Справа № 496/27/19
Провадження № 2/496/115/21
24 травня 2021 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Головуючого судді - Дранікова С.М.
за участю секретаря - Старостіної А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач, ПАТ «КБ «Хрещатик», правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 321 314,06 грн. та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.12.2007 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» (який з 12.05.2010 року є правонаступником ВАТ «КБ «Хрещатик») та ОСОБА_2 укладено договір невідновлюваної кредитної лінії №676 (з урахуванням внесених змін до нього), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 300 000,00 грн., терміном повернення до 31.12.2010 року. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором, які отриманні останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку. Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 01.12.2018 року його загальна заборгованість перед позивачем складає 321 314,06 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом - 0,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 87670,00 грн., заборгованість за процентами за кредитом - 122768,70 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 29442,71 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 38299,01 грн., інфляційні втрати від прострочення повернення кредитної заборгованості - 35243,34 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 7890,30 грн. 26.07.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень № 3/3186. Проте, на день подання даного позову, відповідачі на вимогу про усунення порушень не відреагували, зобов'язання за кредитним договором не виконали. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаними позовом.
12.03.2019 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову, застосувати строк позовної давності з огляду на наступне. 12.12.2007 року, між ВАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 , був укладений договір - невідновлювальної кредитної лінії № 676. Виконання зобов'язання, згідно п. 3.1 кредитного договору, було забезпечене порукою ( Договір поруки від 12 грудня 2007 року № 120, за яким поручителем є - ОСОБА_3 ) та заставою (Договір іпотеки земельної (присадибної) ділянки, з визначеною заставною вартістю - 507035 грн. від 12 грудня 2007 року, за яким майновим поручителем є ОСОБА_4 26 листопада 2008 року було укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору № 676 від 12 грудня 2007 року. Цією, угодою встановлено - «Викласти пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору», в наступній редакції: 1.1. Банк, надає Позичальнику, в порядку, передбаченому цим договором, кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості - 200 000 грн., строком на 36 місяців, терміном повернення 11 грудня 2010 року». Одночасно, за Додатковою угодою №2, були внесені зміни і до п. 4.4 розділу 4 «Плата за кредит та порядок його погашення» Кредитного договору - п. 4.4 наведено новий графік погашення кредитної заборгованості, з урахуванням зниження ліміту невідновлювальної кредитної лінії - 200 000 грн. Тобто, другий транш кредиту, в розмірі - 100 000 грн., банк відповідачу не видавав, обмежившись першим - у 200 000 грн. Тому, зазначене позивачем у позові, що банк надав відповідачу кредит, в сумі 300000 грн. з терміном повернення - 31 грудня 2010 року не відповідає дійсності. Даний кредит був погашений частково, перераховано на рахунок ПАТ «КБ «Хрещатик» на погашення заборгованості за кредитом понад половину коштів від суми наданого кредиту, а також проценти за користування кредитом. Решта ж заборгованості у встановлений Кредитним договором термін - до 11 грудня 2010 року через брак коштів, лишилась не погашеною. Отже, з наступного, за 11 грудня 2010 року, дня, перед кредитором постав вибір - чи звертатись, до ОСОБА_2 та поручителя - ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором; чи з позовом до майнового поручителя - ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки). У грудні 2013 року, в межах строку позовної давності, кредитор - ПАТ «КБ «Хрещатик», звернувся, до суду, з позовом, обравши, для себе, способом судового захисту - звернення стягнення на заставлене майно. 23 грудня 2013 року Біляївський районний суд Одеської області заочним рішенням по справі № 496/5702/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_2 , вже звернув стягнення на нерухоме майно - земельну (присадибну) ділянку, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 12 грудня 2007 року, і належить, ОСОБА_4 , на право власності, з метою (як зазначено в рішенні суду) - реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ «КБ «Хрещатик» на погашення заборгованості ОСОБА_2 , за договором невідновлювальної кредитної лінії № 676 від 12 грудня 2007 року, в сумі - 138 843 грн. 14 коп. Заочне рішення вступило в законну силу 03 січня 2014 року. Ще однією з підстав за якої має бути відмовлено в позові є звернення позивача до суду з пропуском строку позовної давності. Нарахування заборгованості по процентам, пені та решті штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту неправомірно здійснювалося позивачем до 30 листопада 2018 року, що в поєднанні з простроченою заборгованістю за кредитом - 87670 грн., і утворило ту загальну заборгованість по кредиту - 321314 грн. 06 коп., яку позивач просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 та з поручителя - ОСОБА_3 , як із солідарних боржників. Як безпосередньо вбачається зі змісту Кредитного договору № 676 його укладено 12 грудня 2007 року, кредит надано терміном повернення 11 грудня 2010 року; про збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін в Договорі не зазначено. Строк сплив 11 грудня 2013 року при загальній позовній давності - у 3 роки для звернення до суду щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом та процентами і 11 грудня 2011 року - для звернення до суду щодо стягнення: пені за несвоєчасне погашення кредиту; пені за несвоєчасну сплату процентів; інфляційних витрат від прострочення повернення кредитної заборгованості; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту. Від початку перебігу строку позовної давності минуло 8 років, за період від завершення, його перебігу і по день звернення до суду з даним позовом позивачем було неправомірно нараховано ще 182 470 грн. 92 коп. заборгованості. В той час, як в межах строку позовної давності, сума заборгованості становила - 138843 грн. 14 коп., на погашення якої заочним рішенням від 23 грудня 2013 року, по справі № 496/5702/13 -ц, Біляївський районний суд Одеської області звернув стягнення на нерухоме майно, земельну ( присадибну) ділянку, майнового поручителя за цим же Кредитним договором - ОСОБА_4 . З моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації (02 червня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення №46 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Хрещатик», а 03 червня 2016 року, виконавча дирекція фонду гарантування вкладів осіб прийняла рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора Банку) ПАТ «КБ «Хрещатик», з 03 червня 2016 року фактично втратив статус фінансової установи, його банківська діяльність припинилась у зв'язку з чим, банк втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема і щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредиту. У зв'язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
19.03.2019 року від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з припиненням поруки на час звернення до суду з цим позовом, оскільки як вбачається з наданої позивачем у якості доказу вимоги про усунення порушень (щодо негайного погашення існуючої заборгованості за кредитним договором), за вих. №3/3186 від 26 липня 2018 року позивач пред'явив дану вимогу в тому числі, і до ОСОБА_3 - як до поручителя більше ніж через 7 років від настання строку виконання основного зобов'язання (в той час, як мав пред'явити таку вимогу ще до 11 червня 2011 року).
26.03.2019 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , згідно якої вказав, що з виписок по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 , доданих до матеріалів справи, кредитні кошти були видані ОСОБА_2 у розмірі 200 000,00 грн. Також розрахунок заборгованості ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи, нарахований з виданої суми кредитних коштів, а саме 200 000,00 грн. Оскільки на теперішній час, зобов 'язання по договору невідновлюваної кредитної № 676 від 12.12.2007 відповідачем ОСОБА_2 не виконано, то ПАТ «КБ «Хрещатик» має право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Твердження ОСОБА_2 про те, що оскільки терміном повернення кредитних коштів по договору невідновлюваної кредитної лінії № 676 від 12.12.2007 року є 11.12.2010 рік, то строк позовної давності спливає 11.12.2010 року не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України з огляду на те, що зобов'язання на сьогоднішній день залишаються не виконаними, то договір невідновлюваної кредитної лінії № 676 від 12.12.2007 на сьогоднішній день є чинним, а отже і строки позовної давності не пропущені. Твердження ОСОБА_2 з приводу того, що банк втратив право на нарахування відсотків по Договору у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» суперечить нормам законодавства України, тому що нарахування відсотків та комісій, обумовлених кредитним договором сприяє збільшенню ліквідаційної маси, а тому такі дії Банку відповідають вимогам закону. У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить відмовити у задоволенні застосування строку позовної давності та задовольнити позов.
24.04.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких вона зазначає, що проти доводів позивача, викладених ним у відповіді на відзив заперечує, виходячи з наступного. Враховуючи передбачений Договором термін виконання зобов'язання - 11 грудня 2010 року, початком перебігу строку було - 12 грудня 2010 року, останній день строку припадав на 12.12.2013 року. Зі зверненням ПАТ «КБ «Хрещатик» з позовом до одного з боржників (майнового поручителя) 12 листопада 2013 року, перебіг строку позовної давності перервався та почався заново. Тобто, для позивача днем закінчення строку позовної давності для звернення до суду з позовом до решти боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором № 676 від 12 грудня 2007 року, було 12 листопада 2016 року. В той час як позовну заяву позивача датовано 22 грудня 2018 року. Тому, ПАТ «КБ «Хрещатик», пропустивши строк в межах якого міг вернутися до суду, втратив можливість на те, щоб його цивільне право та інтерес були захищені судом.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.12.2007 року між ПАТ «КБ «Хрещатик», який є правонаступником ВАТ «КБ «Хрещатик», та ОСОБА_2 укладено договір невідновлюваної кредитної лінії №676, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 300 000,00 грн., терміном повернення до 11.12.2010 року.
Згідно додаткової угоди №2 від 26.11.2008 року до кредитного договору №676 від 12.12.2007 року, пункт 1.1. розділу 1. «Предмет договору» Договору викладено в наступній редакції: «1.1. Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 200 000, 00 грн., строком на 36 місяців, терміном повернення 11.12.2010 року».
12.12.2007 року між ПАТ «КБ «Хрещатик», який є правонаступником ВАТ «КБ «Хрещатик», таОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір поруки №120, згідно з яким поручитель зобов'язується перед банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до Договору невідновлювальної кредитної лінії №676 від 12.12.2007 року.
Відповідно до п. 3.1. Договору невідновлювальної кредитної лінії № 676, виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором забезпечується також договором іпотеки земельної ділянки, загальною площею 0,1659 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить майновому поручителю ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 17.08.2007 року, заставною вартістю 507035 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №676 від 12.12.2007 року, станом на 01.12.2018 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 321 314,06 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом - 0,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 87670,00 грн., заборгованість за процентами за кредитом - 122768,70 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 29442,71 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 38299,01 грн., інфляційні втрати від прострочення повернення кредитної заборгованості - 35243,34 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 7890,30 грн.
26.07.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень № 3/3186. Проте, на день подання даного позову, відповідачі на вимогу про усунення порушень не відреагували, зобов'язання за кредитним договором не виконали.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про здійснення процесуального правонаступництва по вказаній цивільній справі; заміненопозивача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на його процесуального правонаступника ОСОБА_1 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2013 року задоволено позов ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Одеського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на заставлене майно. Звернуто стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,1659 гектара, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим 12 грудня 2007 р. ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №8 і належить громадянину ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №955935, виданого Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області 17 серпня 2007 року з метою реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» та погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором не відновлювальної кредитної лінії №№ 676 від 12.12.2007р. в сумі 138 843,14 гри. а саме: простроченої суми кредиту - 87670,00 грн.; прострочених відсотків - 36698,40 грн.; пені за прострочення сплати кредиту - 10476,45 грн.; пені за прострочення сплати відсотків - 3998,29 грн. Вказане рішення набрало законної сили 02.01.2014 року.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт) встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.
Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
П.4.3. Договору передбачає, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, починаючи з дня виникнення позичкової заборгованості, за фактичний термін користування кредитом з урахуванням суми заборгованості, діючої процентної ставки та фактичної кількості календарних днів у році і сплачуються позичальником на рахунок № НОМЕР_1 в грн., в банку, починаючи з 25 числа, але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а у разі дострокового повного погашення заборгованості в день фактичного погашення кредиту.
Оскільки Кредитним договором встановлені окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право Банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскільки, перебіг строку позовної давності розпочався з 12.12.2010 року, то трьохрічний строк давності щодо вимог банку сплив ще 12.12.2013 року.
Згідно положень ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Зі зверненням ПАТ «КБ «Хрещатик» з позовом до майнового поручителя 12.11.2013 року, перебіг строку позовної давності перервався, та почався заново. Тобто, для позивача днем закінчення строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором було 12.11.2016 року, однак позов заявлено позивачем 03.01.2019 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_2 , є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).
Суд звертає увагу, що позивачем в справі ПАТ «КБ «Хрещатик», як і правонаступником позивача ОСОБА_1 не ставилось питання щодо поновлення строку позовної давності у позовній заяві чи шляхом подання відповідного клопотання. Підстав для поважності пропуску строку давності звернення до суду позивач у позові не зазначив і не обгрунтував.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» із змінами, внесеними згідно з Постановою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 року, при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах у зв'язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 258, 260, 261, 262, 264, 267, 526, 530, 548, 553, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 02.06.2021 року.
Суддя С.М. Драніков