Справа № 545/3142/20
Провадження № 2/545/250/21
"27" травня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Потетій А.Г.,
за участю секретаря: Данко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявами про прийняття спадщини від дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа №256/2017.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.06.1967 року.
Під час проживання у шлюбі в 1983 році подружжя збудувало житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Технічного паспорту (інвентарна справа № 1- 15737).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Довідки Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 894/02-25 від 12.02.20 р., згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Довідки Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 98/02-25 від 01.02.2018 р., згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживала та була зареєстрований ОСОБА_5 по день смерті.
Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. спадкоємцям померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину спадкового майна кожному (на земельну ділянку з кадастровим номером: 532408620:00:030:0029).
До складу спадкового майна також належить будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2020 р. №02-31/241 Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відмовлено позивачам у вчинені нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що у спадкоємців відсутній згідно до чинного законодавства правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
На час будівництва будинку правовстановлюючі документи на будинки в сільській місцевості не виготовлялись та за життя спадкодавці оформити не встигли належним чином спадкове майно.
У 1983 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно з ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року, кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP була затверджена Міністерством комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і не стосувалась домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був факт його будівництва з додержанням вимог чинного на той час законодавства. Факт набуття права власності був пов'язаний з моментом побудови.
Таким чином, з моменту побудови подружжям ОСОБА_7 у 1983 році житлового будинку останній набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української PCP він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.
Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 07.09.2020р. за № 02-28/1921 на адвокатський запит адвоката Дігтярь Л.А. надав інформацію, що запис про право власності на вказаний житловий будинок, відповідно до облікової картки об'єкта погосподарському обліку, внесений за гр. ОСОБА_6 та додано належним чином завірену копію Облікової картки об'єкта погосподарського обліку: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 одна із спадкоємців ОСОБА_3 рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29.04.2011 р. по справі № 2-861/11 визнала за собою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та споруди по АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці пл. 0,416га державного фонду.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017 року по справі №2- 861/2011 скасовано рішення Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 2-861/2011 від 29.04.2011 року і відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 31.07.2017 року внесено запис про припинення права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33932744) за рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017р. по справі № 2-861/2011.
Виходячи з наведеного, будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спадщини, так як ОСОБА_6 набув на нього право власності під час шлюбу з ОСОБА_5 на підставі діючих на час його побудови нормативних актів.
Відповідно даних технічного паспорту домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку позначеного на технічному паспорт літерою «А-1,а,», вбиральні під літерою «Б», навісу (тим) під літерою «В», сараю під літерою «Г», з погребом під літерою «г».
За наведеного позивачі просили визнати за кожним право власності на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що складається з ј будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житлового будинку, позначеного на технічному паспорті літерою «А-1,а», вбиральні «Б», навісу (тим) «В», сараю «Г», погребу «г», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що вона ОСОБА_8 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що доводиться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Тростянецькою сільською радою депутатів трудящих Полтавського району Полтавської області 15.08.1970 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим міським Палацом шлюбів м. Полтави 20.01.1993 року.
Дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також є позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також третя особа ОСОБА_4 .
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у 1983 році побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 02/02-25 від 12.01.2021 року згідно запису погосподарської книги № 11 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 Тростянецької сільської ради в АДРЕСА_1 рахується житловий будинок з
господарськими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_6 , який постійно проживав та був зареєстрований за даною адресою по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Їхній батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Пожарна Балка Полтавського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 , виданим Тростянецькою сільською радою Полтавського району Полтавської області 10.07.2010 року. Реєстрація його смерті відбулась у Тростянецькій сільській раді Полтавського району Полтавської області, про що в Книзі реєстрації смертей 10.07.2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 13.
З довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за вих. № 718/02-25 від 17.12.2020 року слідує, що згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживав та був зареєстрований по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 . Спільно з ним не момент його смерті були зареєстровані : дружина - ОСОБА_5 , 1940 р.н., дата реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 ; донька - ОСОБА_2 , 1967 р.н., дата реєстрації місця проживання 16.04.1987 року.
Їхня мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Пожарна Балка Полтавського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області 18.04.2017 року. Реєстрація її смерті відбулась у виконавчого комітеті Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, про що 18.04.2017 року складено відповідний актовий запис № 15.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за вих. № 718/02-25 від 16.12.2020 року, згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті разом з нею були зареєстровані: донька ОСОБА_2 , 1967 р.н., дата реєстрації місця проживання 16.04.1987 року: донька - ОСОБА_3 , 1970 р.н., дата реєстрації місця проживання 11.10.2014 року.
Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачами, згідно викладеної у їх позовній заяві позиції, здійснюється невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а також не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Крім того, позивачами неправильно визначений суб'єктний склад відповідачів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі вказують, що наші батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1967 року.
Під час перебування у шлюбі у 1983 роді подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Факт набуття вищевказаного майна подружжям за час шлюбу визнається позивачами, що стверджено ними у позовній заяві.
З огляду на те, що предметом даного спору є визнання права власності на спадкове майно, при його вирішенні необхідно встановлювати та розмежовувати: 1) час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та 2) підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.
Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.
Згідно роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
З огляду на те, що предметом даного спору є визнання права власності на спадкове спірне домоволодіння, яке розташоване у сільській місцевості, і роком завершення будівництва якого є 1983 рік, згідно діючих на той час нормативно-правових актів, виникнення права власності на житловий будинок у сільській місцевості не пов'язувалось із проведенням його реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Виходячи із вимог ст. 5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на час їх виникнення законодавство, зокрема положення ЦК УРСР 1963 року, КпШС України, Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року та ін.
У 1983 році питання набуття права власності також регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», в яких, зокрема, було визначено умови та правові наслідки будівництва.
За вказаними Указом і постановою підставою виникнення в громадянина права власності на житловий будинок був факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства.
Таким чином, чинні на момент завершення будівництва вищевказаного об'єкту нерухомого майна правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13).
Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05 серпня 1992 року № 449, - до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
У зв'язку з чим загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватись на приватні житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами, які збудовані до 05 серпня 1992 року.
У п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, було визначено, що будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації.
Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди, що розташовані у сільській місцевості, не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Починаючи з 1979 року погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР).
Записи у вище зазначених погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності
Наявність відповідного запису у погосподарській книзі, у якій власником вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд є ОСОБА_6 підтверджує право власності останнього на нього.
Водночас, як зазначалось вище, вказаний спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 2 ст. 112 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 року), який був чинний на час набуття права власності на будинок, майно може належати на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.
Статтею 22 КпШС України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Аналіз вищевказаних норм свідчить, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.
Якщо за життя співвласників презумпція рівності часток у праві спільної власності, в силу якої частки кожного із співвласників є рівними, може бути спростована, то після смерті одного зі співвласників вона стає неспростовною.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» зазначається, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, а для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Так, пункт 12 Постанови вказує: «за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця».
Будь-якої домовленості між співвласниками спірного об'єкту нерухомого майна щодо їх часток в спільній сумісній власності не було.
Зважаючи на відсутність доказів про те, що за життя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судовому порядку здійснювався відступ від презумпції рівності часток подружжя, як співвласників будинку АДРЕСА_1 , вважаю, що частка кожного з них, а саме: моєї матері ОСОБА_5 та мого батька ОСОБА_6 , у праві спільної сумісної власності на будинок становить по Ѕ частці.
Спадкодавці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 фактично набули право спільної сумісної власності на нерухоме майно, а саме: на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна (1983 рік спорудження, згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» від 12.02.2020 року), однак, у зв'язку зі змінами в законодавстві за життя не зареєстрували своє право власності відповідно до закону, що діяв на час відкриття спадщини.
Таким чином, після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відкрилась спадщина на частку кожного з них у спільному майні подружжя, до складу якого входить, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
При розгляді справ про спадкування питання про частку у спільній сумісній власності подружжя вирішується із врахуванням офіційного тлумачення ч. 1ст. 61 СК, наданого у Рішенні Конституційного Суду України у справі № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року.
У зазначеному Рішенні КСУ вказано, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Спадкування є іншим видом набуття особистої приватної власності кожного з подружжя. При цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця (статті 1218, 1219 ЦК України). Тому у складі спадщини може перебувати будь-яке майно, крім прав та обов'язків, нерозривно пов'язаних з особою спадкодавця.
Відповідно до пункту 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Пунктом 4.21 глави 11 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на Ѕ частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 відкрилась спадщина до складу якої входять усі права та обов'язки на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно зіст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Після смерті батька, вона звернулась до Полтавської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі моєї заяви про прийняття спадщини 17.02.2011 року державним нотаріусом Полтавської районної ДНК була відкрита спадкова справа за № 576/2010. Крім того, в 6-місячний строк з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Полтавської районної ДНК з письмовими заявами про відмову від належних їм часток спадкового майна звернулись моя мати - дружина померлого ОСОБА_5 та дочка померлого ОСОБА_2 .
Інші спадкоємці першої черги за законом, а саме: сини спадкодавця ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та дочка - ОСОБА_4 , в 6-місячний срок з часу відкриття спадщини, тобто дня смерті ОСОБА_6 до Полтавської районної державної нотаріальної контори із письмовими заявами про прийняття спадщини не звертались. Рішення суду про надання останнім додаткового строку для прийняття спадщини, у випадку пропуску вказаного строку з поважних причин, - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).
Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.
Статтею 1272 ЦК України визначені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, з положень ЦК України, а також роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» та листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» слідує, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, подав заяву про відмову від прийняття спадщини, є таким, що спадщину не прийняв.
Вищевикладені обставини свідчать, що спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 : його дружина ОСОБА_5 , діти: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 . ОСОБА_4 , не входять до кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 .
Водночас, єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , який прийняв його спадщину є дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог ст.ст. 1269-1270 ЦК України, оскільки подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття. Тому, саме ОСОБА_3 має право оформити спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , до складу якої входить спадкове майно, зокрема 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. від 22 грудня 2020 року за № 02-31/1109 спадкова справа до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 256/2017 року за заявами про прийняття спадщини від дітей померлої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину ОСОБА_5 є вищевказані 4 особи, які мають право, по ј частки кожен, на належне спадкодавцю майно.
Крім того, вважає, що незалучення в якості співвідповідачів спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_4 призводить до порушення принципу змагальності сторін, оскільки визнання права власності на спадкове майно безпосередньо стосується майнового інтересу вказаних осіб.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду в наступних справах: № 665/2387/16 від 22 березня 2019 року, №185/5743/16 від 08 квітня 2019 року, № 535/822/18 від 17 квітня 2019 року, №454/1558/17-ц від 08 травня 2019 року, № 372/1954/17 від 30 січня 2020 року та №297/2591/14-ц від 03 червня 2020 року.
В судове засідання позивачі не з'явилися, їх представник адвокат Дігтярь Л.А. позов підтримала просила задовольнити.
Представник відповідача Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у судове засідання не з'явився, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, при вирішенні позову поклались на розсуд суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 - адвокат Шелудякова І.Ю. проти задоволення позову заперечувала з відстав викладених у письмових поясненнях.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Полтавська районна державна нотаріальна контора надійшла заява про розгляд справи без їх участі, при вирішенні позову поклались на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, судом встановлено, що батьки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.06.1967 року.
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у 1983 році побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 02/02-25 від 12.01.2021 року згідно запису погосподарської книги № 11 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 Тростянецької сільської ради в АДРЕСА_1 рахується житловий будинок з
господарськими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_6 , який постійно проживав та був зареєстрований за даною адресою по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Пожарна Балка Полтавського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 , виданим Тростянецькою сільською радою Полтавського району Полтавської області 10.07.2010 року. Реєстрація його смерті відбулась у Тростянецькій сільській раді Полтавського району Полтавської області, про що в Книзі реєстрації смертей 10.07.2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 13.
З довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за вих. № 718/02-25 від 17.12.2020 року слідує, що згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживав та був зареєстрований по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 . Спільно з ним не момент його смерті були зареєстровані : дружина - ОСОБА_5 , 1940 р.н., дата реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 ; донька - ОСОБА_2 , 1967 р.н., дата реєстрації місця проживання 16.04.1987 року.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Пожарна Балка Полтавського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області 18.04.2017 року. Реєстрація її смерті відбулась у виконавчого комітеті Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, про що 18.04.2017 року складено відповідний актовий запис № 15.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за вих. № 718/02-25 від 16.12.2020 року, згідно запису погосподарської книги Щербанівської сільської ради в АДРЕСА_1 постійно проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті разом з нею були зареєстровані: донька ОСОБА_2 , 1967 р.н., дата реєстрації місця проживання 16.04.1987 року: донька - ОСОБА_3 , 1970 р.н., дата реєстрації місця проживання 11.10.2014 року.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2020 року №02-31/241 Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. позивачам відмовлено у вчинені нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що у спадкоємців відсутній згідно до чинного законодавства правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. від 22 грудня 2020 року за № 02-31/1109 спадкова справа до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 256/2017 року за заявами про прийняття спадщини від дітей померлої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
При цьому, Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. спадкоємцям померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину спадкового майна кожному (на земельну ділянку з кадастровим номером: 532408620:00:030:0029). /т. 1 а.с. 128-147/
Водночас, єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , який прийняв його спадщину є дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог ст.ст. 1269-1270 ЦК України, оскільки подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття. Тому, саме ОСОБА_3 має право оформити спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , до складу якої входить спадкове майно, зокрема 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . /т. 1 а.с. 115-127/
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст.1217 ЦК України)
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно , зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18) у постанові від 30 квітня 2020 року зазначив правовий висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У даній справі, за аналогією, при визначеному колі спадкоємців, позов спадкоємців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 порушує права інших спадкоємців, які також прийняли спадщину - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому належними відповідачами є саме вони, а не територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, у даній справі Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області.
При цьому, позивачем пред'явлено позов саме до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно п. п. 40, 41 Постанови Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Враховуючи те, що позов пред'явлено до територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за наявності визначеного кола спадкоємців, які прийняли спадщину, позивачами не заявлено клопотання про заміну відповідача, у задоволенні позову ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід відмовити у зв'язку з його поданням до неналежного відповідача.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.141 ЦПК України, за подання позову до суду ОСОБА_9 у розмірі 840,80 грн. підлягають віднесенню за його рахунок.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Згідно позовної заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявлені позовні вимоги про визнання права власності, за кожним окремо, на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що складається з ј будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, позивачем ОСОБА_10 судовий збір пропорційно долі поданих нею позовних вимог не сплачено.
Згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 123 520,00 грн., відповідно ј від вартості становить 30880,00 грн.
Таким чином з ОСОБА_10 на користь держави підлягає стягненню судовий за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 30, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст.11, 15-16, 328, 346, 355-357, 370, 1268,1270 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовити.
Сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840грн. 80 коп. віднести за його рахунок.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
В разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 04 червня 2021 року.
Суддя: А.Г. Потетій