Справа № 201/4149/21
Провадження № 2/201/2262/2021
Іменем України
28 травня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хайкина Олена Леонідівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
27.04.2021р. ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Водоп'янова С.В. (діє на підставі ордеру від 27.04.2021р.) звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визначивши третіми особами без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Дніпровського МНО Дніпропетровської області Хайкину О.Л., ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 2-6).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 30.04.2021р. відкрито провадження у справі (а.с. 30).
У позові ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.10.1996р., виданого згідно з розпорядженням Виконкому міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 01.10.1996р. № 1/1895-96, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності позивачеві ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Право власності зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР у реєстровій книзі № 274п за № 71.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на його частку квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є його рідний син - позивач ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 (син) не подавав ані заяву про прийняття спадщини ані заяву про відмову від спадщини.
Після звернення до нотаріуса постановою приватного нотаріуса ДМНО Хайкиної О.Л. від 27.01.2021р. відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском ним 6-тимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є те, що позивач з 11.11.2003р. постійно проживає в с. Міз Можайського району Московської області Російської Федерації, працює на посаді менеджера у ТОВ «А+», що розташовано у м. Москві Російської Федерації, був завантажений роботою, через що не міг приїхати в Україну для прийняття спадщини після смерті батька, тяжко переживав смерть батька. На сьогодні позивач працює на вказаному підприємстві.
Іншими спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є батьки останнього - треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які написали заяви про відмову від прийняття спадщини. Дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідний син ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони також не подавали заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, просив встановити додатковий строк для подачі заяви і прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від представника позивача - адвоката Водоп'янова С.В. 28.05.2021р. надійшла заява, у якій представник позивача просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а.с. 41).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 31).
Від третіх осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 26.05.2021р. надані заяви, у яких треті особи надали пояснення про те, що вони (треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) є батьками померлого ОСОБА_4 , після якого відкрилась спадщина на його частку квартири АДРЕСА_1 . Вважали, що позивач пропустив 6-ти місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживає в с. Міз Можайського району Московської області Російської Федерації, у 6-ти місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а саме, з 23.02.2019р. по 23.08.2019р. постійно працював на посаді менеджера у ТОВ «А+», яке знаходиться у м. Москві Російської Федерації, був завантажений роботою, через що не міг приїхати в Україну для прийняття спадщини після смерті батька, тяжко переживав смерть батька. На сьогодні позивач також працює на вказаному підприємстві.
Іншими спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є треті особи, як батьки померлого, але вони написали заяви про відмову від прийняття спадщини. Дружина померлого - ОСОБА_5 також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , Його ще один рідний син - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також не подавали заяви про прийняття спадщини. Не заперечували проти задоволення вимог позивача ОСОБА_1 , просили розглядати справу без їх участі.
Приватний нотаріус Дніпровського МНО Дніпропетровської області Хайкина О.Л. також в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 32).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
За відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності позивачеві ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 01.10.1996р., виданого згідно з розпорядженням Виконкому міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 01.10.1996р. № 1/1895-96. Право власності зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР у реєстровій книзі № 274п за № 71 а.с. 7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть (а.с. 11).
Після його смерті відкрилась спадщина на його частку вказаної квартири.
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є його рідний син - позивач ОСОБА_1 , який не звертався із заявою про прийняття спадщини та про відмову від неї.
Родиний зв'язок позивача ОСОБА_1 і померлого ОСОБА_4 як між сином і батьком підтверджений свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (а.с. 12).
Іншими спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його батьки (треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які написали заяви про відмову від прийняття спадщини і в судовому засіданні не заперечували щодо прийняття спадщини їх онуком, про що надали суду письмові заяви.
Дружина спадкоємця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і рідний син спадкоємця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено їх свідоцтвами про смерть (а.с. 2, 24).
Як видно із постанови нотаріуса Дніпровського МНО Хайкиною О.Л. після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 8/2019.
Поставною приватного нотаріуса ДМНО Хайкиної О.Л. від 27.01.2021р. відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском ним 6-тимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 14).
Отже, позивач є єдиним спадкоємцем померлого, інші спадкоємці за заповітом чи за законом відсутні.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичні обставини.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
В обґрунтування причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначив, що він з ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживає в с. Міз Можайського району Московської області Російської Федерації і у 6-тимісяний термін для подання заяви про прийняття спадщини також проживав у м. Москві, постійно працював на посаді менеджера у ТОВ «А+», що розташовано у м. Москві Російської Федерації, був завантажений роботою, через що не міг приїхати в Україну для прийняття спадщини після смерті батька, тяжко переживав смерть батька. На сьогодні позивач працює також на вказаному підприємстві.
На підтвердження пояснень позивач надав копію паспорта ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію проживання з 11.11.2003р. за адресою: АДРЕСА_2 , копію своєї трудової книжки, довідок про доходи ОСОБА_1 за 2019, 2020 роки, виданих 26.02.2021р. ТОВ «А+» (а.с. 15 - 21).
За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.
Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об'єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно (“existing possessions”).
В даному випадку предметом спору є захист права позивача на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок.
Суд вважає, що існують підстави для висновку, що зазначені обставини викликали у позивача істотні труднощі у житті, які перешкодили вчасному зверненню до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, тому право позивача на прийняття спадщини підлягає захисту судом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини поважними і об'єктивними, що підтверджується матеріалами справи, а тому вважає доцільним для позивача визначити такий строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, терміном у два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Позивач не наполягав на компенсації судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хайкина Олена Леонідівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , терміном у два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 31 травня 2021 року.
Суддя О.С. Наумова