСОБА_5 та недоведеність ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання із долученими до нього додатками, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.
У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України - у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше сховище.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.05.2021 року; протоколом обшуку автомобілю «УАЗ 3962», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні у ОСОБА_12 , в ході якого вилучено: 15 пластикових каністр об'ємом близько 30-35л; протоколом огляду місця події за адресою: перегон «Блокпост 230км - Рудная 231км піке 9», у ході чого виявлено та вилучено: 14 пластикових бочок (каністр), з речовиною прозорого кольору, з ароматом схожим на пальне; металеве кільце з приєднаною до нього мотузкою зі зв'язаними металевими кріпленнями; прогумовані рукавички синього кольору належні ОСОБА_12 ; протоколом обшуку автомобілю марки «Hundai i30» д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_13 , у ході якого виявлено та вилучено: блокнот з чорновими записами, які містять посилання на прізвища співробітників «Локомотивне депо Миколаїв» та їх номери телефонів, 7 бланків відомостей про відпуск нафтопродуктів (форми 16-НП), градуювальна таблиця; протоколом обшуку локомотиву ТЕП70 №0031 виробничого підрозділу «Локомотивне Депо Миколаїв» (ТЧ-8) регіональної філії «Одеська Залізниця», в ході якого вилучено кран та відрізок шлангу; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_14 , в ході якого зафіксовані розмови між ОСОБА_14 та іншими фігурантами кримінального провадження, які стосуються готування та безпосереднього вчинення злочинів, пов'язаних з викраденням дизельного палива з локомотивів АТ «Українська залізниця»; іншими матеріалами кримінального провадження, які в своїй сукупності підтверджують причетність саме ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного злочину.
З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.
Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, приходжу до наступних висновків:
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_5 фактично є виконавцем інкримінованого злочину.
При цьому ОСОБА_5 раніше не судимий, має офіційне місце роботи - працює інструктором-методистом Миколаївської обласної комунальної комплексної ДЮСШ №1, є майстром спорту України з боротьби греко-римської, має постійне місце мешкання та реєстрації, де проживає з батьками, що свідчить про міцність соціальних зв'язків за місцем його проживання.
Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України й наведений в клопотанні ризик об'єктивно існує, з огляду на те, що усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі доведеності вини, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризику, який дає достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд у рішенні по справі "Белчев проти Болгарії" наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що реальність інших ризиків, зазначених стороною обвинувачення у клопотанні, не доведена, про них лише формально зазначено, жодного доказу того, що підозрюваний ОСОБА_5 вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, суду не представлено, тому суд вважає існування таких ризиків ілюзорним.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючому ризику, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із ч. 1, п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Незважаючи на те, що перше кримінальне провадження зареєстровано за ч.3 ст.185 КК України, причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину за яким на даний час не встановлено, на час розгляду клопотання ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, строк покарання за яке не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.185 КК України - тобто 4-х років, а прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, не доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у даному випадку, у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, не може бути застосований до підозрюваного взагалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком. При цьому сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину - незакінчену злочинну діяльність ОСОБА_5 та інших осіб, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що останній офіційно працевлаштований, має родину, постійне місце проживання та реєстрації, за місцем роботи та мешкання характеризується виключно з позитивного боку, вперше притягається до кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням виняткового запобіжного заходу, неможливо.
Положеннями ст. 182 КПК України передбачено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді застави, який полягає полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням даних про особу підозрюваного, (відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду), процесуальної неможливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, у зв'язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - застава з покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеному стороною обвинувачення під час розгляду клопотання ризику та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тому ризику, який об'єктивно існує.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Європейський суд у своєму рішенні від 28.09.2010 у справі «Mangouras v. Spain». підтвердив, що відповідно до §3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи розмір застави, суд приймає до уваги обставини кримінального правопорушення - незакінчену злочинну діяльність інкримінованого ОСОБА_15 злочину, розмір заподіяної діями ОСОБА_15 та іншими особами державі шкоди у доведеному органом досудового розслідування розмірі - у сумі 11 713,08 грн., майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та ризик, передбачений статтею 177 КПК України та встановлений судом.
Суд вважає доводи сторони обвинувачення щодо встановлення ОСОБА_15 розміру застави у сумі 3 000 000 грн., необгрунтованими, а саму заставу - завідомо непомірною для підозрюваного, оскільки слідчим та прокурором не доведено відповідного матеріального стану підозрюваного; зазначений розмір застави, за думкою суду, є таким, що свідчить про очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, що фактично призведе до подальшого ув'язнення підозрюваного, яке в останньому випадку стане безальтернативним запобіжним заходом..
Суд не може взяти до уваги посилання сторони обвинувачення на тривалість вчинених ОСОБА_15 злочинів, та як слід, отримання від їх вчинення неправомірної вигоди, оскільки на час розгляду клопотання судом встановлена обгрунтованість підозри ОСОБА_15 виключно в межах інкримінованого йому злочину за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України за епізодом від 27.05.2021 року.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
З сукупності встановлених судом обставин, суд вважає що застава в у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113 500 грн. здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_15 покладених на нього обов'язків та запобігти встановленому ризику, а також не є завідомо непомірною для нього.
Керуючись ст. 176, 177, 182, 183, 194, 196 КПК України,-
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятьсот ) грн., у разі внесення якої зобов'язати ОСОБА_5 :
- за кожною вимогою прибувати до суду, слідчого чи прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вказаних обов'язків застава буде звернена в дохід держави та щодо нього може бути обраний більш суворий запобіжний захід.
Виконання ухвали доручити начальнику ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1