Справа № 487/2904/20
Провадження № 2/487/334/21
20 травня 2021 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Верховний Суд, про відшкодування шкоди, завданої процесуальними діями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду,
21 квітня 2020 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій просить стягнути з Державної казначейської служби України на відшкодування шкоди, завданої процесуальними діями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що порушують його права, у розмірі 10 000 грн. моральної шкоди, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку та вартість судових витрат у розмірі 1 000 грн., що сплачена адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з поданням юридичної допомоги при розгляді в суді справи про відшкодування шкоди, завданої процесуальними діями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що порушують права ОСОБА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду ухвалою від 31.07.2019 відкрив касаційне провадження у справі №400/227/19 за скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 26.06.2019 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року в адміністративній справі №400/227/19 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року за позовом ОСОБА_1 . Однак станом на 18.05.2020, в порушення вимог ч. 1 ст. 342 КАС України, ч. 2 ст. 6, ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не розглянув скаргу. В результаті протягом одинадцяти місяців та 19 днів після набрання рішенням законної сили, позивач не може повернути 8 645,79 грн. заробітної плати, незаконно стягнутих державним виконавцем з його карткового рахунку у банку, у зв'язку з тим, що матеріали справи знаходяться в суді касаційної інстанції, що завдало йому шкоди. Враховуючи вказане, а також ч. 1 ст. 1174, ч. 7 ст. 1176 ЦК України, п. 1 ст. 1, п. 1-1 ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури в суду», той факт, що нерозгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду касаційної скарги у визначений ч. 1 ст. 342 КАС України строк, завдало позивачу моральної втрати у зв'язку з тим, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме зусиль щодо повернення 8 645,79 грн. заробітної плати, незаконно стягнутих державним виконавцем, позивач відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України змушений звернутись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в 10 000 грн. Окрім цього, позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати, що будуть сплачені адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з поданням юридичної допомоги - 1000 грн.
Ухвалою від 02 червня 2020 р. зазначена вище позовна заява залишена без руху
26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, залучено до участі у справі як третю особу - Верховний Суд.
16 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, відповідно до якого орган Казначейства не визнає позовні вимоги, посилаюсь на те, що: позивач не залучає відповідачем орган, що завдав шкоду, орган Казначейства не є уповноваженим органом, що може представляти державу; наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов'язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів. Щодо бездіяльності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, орган Казначейства зазначає, що: бездіяльність Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутня, справа розглянута та вчинено процесуальні дії, передбачені КАС України; статтями 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржувати ся у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом. Щодо неможливості позивача повернути кошти за судовим рішенням, що набрало законної сили, представник Казначейства вважає такі доводи безпідставними, так як рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 було скасовано Постановою Верховного суду від 20.05.2020. Вважає, так як рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 скасовано та вже в провадженні суду знаходиться справа про відшкодування з державної виконавчої служби шкоди у сумі 8645,79 грн. то у задоволенні позову слід відмовити. Щодо моральної шкоди, представник Казначейства що обставини, викладені в позові не відносяться до переліку, які охоплюються ст. 1176 ЦК України, судове рішення про незаконність дій відсутнє. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважає що у їх відшкодуванні слід відмовити.
Ухвалою суду від 10 листопада 2020 року за клопотанням третьої особи, зобов'язано ОСОБА_1 виконати вимоги ч. 3 ст. 187 ЦПК України.
25 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, відповідно до якого зазначає, що представник ДКС не застосувала постанову Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18, де в п. 22 зазначено: «Щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача, Консультативна рада Європейських судів зазначає, що беручи до уваги принцип незалежності суду …. її) будь яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (в тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави…). Представник ДКС не застосувала вимоги постанови ВС № 757/53996/17, відповідно до якої оскільки державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди. Представник ДКС не застосував вимоги п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Представник ДКС України проігнорував той факт, що іншими процесуальними діями, що порушують права позивача є нерозгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі № 400/227/19 касаційної скарги Державного виконавця від 26 червня 2019 року у строку, визначений ч. 1 ст. 342 КАС України. Не з'ясував що в результаті цього позивач не може повернути 8 645,79 грн. заробітної плати, незаконно стягнутих державним виконавцем. Не застосував вимоги п. 1-1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
02 грудня 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких, третя особа вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивач не обґрунтував та не надав жодних належних доказів заподіяння йому моральної шкоди процесуальними діями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
19 січня 2021 року до суду надійшло заперечення щодо доводів третьої особи, в яких позивач зазначає, що: представник третьої особи не ознайомився зі змістом позовної заяви від 20.05.2020; проігнорував той факт що станом на 20.05.2020, тобто через 9 міс. 18 днів після відкриття касаційного провадження у справі № 400/227/19 за касаційною скаргою державного виконавця, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не розглянув касаційної скарги позивача, що стало причиною не повернення позивачу 8 645,79 грн. заробітної плати, незаконно стягнутих державним виконавцем.
26 січня 2021 року, 01 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служи України.
09 березня 2021 року та 10 березня 2021 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшує розмір моральної шкоди з 10000 грн. до 1200000 грн. та судові витрати до 3 000 грн.
18 березня 2021 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
04 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого представник ДКС України заперечує проти позову посилаючись на відсутність обґрунтування моральної шкоди, відсутність вказівки на те, які моральні втрати поніс позивач, в чому вони полягали, обґрунтування розміру. Тим паче позивач не довів протиправність діяння Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, причинно-наслідкового зв'язку. Відсутні документальні підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат. Наголошують, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
21 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
20 травня 2021 року до суду надійшла заява представника ДКСУ про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 18 березня 2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом у справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправним дій та скасування постанови від 09.01.2019 року ВП № 56261388 про арешт коштів боржника, ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, а саме ухвалено: скасувати постанову Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 03.10.2018 року про арешт коштів боржника в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , яка винесена у виконавчому провадженні № 562661388. Зобов'язати старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кирильченка Дмитра Валерійовича зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
30 травня 2019 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова набрала законної сили в день її проголошення, тобто 31.05.2019.
31 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
18 травня 2020 року Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду закінчив підготовчі дії і призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження на 20 травня 2020 року.
20 травня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
23 червня 2020 р. ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що постановою від 12.06.2019 року ВП № 56261388 знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що знаходиться в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що належить боржнику ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що у зв'язку з нерозгядом Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду касаційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 342 КАС України, він не може повернути 8 645,79 грн. заробітної плати, незаконно стягнутих державним виконавцем, у зв'язку з тим, що матеріали справи знаходяться в суді касаційної інстанції, що завдало йому моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1166, 1167, 1173, 1174 цього кодексу).
У ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні стст.1167, 1174 ЦК.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Разом з тим, позивач хоч і зазначив, що потребував докладати додаткових зусиль та витрачати час для відновлення своїх прав, проте останнім не надано доказів цього, зокрема доказів звернення для повернення стягнутих з нього коштів. При цьому, як встановлено судом постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишено без змін і така Постанова набрала законної сили в день її проголошення, тобто 31.05.2019. Дія вказаної постанови не зупинялась, а тому рішення суду мало виконуватись. Так само не надано позивачем жодних доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини Касаційного адміністративного суду, причинного зв'язку між рішеннями, діями або бездіяльністю і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач обмежився лише загальними формулюваннями завдання йому моральної шкоди, не зазначивши яких саме додаткових зусиль для організації свого життя він доклав та з чого він виходить, оцінюючи моральну шкоду.
Таким чином, сам факт розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду понад встановлений строк справи, не може свідчити про реальне порушення його прав та завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між бездіяльністю та настанням моральної шкоди.
При цьому, як зазначалось вище, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності.
З огляду на викладене суд виходить із недоведеності позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, причинного зв'язку між шкодою та діяннями (бездіяльністю) відповідача, що на підставі ст.81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про необхідність відшкодування йому моральної шкоди не знайшли свого підтвердження.
Посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є помилковим, оскільки вказаний закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 585/724/19 від 27 травня 2020 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат у сумі 3000 грн., у зв'язку з поданням юридичної допомоги при розгляді справи у суді, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 141, 259, 263-265, 352, 354-355, ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Верховний Суд, про відшкодування шкоди, завданої процесуальними діями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Третя особа: Верховний Суд, адреса: вул. П. Орлика, буд. 8, м. Київ, 01043.
Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.
Суддя: З.М.Сухаревич