Справа №295/2257/21
Категорія 44
2/295/1331/21
01.06.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Лєдньова Д.М.
з участю секретаря с/з Вольської К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що 11.06.2018 року відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 йому завдано тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості та пошкоджено автомобіль, внаслідок чого заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області 23.06.2018 року відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 296 КК України, в подальшому перекваліфіковано за ч.2 ст.296 КК України.
Позивач зауважує, що постановами слідчого відповідне кримінальне провадження неодноразово закривалось. При цьому, ухвалами слідчих суддів такі постанови скасовувались внаслідок допущеної неповноти проведеного слідства.
Постановою старшого інспектора СД Житомирського ВП Кобернюка В.В. від 29.12.2020 року кримінальне провадження в черговий раз закрите з підстав закінчення строку досудового розслідування і не оголошення жодній особі про підозру у кримінальному провадженні.
Позивач вказує на відсутність правових підстав для оскарження наведеної постанови, наявність достатніх доказів на підтвердження вини відповідачів у заподіяння шкоди, заснованих на показаннях відповідачів, наданих під час досудового розслідування, записах відеореєстратора, та, посилаючись на висновки звіту про оцінку майна від 05.07.2018 року, просить стягнути з відповідачів 10 681,09 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з 9676,09 грн. - матеріального збитку, 1005,00 грн. - витрат на проведення оцінки, а також моральну шкоду в загальному розмірі 30 000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, уточнивши, просив стягнути наведений розмір шкоди в рівних частках з кожного з відповідачів.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлено наступні обставини.
На перехресті вул. М.Грушевського-Театральної в м.Житомирі 11.06.2018 року відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснено пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки Wolksvagen, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .
Вказана обставина підтверджується дослідженими судом доказами, оцінка яким надана окремо, а також в їх сукупності за взаємним зв'язком. Такими доказами є: витяг з Єдиного реєстр досудових розслідувань про реєстрацію відомостей за ч.1 ст.125 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , постанова про зміну правової кваліфікації від 05.07.2018 року з викладенням відомостей про пошкодження майна ОСОБА_1 , протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 13.07.2018 року з наданими поясненнями про виникнення конфлікту із ОСОБА_1 , протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 13.07.2018 року з аналогічними відомостями, запис відеореєстратора із зображенням подій наближення двох осіб до автомобіля позивача та нанесення ударів по автомобілю.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини висловив підхід стосовно своєї субсидіарної ролі полягає у тому, що цей суд не втручається у питання доказування у національних судах і не встановлює якогось конкретного стандарту доказування, водночас Суд визнав, що цей стандарт у кримінальних справах має бути вищий, ніж у цивільних (§ 38 рішення від 11.02.2003 у справі "Рінгвольд проти Норвегії"). У справі «Хамідов проти Росії» ЄСПЛ поклав в основу свого рішення про порушення державою-відповідачем статті 6 Конвенції висновок про те, що національні суди встановили для заявника надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування.
Суд звертає увагу, що позивач позбавлений можливості в інший спосіб здійснити захист своїх прав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 295-1 КПК України, у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.
За положеннями ч.3 ст. 295-1 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч.5 ст. 294 КПК України).
Як зазначалось вище, кримінальне провадження закрите з підстав закінчення строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальними засадами відповідальності при завданні шкоди є: факт завдання шкоди, неправомірність дій (бездіяльності) особи, причинний зв'язок між протиправністю дій (бездіяльності) та заподіяною шкодою.
За ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини, які вказують на заподіяння шкоди майну внаслідок неправомірних дій відповідачів, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з даних осіб розміру збитків, завданих позивачу як законному володільцю транспортного засобу.
При вирішенні питання про розмір завданих збитків, суд приймає до уваги як письмовий доказ звіт про оцінку від 05.07.2018 року, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Wolksvagen, н.з. НОМЕР_1 , складає 9676,09 грн., а також відомості про сплату позивачем 1005,00 грн. як витрат на проведення оцінки.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачами не надано будь-яких доказів, які вказують на необґрунтованість заявленої до стягнення суми.
На виконання завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд вважає необхідним стягнути з кожного з відповідачів в рівних частках суму заподіяних збитків (5340,55 грн. з кожного).
За положеннями ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:…у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Приймаючи до уваги, що діями відповідачів пошкоджено майно, право на використання якого має позивач, при цьому, останній зазнав чутливого впливу на емоційний стан, тривалий час докладав зусиль на поновлення порушених прав, що потребувало суттєвих змін у звичайному способів життя, суд вважає необхідним стягнути на відшкодування моральної шкоди по 5000,00 грн. з кожного з відповідачів.
Судом не отримано достатніх доказів на підтвердження нанесення саме відповідачами тілесних ушкоджень позивачу.
У постанові слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 10.08.2020 року зазначено: «Викладені у постанові висновки органу досудового розслідування про те, що виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли виникнути від падіння із висоти власного росту на асфальтову поверхню суперечать висновкам експерта у судово-медичних експертизах №№ 1744, 438 від 20.07.2018 та 04.03.2020, відповідно до яких виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли виникнути як за обставин, які вказав потерпілий так і від зазначеного падіння, експерт з приводу розбіжностей у висновках не допитаний, обставини причин такого падіння належним чином не встановлені, доводи потерпілого про інший механізм утворення тілесних ушкоджень не перевірені, у зв'язку з чим висновок органу досудового розслідування в цій частині є передчасним».
Іншими доказами, здобутими під час цивільного провадження, факт нанесення тілесних ушкоджень позивачу не підтверджується, а тому вказані відомості не покладаються судом в підставу відшкодування моральної шкоди.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позов частково.
Керуючись ст.ст. 141, 258-289 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 , на відшкодування матеріальної шкоди - 5340,55 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 , на відшкодування матеріальної шкоди - 5340,55 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне рішення суду буде виготовлено 04.06.2021 року.
Суддя: Д.М.Лєдньов