Справа № 638/2832/19
Провадження № 1-в/638/123/21
28 травня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника органу пробації ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_6 про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням у зв'язку із закінченням відбування покарання з випробуванням, -
встановив:
Начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_7 звернулась до суду з поданням, в якому просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання з випробовуванням у зв'язку із закінченням іспитового строку.
В обґрунтування подання зазначає, що 21.10.2019 року до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області надійшов на виконання вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.09.2019 року відносно ОСОБА_6 , засудженого за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. 30.10.2019 року засуджений прибув до органу пробації, де йому були роз'яснені порядок та умови відбування іспитового строку, наслідки ухилення від виконання обов'язків, покладених на нього вироком суду та систематичного вчинення правопорушень, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність, про що останній написав письмову підписку і пояснення. В період іспитового строку засуджений до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання, роботи та навчання не змінював, проте засуджений допустив неявку на реєстрацію без поважних причин, за що йому було винесено письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання та направлення для відбування призначеного покарання. Також зазначає, що в період іспитового строку засуджений був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України та відносно нього 29.04.2020 року постановлено вирок суду, який станом на 05.11.2020 року не набрав законної сили у зв'язку з його оскарженням до суду апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, представник органу пробації зазначає, що немає підстав вважати ОСОБА_6 винним у вчиненні нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, а тому наявні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Представник органу пробації в судовому засіданні подання підтримав.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення подання заперечував з тих підстав, що ОСОБА_6 в період іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду.
Засуджений в судовому засіданні просив подання органу пробації задавольнити.
Суд, розглянувши подання, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали особової справи засудженого, оглянувши матеріали судового провадження, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
У відповідності до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів, встановлених законом.
Встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.09.2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначене судове рішення надійшло до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 21.10.2019 року для виконання.
У відповідності до вимог ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до статті 164 КВК України уповноважений орган з питань пробації: веде облік засуджених протягом іспитового строку; роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язків, покладених на них судом; здійснює нагляд за засудженими; вживає заходів з припинення порушень судових рішень; організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».
У відповідності до ст.164 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Згідно ч.1 ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
З матеріалів особової справи вбачається, що в період з 05.11.2019 року по 21.04.2020 року ОСОБА_6 прибував до уповноваженого органу пробації для реєстрації.
Доказів притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності в період іспитового строку матеріали особової справи не містять та не надано їх суду учасниками справи.
Також встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.04.2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», взявши під варту в залі суду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.04.2021 року вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.04.2020 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Змінено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених КПК України, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 та статті 78 КК України передумовою для звільнення засудженого від відбування покарання згідно з цими статтями кримінального закону є невчинення засудженим у період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину. При цьому констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду особа відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України вважається невинуватою.
Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом. Будь-яке втручання у права людини має ґрунтуватися на положеннях закону, а отже, - відповідати принципу законності, який передбачає абсолютний правовий захист та є засадничим компонентом правової системи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України. Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом. Аналогічна норма міститься й у н. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України». «Грабчук проти України» та інших.
З урахуванням викладеного у суду немає підстав вважати, що ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, оскільки матеріали справи не містять доказів протилежного.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що іспитовий строк закінчився 10.09.2020 року, матеріали справи містять достатньо доказів, що засуджений виконав покладені на нього вироком суду обов'язки та суду не надано доказів вчинення засудженим нового злочину, встановленого обвинувальним вироком суду, суд вважає, що подання органу пробації підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-
постановив:
Подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_7 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.09.2019 року у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 02.06.2021 року о 15:20 годині.
Головуючий суддя: ОСОБА_1