КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/991/21
Провадження № 2/552/736/21
03.06.2021 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Мовчан В.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання посилаючись на те, що відповідачам за адресою АДРЕСА_1 надавались послуги підприємства по забезпеченню тепловою енергією у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Відповідачі зобов'язані оплачувати отримані послуги. У зв'язку з невиконання покладених зобов'язань, за період з 01 листопада 2016 року по 01 грудня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 35 822 грн. 64 коп., а також нарахований індекс інфляції в сумі 3687 грн. 38 коп. та 3 % річних в сумі 2146 грн. 09 коп. Просили стягнути суму заборгованості та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року відкрито спрощене позовного провадження.
Ухвалою суду від 03 червня 2021 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 закрито.
У судовому засіданні представник позивача ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та підтримав обставини викладені у відзиві, просив застосувати строк позовної давності. Відповідач у даній квартирі не проживає, не користується послугами , що надаються позивачем, немає доступу взагалі до даного житлового приміщення.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причина неявки невідома.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача , відповідача ОСОБА_2 , дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є власниками кв. АДРЕСА_2 .
Згідно норм ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Таким чином, сам факт не проживання відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі не є підставою для звільнення його від сплати зазначених послуг.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги ” плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 відповідного договору не звільняє відповідача від сплати послуг.
Сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг у повному обсязі, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують такі права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951 цс 15 та від 30 жовтня 2013 року № 6-59 цс 13, від 07 лютого 2018 року справа № 521/6969/15-ц.
В зв'язку з тим, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та не оплачують послуги з теплопостачання, утворилась заборгованість за період з 01 листопада 2016 року по 01 грудня 2020 року в сумі 35 822 грн. 64 коп.
Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2020 року задоволена заява ОСОБА_2 про скасування судового наказу. Скасований судовий наказ виданий Київським районним судом м. Полтави 02 травня 2018 року про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».
Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності.
Подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності (постанови від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15). Аналогічно застосував приписи про переривання позовної давності і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц.
Оскільки позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу у квітні 2018 року, відповідний судовий наказ було видано та він знаходився на примусовому виконанні, строк позовної давності не пропущений.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції - 4606 грн. 24 коп. та 3% річних - 3075 грн. 25 коп., а всього 68 132 грн. 21 коп.
Крім заборгованості, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі по 1 135 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 319, 625 ЦК України , ст. ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 листопада 2016 року по 01 грудня 2020 року з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 41 656 грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” судові витрати в розмірі по 1 135 грн. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” (місце знаходження: м. Полтава вул.. Комарова 2а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03338030)
Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий Ж.В.Кузіна