Справа № 430/697/21
Провадження № 33/810/105/21
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:
- особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - Осики М.І.
розглянувши «04» червня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч, Луганської області, громадянина України, працюючого в ТОВ «Континент», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, з конфіскацією в дохід держави переміщуваного товару, а саме грошових коштів у сумі 2500 доларів США, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 69 898 грн., які були вилучені та перелічені згідно з протоколом вилучення від 17.04.2021 року (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення № 104 від 17.04.2021 року) та знаходяться на банківському рахунку ГУ ДФС у Луганській області в АТ «Укрексімбанк». Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 454 грн. 00 коп.
У постанові суду зазначено, що 17.04.2021 року о 10 год. 46 хвилин ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Красний Луч до м. Харкова у пішому порядку у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 2500 доларів США, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 69 898 гривень, чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-3 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та повернути йому вилучені грошові кошти.
Вважає, що постанова суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом в порушення ст.ст. 245,280 КУпАП не з'ясовано обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про наявність чи відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. Вказує, що під час розгляду справи місцевим судом не проведено всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема щодо з'ясування обставин подій, що відбулися 17 квітня 2021 року, перевірки матеріалів справи та надання їм відповідної оцінки, надання оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Посилається на те, що відповідно до складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, його вина виразилася у переміщенні грошових коштів у розмірі 2500 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 69 898 грн., чим він нібито порушив вимоги наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 КУпАП.
Натомість, як вказує апелянт, відповідно до положень ст.204-3 КУпАП відповідальність за нею настає в разі порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитеористичної операції. Вважає, що так як з матеріалів справи не вбачається, що він здійснював переміщення будь-яких товарів, а в нього при собі були лише грошові кошти в розмірі 2500 доларів США, які він не ховав, а чесно вказав, скільки коштів має і що вони є його особистими заощадженнями. Отже. На думку ОСОБА_1 , грошові кошти в даному випадку не являються предметом правопорушення, оскільки не є товаром, про який йдеться в положенні вищезазначеної статті. Таким чином вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не переміщував жодних товарів через лінію розмежування.
Також звертає увагу на те, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» від 17 липня 2015 року № 649-VIII КУпАП було доповнено статтею 204-3 КУпАП. Проте вказаним Законом одночасно було доповнено новою нормою також і Закон України «Про боротьбу з тероризмом», а саме ст.14-1 «Про порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації», яка передбачає, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації здійснюється в порядку, що встановлюється КМУ за поданням Служби Безпеки України та особи винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом. 30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», на підставі якого з урахуванням статті 18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням першого заступника керівництва АТЦ при СБУ (керівника оперативного штабу з управління АТО) № 33/1-4129 від 30 квітня 2018 року антитерористичну операцію припинено. Тому, на думку апелянта, враховуючи дане положення, а також практику ЄСПЛ, притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, після офіційного припинення АТО є протиправним та порушує його права як громадянина України.
Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що огляд його речей проводили особи, не уповноважені на те у відповідності до ст.264 КУпАП, а також, що ст.255 КУпАП прямо не містить повноважень для органів ДФС чи податкової міліції складати протоколи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. Окрім того вказує, що відповідно п.1 ст.8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються сили і засоби, серед яких не зазначено органи ДФС.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи поданої апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні у повному обсязі та просили скасувати постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти.
Додатково ОСОБА_1 пояснив, що дійсно за наведених у рішенні суду обставин переносив при собі через КПВВ «Станиця Луганська» грошові кошти у сумі 2500 долрів США, які є його власністю та про наявністьт яких він добровільно повідомив правоохоронцям. Не заперечує, що про порядок переміщення черех лінію розмежування грошових коштів у сумі, що перевищує 50 000 грн., не знав та жалкує про те, що заздалегіть не поцікавився про це.
У свою чергу захисник Осика М.І. вказав, окрім наведених в апеляційній скарзі доводів щодо порушення судом норм матеріального права, також на те, що грошові кошти, щ обули вилучені у ОСОБА_1 не відносяться до товару в контексті визначеного ст.204-3 КУпАП правопорушення, а також на відсутність у працівників ДФС та податкової міліції передбачених ст.264 КУпАП повноважень щодо проведення огляду речей. При цьому свої доводи аргументує з посиланням на приписи ст.351 Податкового кодексу України та ст.ст.34,35 Закону України «Про Національну поліції», згідно яких, як стверджує захисник, таке право у праціівників податкових органів виникає лише при проведенні поглибленої перевірки речей.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Осики М.І., перевіривши доводи поданої апеляційної скарги та досліждивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, доведена в ході судового розгляду справи судом першої інстанції.
Диспозиція ч.1 ст.204-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.
Отже ця норма є бланкетною та відсилає до спеціальних норм, що регулюють порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2020 за N 666/34949, фізична особа може переміщувати готівкові кошти з: тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях на контрольовані Україною території у сумі, що не перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, без підтверджувальних документів про їх походження, а також у сумі, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, за умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.
Цей Перелік був затверджений МінТОТ України у відповідності до пункту 23 «Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, та відповідно до частини третьої статті 12 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”.
Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП, суддя місцевого суду в оскаржуваній постанові послався, як на докази порушення ним пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», на письмові пояснення самого ОСОБА_1 , який підтвердив факт переміщення ним зазначених в протоколі готівкових коштів без погодження з координаційним центром, посилався на те, не знав про встановленння обмежень в переносі грошових коштів через КПВВ та, що йому не було відомо про існування Наказу за №52 від 14.07.2020 року. Зазначив, що вказана сума грошових коштів була вказана ним усно при запитанні працівників правоохоронних органів, наміру приховувати гроші він не мав, виявлені у нього кошти є його власністю, які він заробив протягом всього часу (а.с.6).
Також судом було досліджено та взято до уваги протокол про адміністративне правопорушення за № 104, складений 17.04.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП (а.с.1-3), згідно якого 17.04.2021 року о 10 год. 46 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м.Красний Луч (тимчасово непідконтрольна територія України) до м. Харкова, у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів в еквіваленті іноземної валюти 69 898 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за № 52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей».
Вказані кошти були вилучені, перераховані та переписані покупюрно із зазначенням номіналу, серії і номеру посадовими особами відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС у Луганській області за участю двох понятих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та у присутності самого ОСОБА_1 і передані на відповідальне зберігання до АТ «Укрексімбанк» 19.04.2021 року за квитанцією № 575103 (а.с.4-5, 16).
При цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення за № 104 від 17.04.2021 року та долучений до нього протокол вилучення грошових коштів вказують на отримання їх копій ОСОБА_1 , в яких роз'яснюються його процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
На думку апеляційного суду досліджені під час судового розгляду справи та перевірені апеляційним судом вищенаведені докази, що стали підставою для визнання місцевим судом винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним правопорушення, відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні ст.251 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог статей 245, 280 КУпАП є неспроможними.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 дав пояснення про те, що він не знав порядок переміщенні грошових коштів черех лінію розмежування, зокрема про необхідність погодження переміщення грошових коштів у сумі, що первищує 50 000 грн., з представниками координаційного центру відповідно до законодавства, а отже такий дозвіл від координаційного центру на час перетину КПВВ «Станиця Луганська» він не отримував.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, матеріали справи та вищенаведені обставини свідчать про відсутність в ОСОБА_1 не тільки дозволу, але й мети погоджувати переміщення вилучених у нього грошових коштів у сумі 2500 доларів США через КПВВ із представниками координаційного центру, як то передбачено пунктом 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей». Тому факт відсутності в ОСОБА_1 такого погодження на час перетину ним КПВВ «Станиця Луганська» 17 квітня 2021 року є доведеним судом першої інстанції, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. Необізнаність ОСОБА_1 про існування певних заборон, встановлених Наказом за № 52 від 14.07.2020 року не може слугувати підставою, для порушення вимог діючого законодавства.
У свою чергу зміст доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не містить аргументів на спростування висновків місцевого суду про те, що він переміщував з тимчасово окупованої території Луганської області на контрольовану Україною територію грошові кошти у сумі, що перевищує 50 000 гривень в еквівалентній сумі в іноземній валюті, без погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.
При цьому доводи сторони захисту про те, що грошові кошти не є товаром у розумінні диспозиції ст.204-3 КУпАП, за порушення порядку переміщення якого наступає адміністративна відповідальність, є неспроможними, оскільки саме Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» встановлює такий порядку переміщення товарів та грошових коштів через КПВВ.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП через офіційне припинення антитерористичної операції в Україні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким вводився в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році та Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок з 30 квітня 2018 року операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей».
Згідно статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018.
Тобто підписання Президентом України Указу «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році, не припинило проведення антитерористичної операції, а відбулося лише переформатування АТО в операцію Об'єднаних сил (ООС) та зміна управління військами, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП від 17 квітня 2021 року було припинено проведення антитерористичної операції в Україні, що у свою чергу виключало би наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.
При цьому до теперішнього часу Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» не втратив своєї чинності через переформатування АТО в операцію Об'єднаних сил (ООС).
Також слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП та проведення огляду його речей особами, які не уповноважені на те відповідно до статей 255, 264 цього Кодексу, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.3,5 ст.264 КУпАП огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митного органу, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №104 від 17 квітня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП, огляд його речей проводився працівниками, як ДФС України, так і органів прикордонної служби, що передбачено ч.3 ст.264 КУпАП. При цьому огляд речей проводився у відповідності до вимог ч.4 ст.264 КУпАП у присутності двох понятих та самого ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1 -163-4, 163-12, частини друга і третя статті 163-17, статті 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3) мають право складати органи державної податкової служби.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 104 від 17 квітня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП вбачається, що цей протокол було складено співробітником УОЗ зон проведення АТО ГУ Державної Фіскальної Служби у Луганській області капітаном податкової міліції ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі аргументи ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень у вищевказаної посадової особи, у розумінні статті 255 КУпАП, на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.204-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, з метою стабілізації економічного сектору держави Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України».
Цим Указом тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування, згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.
Забезпечення виконання цього рішення покладено на ряд правоохоронних органів, в тому числі - і на підрозділи податкової міліції ДФС.
Статтею 348 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (підпункт 348.1 Кодексу).
Згідно із статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до суб'єктів боротьби з тероризмом належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи; відповідно до статті 5 цього Закону «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції, вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з фінансуванням тероризму, здійснює інші заходи із запобігання та припинення злочинів у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, злочинів, пов'язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями».
Забезпечення реалізації вказаної функції належить до компетенції та фактично здійснюється підрозділами податкової міліції у складі ДФС, які виконують службові (бойові) завдання в районах здійснення АТО/ООС відповідно до Указу Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», Указу Президента України від 20 квітня 2018 року №116/2018 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганських областях», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року № 815 «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» (із змінами).
Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України (далі - ДПС) та Державну митну службу України (далі - Держмитслужба), реорганізувавши Державну фіскальну службу України (далі - ДФС) шляхом поділу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» ДПС розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» Держмитслужба з 08 грудня 2019 року розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 846) були внесені відповідні зміни та розподілено сервісну і правоохоронну функції ДПС та передбачено позбавлення ДПС функцій з реалізації державної політики щодо боротьби з правопорушеннями, вчиненими під час застосування податкового законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Постанови №846 підрозділи податкової міліції у складі ДФС продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
У зв'язку з чим були внесені відповідні зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».
З огляду на вищенаведене апеляційний суд констатує, що на теперішній час співробітники податкової міліції продовжують виконання своїх службових обов'язків щодо забезпечення виконання основних завдань Державної фіскальної служби України, зокрема, реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
При цьому не заслуговують на увагу апеляційного суду твердження захисника про порушення співробітником ГУ ДФС у Луганській області Банкетовим Д.В. вимог ст.351 Податкового кодексу України та ст.ст.34,35 Закону України «Про Національну поліції» щодо його повноважень на проведення огляду речей ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Згідно статті 351 Податкового кодексу України посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені підпунктами 20.1.2 (в частині отримання належним чином засвідчених копій документів), 20.1.4 (в частині проведення перевірок у встановленому цим Кодексом порядку), 20.1.8 і 20.1.20 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, а також статтями 32-34, пунктом 3, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 35, статтями 36-37, пунктом 2 частини першої, частинами другою і третьою статті 38, статтями 42-46 Закону України "Про Національну поліцію".
На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями 6-12 Закону України "Про Національну поліцію".
У відповідності до положень статті 34 Закону України «Про Національну поліції» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб.
Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
- якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
- якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб;
- якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
Отже, на переконання апеляційного суду, проведений співробітником ГУ ДФС у Луганській області Банкетовим Д.В. огляд грошових коштів ОСОБА_1 , який той переміщував через КПВВ «Станиця Луганська» з порушенням п.2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», відповідає критеріям поверхневої перевірки речей, а самі дії посадової особи ДФС щодо її проведення узгоджуються з вищенаведеними повноваженнями посадових осіб податкової міліції.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, а тому відсутні передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі, на чому наполягає апелянт. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та Конституцією України.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО