Справа № 643/5762/20
Провадження № 2-др/643/17/21
03.06.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності,
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.05.2021року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з березня 2005 року по 08.09.2006року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840грн.80коп.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 900, 00 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив питання щодо компенсації коштів витрачених на послуги адвоката, розглядати без його участі та участі його адвоката.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення про понесені судові витрати, в якій просила провести розгляд заяви у її відсутність та відсутність її представника, та повністю відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача по даній справі судових витрат у заявленому останнім розмірі 29 000, 00 грн. Надані суду докази витрат які додані позивачем до вказаної заяви, у т.ч. завдання та акти виконаних робіт стосуються в переважній більшості обсягів робіт та видів послуг (зібрання необхідних доказів, подання процесуальних документів суду), відносин тих вимог з приводу яких позивачу було відмовлено рішенням суду. Крім того, поведінка сторони позивача у процесі розгляду справи свідчила про зловживання процесуальними правами за тих умов, що останнім неодноразово заявлялись клопотання про витребування доказів та подання доказів після закінчення підготовчого засідання, а тому відповідно до п.9 ч.3 ст.141 ЦПК України, суд має покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору. Також, враховуючи обставини справи та з урахуванням того, що було задоволено судом частково позовні вимоги позивача в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, заявлені судові витрати завищені.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідач у своєму запереченні заявила про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката є завищеними.
Згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В матеріалах справи міститься копія договору №123 НП про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» в особі голови Босої О.О. від 17.03.2020 року; копія завдання №1 до Договору №123 від 17.03.2020року; копія завдання №2 до Договору №123 від 18.05.2020року, копія завдання №3 до Договору №123 від 17.06.2020року, копія завдання №4 до Договору №123 від 09.10.2020року, копія акту виконаних робіт №1 до договору №123 від 17.03.2020року на суму 500, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №2 до договору №123 від 17.03.2020року на суму 1400, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №3 до договору №123 від 17.03.2020року на суму 5000, 00 грн., копія акту виконаних робіт №4 до договору №123 від 01.06.2020року на суму 3500, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №5 до договору №123 від 11.06.2020року на суму 700, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №6 до договору №123 від 21.08.2020року на суму 1500, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №7 до договору №123 від 30.11.2020року на суму 3800, 00 грн.; копія акту виконаних робіт №8 до договору №123 від 20.05.2020року на суму 4500, 00 грн., копії квитанції про сплату гонорару за договором №123 про надання правової допомоги на загальну суму 16100, 00 грн. Загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи у суді визначені у актах на суму 20900 грн., квитанції на підтвердження сплати гонорару наданні на суму 16100,00грн. В актах також зазначено, що послуги за цими Актами виконаних робіт надано якісно, в повному обсязі, у клієнта претензій щодо якості наданих послуг немає.
Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено своєчасно.
Так, рішення Московського районного суду м. Харкова ухвалено 18.05.2021 р. Представник позивача до закінчення судових дебатів заявляв про те, що ним будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Строк для подачі таких доказів закінчувався 24.05.2021 року включно. З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надіслана позивачем 24.05.2021р., тобто в строк, передбачений положеннями ст. 141 ЦПК України.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Боса О.О. враховується пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.
Із матеріалів справи убачається, що дії, зазначені в Актах виконаних робіт, відповідають умовам договору про надання правової допомоги та пов'язані з даною справою.
За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, який тривалий час намагається захистити свої права, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд вважає, що зазначені в Актах виконаних робіт розрахунки є завищеними.
Крім того, визначаючи конкретний розмір витрат на правничу допомогу, суд враховує також передбачений п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України принцип пропорційності розподілу судових витрат в залежності від розміру задоволених позовних вимог, оскільки у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, позивачу відмовлено, що свідчить про часткове задоволення його позовних вимог.
Як зазначено в п. 36 постанови Пленуму Вищого ССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також те, що питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги не вирішено, суд вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 03.06.2021року.
Суддя Т.М. Довготько