Постанова від 02.06.2021 по справі 727/4620/21

Справа № 727/4620/21

Провадження № 3/727/2387/21

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., за участю захисника Косовського М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 24.05.2021 року серії ВАБ №599687, 24.05.2021 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вчинив конфлікт з дружиною ОСОБА_2 , в ході якого виражався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КпАП України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав. Пояснив суду, що дружина 12.05.2021 року звернулася до суду із позовом до нього про розірвання шлюбу, де зазначила, що він вчиняє над нею домашнє насильство. Шлюб між ними на сьогоднішній день не розірваний. Також, зазначив, що у них є малолітня дитина та у них з дружиною є спір щодо її утримання. Зазначив, що 24.05.2021 року дружина вчинила із ним конфлікт для створення штучного підтвердження «домашнього насильства» та викликала працівників поліції. Просив провадження у справі щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Захисник Косовський М.В. пояснення ОСОБА_1 підтримав. Пояснив суду, що у ОСОБА_1 із дружиною є спір щодо утримання малолітньої дитини та поділу майна, у зв'язку із чим дружина неодноразово вчиняє конфлікти із чоловіком. Просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали вказаної вище адміністративної справи вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КпАП України, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КпАП України, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Окрім цього в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чи внаслідок дій ОСОБА_1 була завдана або могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, що є обов'язковим для кваліфікації дій особи за диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Аналіз норм КпАП України дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.

При цьому суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Суд лише перевіряє, чи є в діях або бездіяльності особи склад інкримінованого правопорушення, чи ні.

Наявними матеріалами справи не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, до матеріалів справи не додано.

Згідно ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Усупереч приписів вказаної норми КпАП України складений відносно ОСОБА_1 протокол не підтверджений достатніми фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Основними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, за вказаних обставин суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.

Крім того, відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Вказані положення Конституції України поширюються на доведення винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст.62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Матеріали справи не містять достатньо належних та допустимих доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , дані справи є сумнівними.

Аналізуючи фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалах, суд вважає, що відсутня об'єктивна можливість прийти до однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Таким чином суд вважає, що по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факт вчинення домашнього насильства, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.173-2 КпАП України, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки дії ОСОБА_1 зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, суд вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого , не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283 КпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.

Суддя Шевченківського

районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В.

Попередній документ
97408223
Наступний документ
97408225
Інформація про рішення:
№ рішення: 97408224
№ справи: 727/4620/21
Дата рішення: 02.06.2021
Дата публікації: 07.06.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (02.06.2021)
Дата надходження: 26.05.2021
Предмет позову: Вчинення домашнього насильства
Розклад засідань:
02.06.2021 08:45 Шевченківський районний суд м. Чернівців
Учасники справи:
головуючий суддя:
ОДОВІЧЕН ЯНА ВАСИЛІВНА
суддя-доповідач:
ОДОВІЧЕН ЯНА ВАСИЛІВНА
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Роїк Максим Іванович