Справа № 495/3266/20
Номер провадження 2/495/877/2021
25 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді Савицький С.І.,
при секретарі - Гасанзаде М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», в особі представника позивача адвоката Шишлюк Максима Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки),
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 16.03.2017 року у розмірі 16 082,72 грн. та судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 16.03.2017 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та відповідачем було підписано заяву про приєднання № 1145661/160317 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Проте, відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором та станом на 26.03.2021 року виникла заборгованість у розмірі 16 082,72 грн., з яких: прострочений основний борг по кредиту 9 502,29 грн., загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 4 779,72 грн., комісія 10,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом 1 213,15 грн., 3% річних на суму простроченого кредиту за несвоєчасне погашення основного боргу 110,90 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків 195,37 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 271,29 грн. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін до судового засідання.
25.05.2021 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», в особі представника позивача адвоката Шишлюк Максима Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2021 року. у залі судового засідання № 36, у приміщенні суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти прийняття заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких пояснень та заперечень до суду не направив.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні, 16.03.2017 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ № 10015/0339 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір у вигляді заяви про приєднання № 1145661/160317 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Згідно з п. 3.1. Заяви про приєднання, шляхом підписання цієї Заяви до Договору, Відповідач беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку.
Пунктом 3.2. Заяви про приєднання передбачено, що відповідно до умов Договору, Банк відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу за дебетовою-кредитною схемою.
Відповідно до п. п. 3.4.1. - 3.4.2. Заяви про приєднання, Банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та надає платіжну картку і ПІН-конверт до неї.
Згідно п. 5.5. Заяви про приєднання, клієнт підтвердив, що отримав, ознайомився і погодився із Правилами користування кредитною карткою, Тарифами, які діють на дату підписання цієї Заяви про приєднання.
Пунктами 6.2. - 6.5.1. Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою Заяви про приєднання (надалі - Заява на встановлення відновлюваної кредитної лінії) передбачено, що Клієнту надається кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) на його картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 12 900, 00 грн. з можливим подальшим збільшенням до 40 000, 00 грн. на строк 24 місяці з можливим продовженням на той самий строк. Строк кредиту (користування ним) встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін кредит продовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 30 % річних та сплачується щомісячно.
Додатково зазначаємо, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» та постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» було здійснено перехід з рахунку 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток» на здійснення операцій з використанням платіжних карток із застосуванням балансових рахунків 2620 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», а також запроваджено стандарт IBAN.
Таким чином, поточний рахунок Позичальника було змінено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 6.1. Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії, підписанням цієї заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії, Клієнт погоджується на одержання кредиту та з умовами користування кредитом відповідно до умов Договору, та підтверджує укладення між ним та Банком Кредитного договору.
Відповідно до п. п. 6.9. - 6.11. Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії, всі інші умови Кредитного договору, в т. ч. порядок його зміни містяться в Договорі. Підписанням цієї Заяви клієнт підтверджує, що до підписання цієї Заяви Банк ознайомив його з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, з детальним розписом сукупної вартості кредиту.
Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору.
Однак, встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту Позичальником не дотримуються. АТ «Ощадбанк» свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку. Позичальник порушив умови Договору щодо повернення Кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 26.03.2020 року складає - 16 082, 72 грн., з яких: прострочений основний борг по кредиту 9 502,29 грн., загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 4 779,72 грн., комісія 10,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом 1 213,15 грн., 3% річних на суму простроченого кредиту за несвоєчасне погашення основного боргу 110,90 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків 195,37 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 271,29 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Державний ощадний банк України»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, у заяві про приєднання № 1145661/160317 та заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, а також пеню, комісію, 3 % річних.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявах домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Паспорт споживчого кредиту, Інформація яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Паспорт споживчого кредиту, Інформація яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року Справа № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 - АТ «Державний ощадний банк України» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Державний ощадний банк України» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не було виконано своїх зобов'язань згідно договору та заборгованість не погашено, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по основному боргу у сумі 9 502,29 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданого платіжного доручення від 03.06.2020, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1242 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 9 502,29 грн. х 2102 грн./ 16 082,72 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», в особі представника позивача адвоката Шишлюк Максима Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, вул. Базарна, 17 м. Одеса, код ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р НОМЕР_4 в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк») заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 16.03.2017 року у розмірі 9 502,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, вул. Базарна, 17 м. Одеса, код ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р НОМЕР_4 в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк») судовий збір у розмірі 1242 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Савицький С.І.