Харківський районний суд Харківської області
03 червня 2021 року смт. Покотилівка
Справа № 635/3344/21
Провадження № 1-в/635/407/2020
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
05 травня 2021 року до Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року вищевказану справу передано в провадження судді ОСОБА_1 .
Згідно частини 1 статті 539 Кримінального процесуального Кодексу України (далі- КПК України), питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов'язаних із виконанням вироку у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час місця розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, інші особи у разі необхідності.
Згідно частини 5 статті 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання
Представник Темнівської виправної колонії (№100) ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення та воно є передчасним.
Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду
Вироком Біловодського районного суду Луганської області від 11 травня 2016 року за статтею 75, частиною 3 статті 185 КК України ОСОБА_4 засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 05 червня 2018 року згідно статті 78 КПК України іспитовий строк скасовано, засудженого направлено в місця позбавлення волі на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання - 19 березня 2021 року.
Кінець строку відбування покарання - 19 березня 2022 року.
Засуджний ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що він є інвалідом третьої групи, його здоров'яз з початку відбування покарання до даного часу є незадовільним, порушень та стягнень не має, режим тримання не порушує.
Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до частини 2 статті 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув встановлений частини 3 статті 81 КК України термін покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (частина 3 статті 81 КК України).
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі статті 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
У відповідності до положень пункту 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Так, з характеристики на засудженого, наданої начальником дільниці- начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці слідчого ізолятору майором внутрішньої служби ОСОБА_6 за погодженням з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи- начальником відділу соціально-виховної та психологічної рогботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_7 зазначено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Біловодського районного суду Луганської області від 11 травня 2016 року за статтею 75, частиною 3 статті 185 КК України ОСОБА_4 засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 05 червня 2018 року згідно статті 78 КПК України іспитовий строк скасовано, засудженого направлено в місця позбавлення волі на строк 3 роки. З 19 березня 2019 року знаходиться в місцях позбавлення волі. Під час тримання засудженого в державній установі «Київський слідчий ізолятор» засуджений характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав, до праці не залучався. З 06 червня 2019 року тримався в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав, до праці не залучався. З 20 червня 2019 року відбував покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 05 липня 2019 року проходив курс лікування в Багатопрофільній лікарні Темнівська виправна колонія №100 філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально- виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 03 грудня 2019 року відбував строк покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 29 лютого 2020 року тримався в державній установі «Старобільський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав, до праці не залучався. З 10 березня 2020 року відбував покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 25 травня 2020 року проходив курс лікування в Багатопрофільній лікарні Темнівська виправна колонія №100 філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально- виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 11 червня 2020 року відбував строк покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 27 листопада 2020 року по теперішній час проходе курс лікування в Багатопрофільній лікарні Темнівська виправна колонія №100 філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально- виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях». За час відбування покарання характеризується посередньо, порушення установленого порядку відбування покарання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень та заохочень не мав. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, вживається з іншими засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи та медичним персоналом. Спальне місце та при ліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, має задовільний зовнішній вигляд. Намагається дотримуватись дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується. До виконання законних вимог персоналу установи виконання покарань ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу приймати не бажає. Участі у суспільному житті та самодіяльних організацій не приймає. Соціально- корисні зв'язки з матір'ю та дружиною підтримує шляхом телефонних переговорів, стосунки доброзичливі. У скоєному злочині розкаюється, провину визнає. За вироком суду позовної заборгованості не має. Питання щодо можливого застосування зміни невідбутої частини покарання шляхом переведення до дільниці соціальної реабілітації та колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання , відповідно до статті 100, 101 КВК України, було розглянуто 15 квітня 2020 року, комісією державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», вирішено відмовити у застосуванні даних статей, як особі, яка не стає на шлях виправлення. Питання щодо можливого застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, відповідно до статті 82 КК України було розглянуто 23 вересня 2020 року, комісією державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» вирішено відмовити у застосування даної статті, як особі яка не стала на шлях виправлення. За час відбування покарання засуджений ОСОБА_4 не став на шлях виправлення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 до праці не залучався, тому суд позбавлений можливості оцінити його виправлення через ставлення його до праці.
За вироком Біловодського районного суду Луганської області від 11 травня 2016 року, стягнення з засудженого ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до витягу з протоколу №4 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 26 червня 2019 року було розглянуто питання про застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 , на підставі частини 8 статті 131 КВК України застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 визнано недоцільним.
Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 24 грудня 2019 року було розглянуто питання про застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 , на підставі частини 8 статті 131 КВК України застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 визнано недоцільним.
Відповідно до витягу з протоколу №4 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 27 березня 2020 року було розглянуто питання про застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 , на підставі частини 8 статті 131 КВК України застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 визнано недоцільним.
Відповідно до витягу з протоколу №16 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 15 квітня 2020 року було розглянуто питання про переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації при колонії (згідно статті 101 КВК України), рішенням комісії було відмовлено у переведенні засудженого ОСОБА_4 до дільниці соціальної реабілітації при колонії, тому що він не стає на шлях виправлення.
Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 26 червня 2020 року було розглянуто питання про застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 , на підставі частини 8 статті 131 КВК України застосування заходу заохочення до ОСОБА_4 визнано недоцільним.
Відповідно до витягу з протоколу №38 засідання дисциплінарної комісії державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 23 вересня 2020 року було розглянуто питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (згідно статті 82 КК України), рішенням комісії було вирішено не направляти матеріали до Червонозаводського районного суду м. Харкова для розгляду питання заміни невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на обмеження волі відповідно до статті 82 КК України, тому що засуджений не став на шлях виправлення.
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання від 16 квітня 2021 року відносно засудженого, ОСОБА_4 , 1974 року народження не може бути представлений до суду щодо звільнення від подальшого відбування покарання.
Вирішальне значення має активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходів заохочення також не було, що у свою чергу не характеризує особу, як таку, яка сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і довела це своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Виходячи з наведених вище даних, суд не приймає до уваги доводи засудженого стосовно того, що він став на шлях виправлення і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення.
У відповідності до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Проте, такої бездоганної поведінки засудженого ОСОБА_8 протягом строку відбування покарання судом не встановлено, оскільки факт, того, що засуджений виконує свої прямі обов'язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком всіх засуджених, а умовно дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
На підставі зібраних даних, суд проаналізував діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків не довів, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Такий висновок суду про не виправлення засудженого ОСОБА_4 базується на всебічному врахуванні даних про його поведінку за весь період відбування покарання, тобто з 19 березня 2019 року.
Суд також не встановив на даному етапі відбування покарання доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки до моменту звільнення мета покарання ще не досягнута, особа не виправилася і не довела це своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а захворювання, на яке посилається засуджений не є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у розумінні статті 81 КК України.
Таким чином, з огляду на викладене, суд критично оцінює доводи засудженого з приводу того, що він довів своє виправлення, а фактичне відбуття не менше 2/3 призначеного покарання не може слугувати єдиною та достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку за весь час відбуття покарання, відношення до праці, суд констатує відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін.
Тому суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як таке, що є передчасним.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 81 КК України, статтями 537, 539 КПК України, статтею 154 КВК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1