Справа № 357/2319/21
2/357/2220/21
Категорія 35
03 червня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Кравченко О. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги за опалення та підігрів води, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 18 183,74 грн. та судові витрати у справі по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову вказував, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідач починаючи з 01.10.2016 по 01.02.2021, має заборгованість за опалення в розмірі 18 183,74 грн. Боржнику було надіслано попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, однак боржник не відреагувала на дану претензію та не сплатила заборгованості.
09.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
07.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просила в задоволенні позовних вимог відмовити, позовну заяву залишити без руху та повернути позивачеві, обґрунтовуючи тим, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до частини першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Однак, по сумі заборгованості позивачем не надано жодного доказу, крім не підтверджених належних належним чином та не завірених розрахункових листів абонента в яких жодне нарахування навіть не підтверджене відомостями обліку теплової енергії (тобто показники загально будинкового лічильника, актами про місячне відпускання теплової енергії по приладам обліку за звітний період). Копії завірених належним чином первинних бухгалтерських та банківських документів, які точно можуть підтвердити суму нарахувань та сплачені суми за вказаний у розрахунковий період позивач не надав. Крім того, щодо нарахувань споживання теплової енергії за будинковим лічильником вказаних в квитанціях на сплату послуг з теплопостачання, то в деяких квитанціях вони є завищеними і не відповідають показанням теплового лічильника за той період у відомостях обліку споживання теплової енергії, які були отриманні за зверненням в КП БМР «Білоцерківтепломережа» 28.01.2020. Вказаний позивачем в позовній заяві розрахунковий рахунок не є спеціальним розрахунковим рахунком для оплати з послуг теплопостачання вказаного в квитанціях на сплату послуг з теплопостачання для категорії населення. Також позивачем не підтверджено і не додано до позовної заяви належним чином завірені копії постанов НКРЕКП про встановленні тарифи на теплову енергію, які діяли для категорії споживачів «населення» по нарахуванням починаючи з 2016 року по 2021 рік. Тому тарифи за цей період нічим не підтвердженні.
Разом з цим, відповідач ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність, посилаючись на те, що якщо договором не встановлений інший термін (або існують фактичні договірні відносини), то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місці послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідно щомісячного платежу, за яким позивач допустив прострочення. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено застосування спеціальної позовної давності до вимог у сфері житлово-комунальних послуг, тому до комунальних боргів застосовується загальний строк позовної давності, який становить 3 роки відповідно до ст.257 ЦК України. Вчинення боржником будь-яких дій стосовно визнання боргу або іншого обов'язку за межами строку позовної давності не може тягти за собою його переривання, оскільки цей строк сплив, у зв'язку з чим не міг перериватися. Подання заяви про видачу судового наказу стягувач не може використовувати згідно з ч.2 ст.264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною.
18.03.2021 представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 звернулась до суду з письмовими поясненнями, зазначивши, що КП БМР «Білоцерківтепломережа» є юридичною особою, що засновано на власності територіальної громади міста Біла Церква та надає житлово-комунальні послуги, а саме є виконавцем послуг централізованого опалення. Встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання на послуги з централізованого опалення згідно діючого законодавства покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. КП БМР «Білоцерківтепломережа» у своїй діяльності керується постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, на той чи інший період. Між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, однак відповідач не зверталась до суду з позовом про оскарження тарифів і не відмовлялась від отримання послуг централізованого опалення. Щомісяця на адресу відповідача розносяться квитанції на сплату послуг з теплопостачання, тому споживач проінформований про наявність у нього заборгованості. У квітні 2019 року КП БМР «Білоцерківтепломережа» зверталося до суду в наказному провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Однак ухвалою суду від 23.07.2019 судовий наказ було скасовано. Зазначала, що факт існування договірних правовідносин також засвідчує той факт, що відповідач частково оплачувала послуги, про що свідчать квитанції про сплату послуг. Враховуючи, що відповідачем весь час визнався борг за надані послуги, про що свідчить розрахунковий лист, тому позовна давність не може бути застосована.
31 травня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача до матеріалів справи в якості доказів актів про використану теплову енергію по приладам обліку за 2018-2020 роки; відомостей обліку споживання теплової енергії за 2018-2020 роки. Відповідно до даного клопотання - згідно акту, 2018 року був встановлений будинковий лічильник теплової енергії. Щодо нарахувань споживання теплової енергії за будинковим лічильником, відповідають показанням теплового лічильника, які підтверджуються актами та відомостями обліку споживання теплової енергії. Кожного місяця проходить корегування показників. Лічильник тепла фіксує обсяг теплової енергії, використаної за певний час. Для споживача встановлення приладу обліку теплової енергії змінює систему оплати за нормативом на систему оплати за фактично спожите тепло.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити. Пояснила, що показники лічильника тепла, що встановлений на будинок, знімаються щомісячно та передаються до абонентського відділу «Білоцерківтепломережа». Наступного за звітним періодом місяця проводиться корегування показників, з урахуванням днів, які залишилися до попереднього місяця, так як показники лічильника тепла отримуються не в останній день місяця. Заперечила щодо застосування строків позовної давності так як відповідачами на протязі 2018-2020 років частково сплачувався борг за спожиту теплову енергію, чим фактично визналася сума заборгованості та переривався строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та підтримала свої заперечення викладенні у відзиві на позов. Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_3 заперечив проти позовних вимог, просив в їх задоволенні відмовити та застосувати позовну давність у зв'язку зі спливом трирічного строку з моменту виникнення заборгованості за спожиті послуги з надання теплової енергії. З 2019 року він частково сплачував послуги за спожите тепло у зв'язку з тим, що йому надавалися послуги з теплопостачання, проте вартість спожитої теплової енергії є завищеною. З цього приводу звертався до підприємства «Білоцерківтепломережа», але відповіді на них не отримував. Разом з цим, копії звернень до підприємства з теплопостачання, суду не надав.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вислухавши учасників справи, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2013 року між КП БМР «Білоцерківтепломережа» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення.
Відповідно до п.1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Пунктом 5, 6 вказаного договору визначено, що тарифи на житлово-комунальні послуги для споживачів від централізованих джерел теплопостачання визначаються згідно додатку № 1 до даного Договору. Тарифи на послуги та їх загальну вартість, що вказані в додатку № 1 до Договору змінюються Рішеннями виконавчого органу Білоцерківської міської ради і є обов'язковими для сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.
Згідно розрахункового листа абонента, особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість за послуги з опалення та підігріву води перед КП БМР Білоцерківтепломережа» за період з 01.10.2016 року по 01.02.2021 року в розмірі 18 183,74 грн.
Крім того, з розрахункового листа вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснювала оплату за надані послуги,, а саме нею сплачено 300,00 грн. в листопаді 2018 року; 300,00 грн. в грудні 2018 року; 300,00 грн. в січні 2019 року; 1000,00 грн. в лютому 2019 року; 2012,36 грн., 1919,65 грн, 1653,01 грн., 1575,73 грн., 1429,85 грн., 1358,63 грн., 1055,27 грн, 194,63 грн. в серпні 2019 року; 400,00 грн. в грудні 2019 року; 625,00 грн. в жовтні 2020 року; 1000,00 грн. в листопаді 2020 року; 500,00 грн. в грудні 2020 року; 600,00 грн. в січні 2021 року.
10.02.2021 року на адресу ОСОБА_1 було направлено претензію з вимогою в добровільному порядку провести оплату вказаної заборгованості протягом місяця з дати одержання претензії, проте даних щодо її отримання матеріали справи не містять.
Відповідно до копій квитанцій про сплату послуг з теплопостачання, наданих відповідачем ОСОБА_1 , споживання за будинковим лічильником будинку АДРЕСА_2 склало за грудень 2018 року - 42 Гкал.; за грудень 2019 року - 29,653 Гкал.; за березень 2019 року - 25,655 Гкал.
Згідно з Актами про використання теплової енергії по приладам обліку у вигляді опалення на основі даних журналу обліку і показань лічильників по АДРЕСА_2 складає: за грудень 2018 року - 42,000 Гкал.; за грудень 2019 року - 29,653 Гкал.; за березень 2019 року - 25,655 Гкал.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є юридичною особою, що засновано на власності територіальної громади міста Біла Церква та є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква, що підтверджується копією рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року №388.
Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ч. 1 ст. 9 Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 11 вказаних Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів (п.14 Правил).
Відповідно до п.18 Правил - розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (п.24 Правил).
Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Зі змісту ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. 68, 162.
Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч.3 ст.12 ч.3, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач на обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що розрахунковий лист абонента не є копією первинного документа, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. А щодо нарахування споживання теплової енергії за будинковим лічильником вказаних в квитанціях на сплату послуг з теплопостачання, то в деяких квитанціях вони є завищеними і не відповідають показанням теплового лічильника за той період у відомостях обліку споживання теплової енергії, які були отриманні за зверненням в КП БМР «Білоцерківтепломережа» 28.01.2020.
Відповідачем надано суду копії квитанцій на сплату послуг з теплопостачання будинку АДРЕСА_2 : зокрема за грудень 2018 року, відповідно до якої споживання теплової енергії за будинковим лічильником склало 42 Гкал.; за грудень 2019 року, відповідно до якої споживання теплової енергії за будинковим лічильником склало 29,653 Гкал. та за березень 2019 року, відповідно до якої споживання теплової енергії за будинковим лічильником склало 25,655 Гкал.
Згідно з наданими представником позивача Актів про використання теплової енергії по приладам обліку у вигляді опалення на основі даних журналу обліку і показань лічильників по АДРЕСА_2 складає: за грудень 2018 року - 42,000 Гкал.; за грудень 2019 року - 29,653 Гкал.; за березень 2019 року - 25,655 Гкал.
Як видно із наданих відповідачем квитанцій на оплату послуг за теплопостачання, та наданих представником позивача актів про використання теплової енергії по приладам обліку у вигляді опалення, показники лічильника теплової енергії, встановлені на будинку за адресою: АДРЕСА_2 та зафіксовані в квитанціях на оплату послуг є ідентичними тим, що зафіксовані в актах використання теплової енергії.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи даних, які б свідчили про перевищення вартості наданих послуг із споживання теплової енергії споживачу ОСОБА_1 , яка є відповідачем у даній справі.
Відповідачем не надано доказів завищення КП БМР «Білоцерківтепломережа» опалювальної площі відповідача та/або розміру поданого тепла (в Гкал) в квартиру АДРЕСА_3 , в якій зареєстрована та проживає ОСОБА_1 .
Надана стороною відповідача копія акту від 31.03.2019, складеного представником теплопостачальної організації та відомість обліку використання теплової енергії, не свідчить про такі завищення саме щодо відповідача з боку надавача послуг з центрального опалення, а тому суд не приймає їх до уваги.
Стороною відповідача суду не наданого свого розрахунку заборгованості з послуг централізованого опалення, який підлягає перевірці судом, а також не надано доказів того, що відповідач зверталась за перерахунком заборгованості до позивача з зв'язку із недотриманням вимог закону щодо нарахування, тому посилання позивача на невідповідність розрахункової відомості нормам чинного законодавства та недотримання вимог закону щодо нарахування, не заслуговують на увагу.
Доказів висловлення будь-якою стороною наміру розірвати вказаний договір матеріали справи не містять.
Отже, судом встановлено, що позивач надавав послуги з теплопостачання до квартирі АДРЕСА_3 , відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору, а відповідач не надала належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, що дають суду підстави дійти висновку про порушення відповідачем обов'язків в частині оплати наданих житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка виникла за період починаючи з 01.10.2016 по 01.02.2021 у розмірі 18 183,74 грн.
Разом з цим, відповідач подала заяву про застосування позовної давності, відповідно до статті 267 ЦК України (а. с.68).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зазначено, що «перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі».
Позивач звернувся до суду з позовом засобами поштового зв'язку 11.02.2021 та заявив вимогу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2016 по 01.02.2021 включно (згідно з наданим розрахунком). Відповідач, вважаючи, що якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Однак, твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки з наданого позивачем розрахункового листа абонента вбачається, що ОСОБА_1 періодично, починаючи з листопада 2018 року до січня 2021 року, сплачувала частину грошових коштів за надані послуги з теплопостачання, що свідчить про визнання нею свого боргу, що в свою чергу є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем обов'язків в частині наданих житлово-комунальних послуг та має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст.4, 12, 81, 89, 141-142, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за централізоване опалення в розмірі 18 183,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», код ЄДРПОУ 04654336, юридична адреса: 09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 04 червня 2021 року.
СуддяМ. М. Бебешко