Справа № 2-2028/11
Провадження № 2/487/456/21
19.05.2021 року м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді - Притуляк І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Янковець Г.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави
22 березня 2011 року до суду надійшов позов ВАТ «Мегабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення з останніх в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №13-14П/2008 від 24.01.2008 року у сумі 67 371,47 грн., звернути стягнення на предмет застави на напівпричіп платформи, марки TRFILOR, модель SYY3CX, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1999 року випуску, червоного кольору, а також судові витрат у розмірі 908,49 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2011 року, позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.08.2020 року вищевказане заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
09.10.2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Сіхарулідзе Д.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що на момент звернення позивача з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , було порушено строки позовної давності пред'явлення вимог до поручителя, що фактично свідчить про припинення договору поруки. Крім того зазначив, що позивачем були нараховані відсотки поза межами дії кредитного договору.
Також зазначив, що вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права на продаж майна не можуть вирішуватись в судовому порядку.
10.02.2021 року представником АТ «Мегабанк» Дідиком С.Є. подано заяву про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 03.03.2021 року. Відповідно до вказаної заяви позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк») заборгованість за кредитним договором №13-14П/2008 від 24.01.2008 року у сумі 27 803,07 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між ПАТ «Мегабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13-14П/2008 від 24.01.2008 року, відповідно до умов якого банком було надано кредит в сумі 80300,00 грн., зі сплатою 18,5 % річних строком до 23.01.2014 року, з поверненням кредиту щомісячно, згідно з графіком. В забезпечення вказаного договору між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №13-14П/2008-п, відповідно до умов якого поручитель бере на себе зобов'язання в якості солідарного боржника в тому ж обсязі, що і Боржник.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором та несплати процентів за користуванням кредитом та тіла кредиту, відповідачі станом на 01.02.2021 року мають заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 987,20 грн., за відсотками 12 791,00 грн.. Крім того відповідно до умов кредитного договору з відповідачів підлягають стягненню штрафи у розмірі 2746,80 грн. та 1278,07 грн. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання за вищевказаним правочином, просив заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.
15.03.2021 року представником відповідачів - адвокатом Сіхарулідзе Д.Г. було подано заяву, яка по своїй суті є відзивом на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що не підлягають стягненню відсотки за кредитним договором, нараховані за період 01.12.2014 року по 31.01.2021 року, тобто поза межами дії вказаного договору. Також заперечив проти стягнення з відповідачів штрафів, передбачених договором, вважаючи, що вказані штрафи не відповідають наслідкам порушення відповідачем зобов'язання за договором, а їх суму вважає надмірною.
Крім того зазначив, що на момент звернення позивача з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , було порушено строки позовної давності пред'явлення вимог до поручителя, що фактично свідчить про припинення договору поруки.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, в подальшому до суду не з'явився, надавши до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення вимог позовної заяви заперечував, в подальшому до суду не з'явився, надавши до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи за його відсутності, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Мегабанк» підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Відповідно до положень ст.554 ЦК України (в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин) у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, ВАТ «Мегабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк» ) та ОСОБА_1 24.01.2008 року підписано договір №13-14П/2008, згідно з яким він отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 80300,00 грн. на строк з 24.01.2008 року до 23.01.2014 року з обов'язком сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18,5 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання по вищевказаному договору між ВАТ «Мгабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк» ) та ОСОБА_2 24.01.2008 року укладено договір поруки №13-14П/2008-п, відповідно до умов якого поручитель бере на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором в якості солідарного боржника в тому ж обсязі що і Боржник.
Пунктом 5.1 вказаного договору поруки було передбачено термін його дії, а саме з моменту підписання протягом трьох років з дня закінчення строку Кредитного договору.
Крім того, п.п.7.1, 7.2 Кредитного договір №13-14П/2008 від 24.01.2008 року передбачена відповідальність сторін за порушення умов вказаного договору.
Зокрема, за користування кредитом понад строк, встановлений п.п.1.1, 3.2.1 Договору, та або недотримання строків сплати нарахованих процентів Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.
Так, Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю штраф у наступних випадках: за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення, зазначеним у п.п. 1.1 Договору - у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого кредиту; за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.1 Договору - у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого кредиту; за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.2 Договору - у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого кредиту, що використано не за цільовим призначенням; за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.3 Договору - у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород; за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов'язків згідно з п.п. 3.2.4-3.2.14 Договору - у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту.
В свою чергу ОСОБА_1 з 01.12.2009 року, належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, здійснюючи сплату грошових коштів з порушенням передбачених Кредитним договором строків.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01.02.2021 року становить 27 803,07 грн. та складається з: заборгованість за тілом кредиту 10 987,20 грн., заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 12 791 грн. (яка розрахована наступним чином з 24.01.2008 року по 23.01.2014 року - 18,5% річних, з 24.01.2014 року по 01.01.2021 року - 0,1 % річних.), штрафів: відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну сплату кредиту за невиконання обов'язків згідно п.3.2.1 у розмірі - 2746,80 грн. (10 987,20 х 25%); відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну сплату процентів за невиконання обов'язків згідно п.3.2.3 у розмірі - 1278,07 грн. (12 780, 67 х 10%)
Враховуючи, вищевикладені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задовольнити.
Суд критично ставитися до заперечень представника відповідачів проти задоволення позову через необґрунтованість позовних вимог з огляду на встановленні обставини справи.
Так, заперечення щодо стягнення на користь позивача відсотків за користування кредитом поза межами Кредитного договору є безпідставними, оскільки з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума передбачених Договором -18,5% річних була обчислена за період з 24.01.2008 року по 23.01.2014 року - тобто за період дії вищевказаного Кредитного договору. У той час як стягнення відсотків за період з 24.01.2014 року по 01.01.2021 року обчислюється на рівні - 0,1 % річних, що не перевищує встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України розмір.
Заперечення представника відповідачів стосовно стягнення з відповідачів штрафів, які, на його думку, не відповідають наслідкам порушення відповідачем ОСОБА_1 , зобов'язання за договором та є надмірними, суд також сприймає критично та вважає їх безпідставними з огляду на умови Кредитного договору та положення Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо заперечень представника відповідачів, відповідно до яких він вважає договір поруки припиненим, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги поручителю ОСОБА_2 суд виходив з наступного.
Положеннями ст. 559 ЦК України (в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В обґрунтування порушення позивачем строку позовної давності ОСОБА_3 зазначає, що Вимогою щодо погашення заборгованості за Кредитним договором від 10.03.2009 року №81-01/515, яка була направлена на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Кредитором було фактично поставлено вимогу щодо дострокового погашення кредиту.
Разом з тим, судом встановлено, що вказана вимога, як і аналогічні за змістом вимоги від 06.10.2009, 28.08.2009, 08.02.2010, 16.07.2010, містять пропозиції стосовно досудового врегулювання спору та жодна з них не містить інформації, що Банком в односторонньому порядку прийнято рішення про розірвання Кредитного договору та пред'явлено вимогу про повернення всієї суми заборгованості. Натомість вказані вимоги мають лише перелік дій, які має намір вчинити Кредитодавець у разі продовження неналежного виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору.
Таким чином, визначений у Кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання, а саме - не пізніше 23.01.2014 року, до моменту звернення позивача із зазначеним позовом до суду не змінювався.
За таких обставин на момент звернення до суду 22.03.2011 року кредитором не був порушений 6 місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 відповідно до договору поруки від 24.01.2008 року №13-14П/2008-п.
Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №13-14П/2008 від 24.01.2008 року, у розмірі 27 803,07 грн., з яких 10 987,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 791 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 4024,87 грн. - сума штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 394,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 394,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», місцезнаходження: м. Харків, вул. Алчевських, 30, код в ЄДРПОУ 09804119 (рахунок отримувача для зарахування грошових коштів НОМЕР_3 у АТ «Мегабанк», МФО 351629, код 09804119 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5
Повне судове рішення складено 25.05.2021 року.
Головуючий суддя: І.О. Притуляк