Справа № 727/2163/21
Провадження № 2/727/1016/21
01 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря судового засідання: Семенишина І.Д.
представника позивача:Вакарчука В.І.
відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.
Посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 .
Під час шлюбу ними був усиновлений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився ОСОБА_1 .
Вони з чоловіком проживали разом та виховували синів, дбали про них, створювали належні умови навчання та розвитку.
01.01.2001 року позивач набула статусу пенсіонера.
Під час їх спільного проживання у них виникло право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Іншого майна у власності у неї не має.
З 2010 року внаслідок створення власних сімей сини почали проживати окремо від батьків, проте вони з чоловіком продовжували їм допомагати.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після поховання чоловіка, сини жодним чином матері не допомагали. Враховуючи відсутність підтримки та будь-якої допомоги від синів, позивач вимушена була звернутись за субсидією.
Проте, у 2020 році ОСОБА_1 почав проживати у квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок чого її було позбавлено субсидії.
На даний час між ними виникли конфліктні відносини з приводу користування приміщенням квартири.
Вказувала на те, що відповідач ОСОБА_1 є працездатним, має задовільний стан здоров'я та може надавати їй матеріальну допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 є приватним підприємцем, а тому також має можливість надавати їй матеріальну допомогу.
На даний час розмір її пенсії є мінімальним та становить 1790 грн. 60 коп. Це її єдиний дохід. Вона не в змозі самостійно себе утримувати та оплачувати комунальні послуги, внаслідок чого наявна заборгованість за надані послуги.
Крім того, позивач зазначила, що тяжко хворіє, у неї стенокардія, кардіосклероз, ожиріння, цукровий діабет ІІ типу, хвороба суглобів ніг, що підтверджується висновком ЛКК №346. Вона потребує постійного лікування, що обумовлює потребу купівлі дорогих ліків, а також потребує стаціонарного лікування двічі на рік.
Позивач в обов'язковому порядку мала здійснити протезування зубів для відновлення зовнішнього вигляду та їх основних функцій, за що нею було сплачено кошти у розмірі 5000 гривень.
Просила стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання як непрацездатної матері, яка потребує матеріальної допомоги, у розмірі по 2000 гривень з кожного щомісячно та довічно.
Ухвалою суду від 24.03.2021 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позов, в якому останній позов не визнав. Зазначив, що у нього на утриманні перебуває донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом з дитинства третьої групи. Він є інвалідом ІІ групи, йому протипоказана робота з звичайних виробничих умовах. Вважає, що ОСОБА_4 не надала доказів того, що вона потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію, що забезпечує покриття витрат на харчування та лікування, вона не несе витрат по оплаті комунальних послуг, проведенні ремонту спільного майна. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідачем ОСОБА_1 також подано до суду відзив на позов. Вказував на те, що розмір пенсії ОСОБА_4 не є нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Надані позивачем докази не дають можливості зробити висновки щодо потреб у придбанні ліків та розміру витрат, необхідних на лікування, оскільки висновок ЛКК не містить переліку ліків, які має приймати ОСОБА_4 , а запис у медичній картці від 25.08.2020 року не є актуальним. Також не було надано доказів, що позивач проходить стаціонарне лікування двічі на рік. Витрати по сплаті комунальних послуг несе виключно він та намагається не допускати значної заборгованості. На його утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є дитиною-інвалідом у зв'язку з гострим гломерулонефритом нефротичним синдромом.
На даний час у зв'язку карантинними обмеженнями він не може влаштуватись на роботу, будь-якого іншого майна у його власності не має.
Окрім того, звертав увагу суду на те, що ОСОБА_4 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно нього. Так, він проживав з батьками до 13 років, мати постійно застосовувала до нього фізичне покарання та принижувала його. У 1989 році позивач вигнала його з квартири, у зв'язку з чим він змушений був ночувати на вулиці та самостійно заробляти собі на життя.
Вважає, що позивач не довела того, що потребує матеріальної допомоги та має право на одержання аліментів. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представником позивача були подані відповіді на відзив.
Відповідачем ОСОБА_1 було подано заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Пояснив суду, що відповідачі не приймають участі у матеріальному утриманні матері, яка є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що мати належним чином не виконувала своїх обов'язків, била його. Він не закінчив школу та з 13 років змушений був працювати, залишив батьківський дім. На даний час у зв'язку з карантинними обмеженнями у нього немає доходів, він не працює, має на утриманні дитину-інваліда. Вважає, що його мати достатньо забезпечена, оскільки комунальні послуги сплачує лише він. Можливості сплачувати аліменти на утримання матері у нього немає. У задоволенні позову просив відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях. Пояснила суду, що позивач належним чином не виконувала своїх материнських обов'язків та не дбала про своїх синів, у зв'язку з чим відсутні підстави стягнення аліментів із відповідачів на її користь. Просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 , який також був допитаний судом у якості свідка, суду показав, що у віці чотирьох років був усиновлений подружжям ОСОБА_4 . Його мати ОСОБА_4 деспотична людини, у неї постійно виникають конфлікти з синами та сусідами. Незважаючи на те, що він був дитиною, мати його била, у нього були певні домашні обов'язки. Коли йому було 17 років, мати влаштувала його на роботу на завод. Після армії ОСОБА_4 сказала йому, що він вже дорослий і має жити сам. На даний час він проживає окремо від матері та брата. Незважаючи на таке ставлення матері, він їй постійно допомагає харчами. Також йому відомо, що комунальні послуги сплачує його брат, мати ніяких витрат не несе. Він не працює, є інвалідом, перебуває на утриманні дружини. Вважає, що ОСОБА_4 матеріальної допомоги не потребує, оскільки усі ліки їй можуть надавати безкоштовно за програмою доступні ліки. Просив відмовити у задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що знайома із ОСОБА_4 з 1969 року. Позивач дбала про своїх синів. ОСОБА_11 був проблемною дитиною, його розшукувала міліція. Мати влаштувала ОСОБА_12 на роботу, коли йому було біля 14 років. На даний час ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, проте сини їй не допомагають.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що знає позивача 67 років. Вона бачила як росли її діти, вони не були позбавлені батьківського піклування, мати ставилась однаково до дітей. ОСОБА_14 ріс нормально, а ОСОБА_12 був хуліганом. Матеріально ОСОБА_4 ніхто не утримує та не допомагає.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що була вдома у сім'ї ОСОБА_4 . Діти їй не скаржились, що мати їх б'є. ОСОБА_4 одягала та забезпечувала дітей. ОСОБА_12 був проблемною дитиною, інколи не ночував вдома, у них із матір'ю був конфлікт. Вони протягом тривалого часу не спілкувались. Їй відомо, що позивач потребує матеріальної допомоги, оскільки у неї маленька пенсія. Вона зичила їй кошти.
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що працює психологом та мешкає по сусідству із сім'єю ОСОБА_4 . У ОСОБА_12 були складні стосунки з матір'ю, він часто не ночував вдома, позивач не проявляла своєї любові до синів. Батько відповідачів був далекобійником та утримував сім'ю. Між ОСОБА_17 та батьком ОСОБА_5 наприкінці життя зіпсувались стосунки, вона за ним не доглядала. Їй відомо, що ОСОБА_12 не закінчив школу.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що їй відомо, що ОСОБА_12 із 13 років сам заробляв собі на життя та жив по підвалах. Між батьком ОСОБА_19 та синами були хороші стосунки. Із матір'ю у ОСОБА_12 були погані відносини. Зараз ОСОБА_11 проживає разом із матір'ю в одному будинку, зробив там ремонт. Мати із сином та онуками не спілкується.
Заслухавши вступне слово сторін, представників, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 та є особою пенсійного віку (а.с.9).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та одержує пенсію за віком (а.с. 10).
Станом на січень 2021 року розмір пенсії позивача становить 1790 грн. 60 коп. та є мінімальним (а.с.14).
Згідно з висновком ЛКК №346 від 02.02.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 поставлено діагноз: цукровий діабет ІІ типу, середнього ступнею тяжкості, стабільна стенокардія, церебральний атеросклероз, хронічний панкреатит та ін. Потребує постійного прийому ліків та лікування в стаціонарі два рази на рік (а.с.17)
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його матір'ю, згідно свідоцтва про народження зазначено ОСОБА_4 (а.с.119).
Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.114).
ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір'ю, згідно свідоцтва про народження, зазначено ОСОБА_4 (а.с.118).
У нього на утриманні є малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,який є дитиною-інвалідом у зв'язку з гострим гломерулонефритом нефротичним синдромом (а.с.88-91).
Сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , по 42/400 частки у кожного (а.с.22).
Розглядаючи аргументи позивача, наведені у поданій нею до суду позовній заяві, суд виходить із наступних міркувань.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач вказувала на те, що відповідачі, будучи її синами, не приймають участі у матеріальному утриманні непрацездатної матері, а тому просить стягнути з них на її користь аліменти на своє утримання в твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень з кожного щомісячно.
Положеннями ст. 51 Конституції України регламентовано, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Правовідносини щодо виконання обов'язку повнолітніми дочками, синами утримувати своїх батьків врегульовані нормами глави 17 СК України, яка не містить норм про застосування до спірних правовідносин інших норм цього Кодексу
За змістом ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Відповідно до статті 205 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СК України).
Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 Сімейного кодексу України.
Таким чином, обов'язковими умовами та підставами покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків є наступні обставини: 1) діти досягли вісімнадцяти років; 2) батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; 3) батьки потребують матеріальної допомоги; 4) відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків. Умовою виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх вищеперерахованих умов.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц виклав наступний правовий висновок про застосування норм права: тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги."
Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання, стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Отже, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
Відповідно до ст.26 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Як було встановлено судом, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже досягла визначеного законом пенсійного віку.
Єдиним джерелом доходу позивача є пенсія за віком. Будь-яких інших доходів вона не одержує, зазначена обставина належними та допустимими доказами спростована не була.
Зміст понять «непрацездатна особа» і «особа, яка потребує матеріальної допомоги» розкритий законодавцем у ст.75 СК України.
Згідно ч.3 ст.75 СК України непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
Відповідно до ч.4 ст.75 СК України особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 01.12.2020 року у розмірі 1769 гривень.
Таким чином, пенсія позивача є мінімальною у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження потреби в матеріальній допомозі синів позивачем надано довідку КНП «Міська поліклініка №2» від 02.02.2021 року, якою їй встановлено діагноз: цукровий діабет ІІ типу, середнього ступнею тяжкості, стабільна стенокардія, церебральний атеросклероз, хронічний панкреатит та ін. Потребує постійного прийому ліків та лікування в стаціонарі два рази на рік (а.с.17), довідку про доходи (а.с.13-14), а також копію свідоцтва про смерть чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.12).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 має кілька хронічних хвороб, що потребують постійного лікування та нагляду сімейним лікарем. Відповідно позивачу виписано для прийому перелік ліків та дієту з визначенням певного раціону, що передбачає витрати на придбання ліків та харчування.
Вказані обставини, а також мінімальний розмір пенсії, яке одержує позивач свідчать про необхідність ОСОБА_4 в матеріальній допомозі синів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Також судом було досліджено, наявний у матеріалах справи фіскальний чек ФОП ОСОБА_20 (стоматологічний кабінет), відповідно до якого за протезування зубів 04.03.2021 року ОСОБА_4 було сплачено кошти у розмірі 5000 гривень.
Даючи оцінку зазначеному документу, суд зауважує, що у ньому відсутні відомості про особу, яка понесла такі витрати, фіскальний чек належним чином не засвідчений ФОП ОСОБА_20 . Тому суд відхиляє вказаний доказ та не приймає його до уваги.
Розглядаючи аргументи відповідачів щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить із наступного.
Так, із заслуханих судом показів свідків встановлено, що між матір'ю та синами склались конфліктні міжособистісні відносини. Вони фактично не спілкуються між собою. Мати ОСОБА_17 неодноразово позичала кошти у своїх знайомих у зв'язку з перебуванням у скрутному матеріальному становищі.
Про неприязні відносини між членами однієї родини також свідчать неодноразові факти звернення до працівників правоохоронних органів як матері, так і сина ОСОБА_11 , з метою врегулювання словесних конфліктів із побутових питань, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами (а.с.27, 93-102).
Відповідачі заперечують проти заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що мати не несе витрати по утриманню майна, квитанції на придбання продуктів та ліків, що були долучені до матеріалів справи є сумнівними, оскільки ними підтверджується факт придбання продуктів, які заборонені до вживання позивачу, а також факт придбання ліків від захворювань, наявність яких у ОСОБА_17 не підтверджено.
Однак, наведені обставини, на думку суду, не спростовують факту перебування позивача у скрутному матеріальному становищі та потреби у матеріальній допомозі,а також не виключають факту придбання визначених продуктів та ліків.
Суд зауважує, що з урахуванням хронічних хвороб позивача та похилого віку, сімейним лікарем, під наглядом якого вона перебуває, можуть призначатись і інші ліки, які не визначені у виписці. Окрім того, з урахуванням свого самопочуття, ОСОБА_4 може самостійно купувати собі ліки за потребою.
Також суд відхиляє доводи відповідачів про те, що матір не потребує матеріальної допомоги від синів, оскільки її пенсія становить прожитковий мінімум встановлений законом. Як зазначалось судом вище, розмір пенсії ОСОБА_4 є мінімальним та становить рівно прожитковий мінімум, визначений законом та автоматично не свідчить, що матір не потребує матеріальної допомоги. Інших доходів позивач не має.
З проводу доводів відповідачів про звільнення його від сплати аліментів у зв'язку з наявністю підстав, передбачених ст. 204 СК України, оскільки позивач ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, суд зазначає наступне.
Так, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
Суд акцентує увагу на тому, що ухилення від виконання батьківських обов'язків обов'язково означає умисне діяння (дію або бездіяльність), у результаті якого обов'язки по утриманню та/або вихованню виконувались неналежно або не виконувалися взагалі.
Доказами на підтвердження таких обставин можуть бути: судове рішення у кримінальному провадженні за статтею 164 КК України, постановами суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, або документи, які стали підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги, відповідно до положень Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189. Наявність факту ухилення також може бути підтверджена рішенням суду про стягнення заборгованості за аліментами або довідкою органу ДВС про наявність такої заборгованості.
Проте належних та допустимих доказав на підтвердження тих обставин, що мати ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо синів суду надано не було.
З урахуванням зазначеного, судом не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідачів від обов'язку утримувати свою непрацездатну мати.
Визначаючи розмір аліментів на утримання матері, суд бере до уваги, що позов пред'явлено до двох синів, з кожного з яких будуть стягуватись аліменти; майновий стан відповідачів, які на даний час не працюють, доказів одержання ними доходів суду надано не було.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Чернівецькій ДПІ ГУ ДПС у Чернівецькій області як фізична особа-підприємець, однак на даний час його діяльність припинено.
ОСОБА_2 на даний час перебуває на обліку обліку в Чернівецькій ДПІ ГУ ДПС у Чернівецькій області як фізична особа-підприємець.
Також суд враховує, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . У нього є донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інвалід третьої групи з дитинства, яка на даний час повнолітня (а.с.111-112).
ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом з дитинства та потребує спеціалізованого лікування (а.с.88-89).
На підставі наведеного, виходячи з принципів змагальності, всебічності та повноти з'ясування обставин справи, розумності та справедливості, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, а також враховуючи, що підстав передбачених ст. 204 СК України судом не встановлено, а відповідачі зобов'язані матеріально утримувати свою непрацездатну матір, яка потребує матеріальної допомоги, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнувши із кожного відповідача аліменти на утримання позивача у твердій грошовій сумі у розмірі по 600 гривень щомісячно з кожного.
Керуючись ст.ст. 202, 203, 204, 205, 206 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_11 , ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 аліменти у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), мешканки АДРЕСА_2 на її утримання у розмірі по 600 гривень щомісячно, починаючи з 11.03.2021 року і довічно.
Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 аліменти у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), мешканки АДРЕСА_2 на її утримання у розмірі по 600 гривень щомісячно, починаючи з 11.03.2021 року і довічно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя: _________________ Одовічен Я.В.