Справа № 631/442/21
Провадження № 1-кп/631/87/21
02 червня 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_2
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3
а також:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2021 року під № 12021221160000128, щодо обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця села Гаврилівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого,
без утриманців, не працевлаштованого,
який зареєстрований за адресом:
АДРЕСА_1 ;
раніше судимого:
?24.12.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу, до 4 років позбавлення волі. Звільнений 22.11.2019 року з Темнівської виправної колонії Харківської області (№ 100) по відбуттю покарання;
?28.04.2020 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до 3 років обмеження волі;
у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_3 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, судимість за який не відбута, не знята та не погашена, 01 квітня 2021 року близько 14 годин 00 хвилин, більш точно час встановити як на стадії досудового розслідування, так і в суді не виявилось за можливе, перебуваючи неподалік домоволодіння, розташованого за адресом: АДРЕСА_2 ,- в якому проживає та зареєстрована ОСОБА_5 , вирішив вчинити крадіжку її майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, він, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю на території домоволодіння власника та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я домоволодіння потерпілої, а потім й через незачинені вхідні двері проник до приміщення літньої кухні ОСОБА_5 , звідки викрав належне їй майно, а саме: пляшку олії рослинної соняшникової рафінованої дезодорованої торгівельної марки «ЖИРНОВЪ», фасованої у пластикову пляшку, ємністю 10 літрів, вартістю 601,70 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, звернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на зазначену вище суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно 01.04.2021 року близько 14 години 00 хвилин, вирішив вчинити крадіжку майна з домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 , що розташоване у АДРЕСА_2 . Упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він через хвіртку зайшов на подвір'я, пройшов до будівлі літньої кухні, побачив, що її двері не зачинені на ключ, відкрив їх та зайшов в середину, звідки викрав пляшку рослинної олії торгівельної марки «ЖИРНОВЪ», ємністю 10 літрів. Із викраденим з місця вчинення крадіжки зник ніким не помічений та розпорядився маслом на власний розсуд. Зазначив, що з кількістю та вартістю викраденого повністю згоден та не оспорює. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши покази обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого та потерпілої, висновком судової товарознавчої експертизи, а також документами, що характеризують особу обвинуваченого.
Так, потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що знає обвинуваченого як сусіда по селищу, деякий час йому допомагала то грошима, то продуктами харчування. 01.04.2021 року у другій половині доби побачила, що в приміщенні літньої кухні, що знаходиться на подвір'ї та не має запірних засобів на дверях, наявна тільки одна з двох пляшок рослинної олії торгівельної марки «ЖИРНОВЪ», ємністю 10 літрів, а тому повідомила поліціантів про вчинену крадіжку.
З висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 63, складеного 13.04.2021 року судовим експертом ОСОБА_6 , попередженою під особистий короткий розпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, вартість викраденого майна (продукту харчування Олія рослинна соняшникова рафінована дезодорована торгівельної марки «Жирновъ», розфасована у пластикову пляшку, ємністю 10 літрів) із не порушеною цілісністю фабричної упаковки, станом на 09.04.2021 року склала 601,70 гривень (а. с. 39 - 40).
Оцінюючи висновок експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає його вірним, мотивованим достатньо переконливо та таким, що не суперечить іншим доказам у справі, а тому суд вважає за можливе покласти його в основу судового рішення, що ухвалюється.
Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів
Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені у статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи доведеними.
Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Водночас, на підставі пункту 22 вищенаведеної постанови Пленуму, під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Також даний пункт роз'яснює, що поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).
Окрім того, приписом частин 1 і 3 статті 32 Кримінального кодексу України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Отже, частина 1 примітки до статті 185 цього ж кодифікованого закону України передбачає саме таку вказівку, оскільки читко обумовлює, що у статтях 185, 186 та 189 - 191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку щодо доведеності вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину проти власності ОСОБА_5 , оскільки він дійсно своїми умисними діями, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, 01 квітня 2021 року знов вчинив крадіжку майна потерпілої, поєднану із проникненням у інше приміщення, вчинену повторно.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_3 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення, вчинену повторно, у зв'язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, данні про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинений тяжкий злочин.
Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не відбута, не знята та не погашена (а. с. 47 - 48, 57, 61 - 63, 64 - 66, 67 - 70, 71 - 72, 73, 74 - 77, 95 - 96, 106 - 109), не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ не перебуває (а. с. 49, 50, 51), проходив строкову військову службу в Збройних силах з 26.06.1989 року по 05.06.1991 року й на цей час перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 52, 53 - 54), має постійне місце реєстрації (а. с. 59), за яким характеризується задовільно (а. с. 58), у вчиненому щиро розкаявся.
З досудової доповіді, складеної представником персоналу органу пробації Нововодолазького районного сектору філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області - провідним інспектором ОСОБА_7 , вбачається, що орган пробації, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). На їх думку виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: проводити заходи із соціальної реабілітації. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України (а. с. 33 - 35).
В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , щире каяття.
В силу приписів частини 4 статті 67 Кримінального кодексу України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на певний строк, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Обговорюючи питання про призначення саме такого покарання, суд ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а також позицію потерпілої, яка у питанні призначенні покарання покладається на розсуд суду, й керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу винного, характер вчиненого ним злочину, ступінь його тяжкості, наявність невідбутої, непогашеної та не знятої судимості за злочини проти власності, вчинені ним неодноразово, наявність у нього постійного місця мешкання та реєстрації, однак відсутність постійного місця роботи та заробітку, зміст висновку органу пробації, а також щире каяття винного.
Також, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України, або застосування положень статті 69 чи 69-1 зазначеного кодексу, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.
Крім того, призначаючи покарання, суд враховує, що вироком Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 28.04.2021 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2021 року під № 12021220390000042, що набрав законної сили 29.05.2021 року, ОСОБА_3 засуджено за вчинення 15.02.2021 року злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у виді 3 років обмеження волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Оскільки після постановлення 28.04.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області обвинувального вироку, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки обмеження волі, його визнано винним ще й у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, що вчинено ним до постановлення зазначеного вироку, суд вважає за необхідне у відповідності до приписів частин 4 та 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів остаточно призначити йому покарання шляхом застосування такого принципу як поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Визначаючись із принципом, що необхідно застосувати при призначенні покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, суд крім іншого ураховує також і кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності, а також тяжкість наслідків.
Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був.
Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: пластикову прозору пляшку, місткістю 10 літрів, визнанні постановою, прийнятою слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 12.04.2021 року та передані на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 44, 45), - підлягають поверненню власникові (законному володільцю).
Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов'язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки в рамках цього кримінального провадження було проведене експертне дослідження судовим експертом ОСОБА_6 , яка не є фахівцем державної спеціалізованої експертної установи, й стороною обвинувачення не доведений факт витрат держави на її роботу, підстав для стягнення на цей час з ОСОБА_3 витрат на залучення експерта при проведенні товарознавчої експертизи (висновок експерта за результатами товарознавчої експертизи № 63 від 13.04.2021 року) в сумі 490,35 гривень не має (а. с. 39 - 40, 41, 42, 43).
В рамках цього кримінального провадження заходи забезпечення застосовані не були.
Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 32, 50, 63, 65 - 68, 70, 88 - 90, частиною 3 та частиною 1 примітки статті 185 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки»; постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18); а також статтями 31, 35 - 37, 84 - 86, 91, пунктом 5 частини 9 статті 100, статтями 118, 122, 124, 126, 131 - 132, 349, 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
В силу приписів частини 4 і частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком, ухваленим 28.04.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначити до відбування ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.
Речові докази: пластикову прозору пляшку, місткістю 10 літрів, визнанні постановою, прийнятою слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 12.04.2021 року та передані на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 44, 45),- повернути власникові (законному володільцю).
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1