Справа № 362/2474/21
Провадження № 6/362/97/21
24.05.2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
з участю секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові подання старшого держаного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сазанович Юлії Ігорівни. про розшук боржника ОСОБА_1 ,
14 травня 2021 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло подання старшого держаного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сазанович Ю.І. про розшук боржника, в якому просила оголосити в розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відмітки у виконавчому документі, для встановлення його місця проживання/перебування.
На обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у Васильківському міськрайонному ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2/376/822 від 21.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.08.2014 року до досягнення дитиною повноліття.
16.02.2015 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 46529346, була направлено сторонам та боржнику для виконання та стягувану для відома.
В судове засідання представник відділу ДВС не з'явилася, до суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, подання просила задовольнити (а.с.16).
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.12).
На підставі ст. 247 ч. 2 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали подання і додані до нього документи, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на виконанні у Васильківському міськрайонному ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2/376/822 від 21.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.08.2014 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 20-21).
Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 05.08.2014 року загальна заборгованість станом на 31.07.2020 року по аліментам становить 90 207,32 грн. (а.с.33-34).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.14 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з"явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Згідно ч.1, 2 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
В силу вимог частин 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Із п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, вбачається, що перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; отримання інформації щодо місця роботи боржника; отримання інформації про боржника з інших джерел. Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Як вбачається з подання, державним виконавцем вказано на те, 05.11.2019 року під час проведення виконавчих дій за адресою вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ) боржника не виявлено, про що складено акт державного виконавця (а.с.28).
На запит державного виконавця від 16.01.2019 року з в/ч НОМЕР_1 надійшов лист про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних сил України в запас згідно наказу від 12.03.2015 № 59.
18.09.2019 року від боржника ОСОБА_1 надійшла заява про зміну місця проживання, а саме : АДРЕСА_2 .
Однак, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вчинялися дії щодо встановлення нового місця проживання боржника та здійснювався вихід за місцем проживання, а саме за адресою АДРЕСА_2 , для повідомлення його про необхідність виконання рішення суду.
Враховуючи, що розшук є адміністративним заходом з негативними наслідками для фізичної особи, і він може бути оголошений, якщо місце знаходження особи не може бути встановлене передбаченими заходами щодо перевірки зареєстрованого місця проживання, і що виконавець на надав суду відомостей про запити щодо зареєстрованого місця проживання боржника за адресою, вказаною у виконавчому листі, то суд вважає, що оголошення особи в розшук не відповідає передумовам, зазначеним у ст. 36 Закону «Про виконавче провадження», оскільки на даний час такі підстави відсутні, а тому суд в задоволенні подання відмовляє.
Керуючись статтями 10, 13, 18, 36 Закону «Про виконавче провадження», статтями 71, 77, 81, 438 ЦПК України,
У задоволенні подання старшого держаного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сазанович Юлії Ігорівни. про розшук боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст ухвали виготовлено 28.05.2021 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко