іменем України
(заочне)
"28" травня 2021 р. 145/345/21
2/145/460/2021
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
за участі секретаря Мигдальська Н.М.
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 року їй на праві власності належить квартира під номером АДРЕСА_1 .
В належному їй житлі зареєстрований відповідач в даній справі, її син, ОСОБА_3 .
Протягом останніх 15 років і 8 місяців відповідач в належній їй нерухомості не проживає, її житлом не користується.
Відповідач зареєструвався в належній їй квартирі, як її син, член її сім'ї, і мав право користуватись належним їй житлом, але з 19.06.2005 по теперішній час відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації, її житлом не користується. Вона неодноразово зверталась до нього з проханням добровільно скасувати свою реєстрацію в належній їй квартирі, але їй було відмовлено, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
На даний час вона має намір оформити субсидію на оплату комунальних послуг, але реєстрація відповідача у належному їй житлі перешкоджає їй це зробити, тому вона позбавлена можливості вільно користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності майном.
Відповідач з 2005 року постійно із нею не проживає та спільного господарства не веде і відповідно до норм статей 71 та 163 ЖК України втратив право на проживання в належній їй нерухомості, оскільки протягом останніх 15 років і 8 місяців він не проживає в ній і підстав для збереження за ним права на користування належною їй квартирою немає.
Просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житлом в квартирі під номером АДРЕСА_1 .
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у відсутності його та позивачки, позов підтримує, просить його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку (через оголошення). Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 року (а.с.5) позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
За даною адресою зареєстрований також син позивачки - ОСОБА_3 , що стверджується домовою книгою (а.с.10-11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 25.02.2021 (а.с.9) та довідки виконавчого комітету Сутисківської селищної ради № 238 від 26.02.2021 (а.с.13) відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі матері за адресою: АДРЕСА_2 , однак з 19.06.2005 не проживає.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-709цс16, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно правової позиції Верховного суду України у постанові від 16.11.2016 (справа № 6-709цс 16) зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушення права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушення права. Положення статей 383,391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, у тому числі осіб, які не є членами його сім'ї.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України Верховний Суд України дійшов висновку про те, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_3 понад 15 років в належному позивачу житлі не проживає, беручи до уваги те, що він не оплачує комунальні послуги, не несе витрат по утриманню будинку та не бере участі у спільному побуті та враховуючи вищезазначену правову позицію ВСУ, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Доказів на спростування позову не надано.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.16, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,
ухвалив:
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житлом в квартирі під номером 7 (сім), загальною площею 76,2 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_3 .
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 03.06.2021.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.