Справа № 279/607/21
Провадження № 2/279/713/21
02 червня 2021 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/607/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав зазначивши, що батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 був її рідний син ОСОБА_5 та її невістка ОСОБА_2 . У відповідача є ще одна дитина від попереднього шлюбу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько її онуків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В даний час відповідач фактично відмовилась від своїх дітей. Стосунки з дітьми не підтримує, не піклується про фізичний і духовний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних, інших духовних цінностей, не створює умов для отримання ними освіти, не сплачує аліменти, свідомо нехтує своїми материнськими обов'язкам, матеріально їх не утримує, проживає окремо від дітей чим ухиляється від своїх обов'язків. Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Позивач та її представник в судове засідання не прибули, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, проти задоволення позову не заперечила.
Представник третьої особи служба у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити.
За таких обставин справу розглянуто у відсутність сторін, без фіксації технічними засобами, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в порядку, визначеному ч.4 ст.206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження дитини а.с.8), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження дитини а.с.9). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження дитини а.с.10). Батько ОСОБА_5 малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про смерть а.с.7). Малолітні діти постійно проживають з бабусею, позивачем у справі. Відповідач з дітьми відносин не підтримує, тривалий час не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям та здоров'ям, з дітьми не спілкується, не проявляє до них материнської турботи, матеріальної допомоги на них утримання не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Вищевказані обставини стверджуються, актом обстеження умов проживання дітей від 23.12.2020 року, висновком органу опіки та піклування Коростенської міської ради, з якого вбачається доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради №292 від 21.04.2020 року, яким затверджено висновок органу опіки та піклування з питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей.
У відповідності до ст.164 СК України та враховуючи інтереси малолітніх мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Поведінка відповідача, який тривалий час взагалі не спілкується із дітьми, не виховує їх, не цікавиться їх життям та здоров'ям, та яка, знаючи про наявність в суді позову про позбавлення її батьківських прав, в судове зсідання не з'явилась, натомість подала заяву про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, свідчить про її байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Оцінивши усі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітнії дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , а тому відповідно до ст.164 ч.1 п.2 СК України її слід позбавити батьківських прав відносно дітей.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ст.142 ЦПК України 50% сплаченого позивачем судового збору підлягає поверненню йому з державного бюджету, а решта понесених судових витрат на його сплату стягується з відповідача. При цьому позивачка в силу Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому суд виходить з положень ст.142 ЦПК України і стягує з відповідачки на користь держави 454 грн 00 коп судового збору.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.164 СК України,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 від 11.01.2007 року.
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 від 31.07.2003 року.
Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради, місце знаходження: 11509, вул.Грушевського, 22, м.Коростень, Житомирська область ЄДРПОУ 04053507
Суддя Недашківська Л.А.
копія згідно з оригіналом