ЄУН 193/130/21
Провадження 2/193/242/21
іменем України
31 травня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
при секретарі судового засідання Хомич Н.О.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
10 лютого 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду через свого представника ОСОБА_1 з вказаним цивільним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що за судовим наказом Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 з нього стягуються на користь відповідача ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 24.01.2020.
Постановою державного виконавця Тернівського ВДВС від 03.06.2020 відкрито виконавче провадження №62233325.
Станом на 05 лютого 2021 року позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , яка складає 39 167,15 грн.
ОСОБА_3 проходив курс лікування в Комунальному підприємстві “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання “Фтизіатрія” Дніпропетровської обласної ради” (далі - КП “ДОКЛПО “Фтизіатрія” ДОР”) у період з 27.09.2019 по 02.07.2020 в стаціонарних умовах, а з 03.07.2020 по 02.10.2020 в амбулаторних умовах, з діагнозом туберкульоз із широкою медикаментозною резистентністю верхньої частки лівої легені.
Відтак, посилаючись на те, що з 24 січня 2020 року, тобто з дня присудження до стягнення з нього аліментів і до 02 жовтня 2020 року він перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з вищевказаною хворобою, відтак був непрацездатним і відповідно не мав можливості заробляти кошти у цей період і сплачувати аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , 2004 року народження, просив ухвалити судове рішення про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами на користь відповідача ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_8 , яка виникла у вищевказаний період в сумі 26697,06 грн., та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
У судовому засіданні, що мало місце 30.04.2021, позивач ОСОБА_3 пояснив, що лікувався від туберкульозу у КП “ДОКЛПО “Фтизіатрія” ДОР” за рахунок держави. Через те, що він не міг працювати у цей час, він проживав за рахунок коштів, які надавали йому його дружина та батьки. Незважаючи на те, що він разом з неповнолітнім сином тривалий час не проживають, він підтримує з ним зв'язок. Його дружина ОСОБА_9 за наявною можливістю здійснювала переказ коштів безпосередньо його сину ОСОБА_6 . Підкреслив, що після одужання він влаштувався у січні 2021 року на роботу до ТОВ «ІНТЕРПРОММАШ» і з його заробітної плати з лютого 2021 року стали здійснюватися відрахування на сплату аліментів на утримання сина. Крім того, вказав, що на початку лютого 2021 року він сплатив однією сумою в рахунок погашення заборгованості за аліментами 12360 грн.
У судове засідання на 31.05.2021 позивач ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.
Присутній під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надсилала.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що позивачем не надані докази того, що на момент постановлення судом рішення про стягнення аліментів останній не працював. Крім того вважає, що ОСОБА_3 мав змогу працювати у період його амбулаторного лікування з 03.07.2020 по 02.10.2020 та сплачувати аліменти на утримання дитини. Наголосив, що неповнолітній ОСОБА_6 з 2020 року навчається у КЗ «Херсонський фаховий спортивний коледж», активно замається спортом, і потребує у зв'язку з цим певних коштів на своє утримання та розвиток у спорті, яке відповідачка ОСОБА_4 забезпечити в необхідній мірі можливості не має, оскільки працюючи продавцем магазину має незначний заробіток. Крім того, підкреслив, що зазначені позивачем обставини можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, але не звільнення його від сплати заборгованості, яка виникла по ним, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Третя особа, Тернівський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, однак у судове засідання явку свого представника не забезпечила, заяву про розгляд справи без участі представника відділу та заперечень на позов до суду не надіслала.
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що на підставі судового наказу, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу від 25 лютого 2020 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 24 січня 2020 року. (а.с. 8).
Постановою Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 03 червня 2020 року на підставі вищевказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження за № 62233325 (а.с. 10).
Згідно довідки державного виконавця, станом на 05 лютого 2021 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 39167,15 грн. (а.с. 11).
Як видно з довідок КП «ДОКЛПО «Фтизіатоія» ДОР позивач ОСОБА_3 проходив стаціонарний курс лікування у даному комунальному лікувальному закладі з діагнозом туберкульоз із широкою медикаментозною резистентністю верхньої частки лівої легені (інфільтративний) Дестр + МБТ + М + МГ + Риф + К + Резист І HRZE Резист II CmKmPt Lfx Mfx) ГістО кат4 (ВДТБ)ког4 (2019) в умовах ТВ № 10 з 27 вересня 2019 року до 02 липня 2020 та амбулаторний етап лікування в умовах диспансерно - поліклінічного відділення із консультативно-діагностичним центром № 1 - з 03 липня 2020 року по 02 жовтня 2020 року (а.с. 12, 13, 27).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що від обов'язку щодо сплати аліментів позивач не ухиляється та розмір заборгованості по аліментам позивач визнає у повному обсязі. Однак час перебування позивача ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в умовах терапевтичного відділення в період з 27.09.2019 по 02.07.2020 року, є істотною умовою щодо сплати аліментів взагалі, адже він був фізично позбавлений можливості працювати та отримувати дохід з якого можливо було сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина.
Позивачу ОСОБА_3 був встановлений діагноз туберкульоз з 25.09.2019 року, тобто ще до видання судового наказу про стягнення з нього аліментів.
З 27.09.2019 по 02.07.2020 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а з 03.07.2020 по 02.10.2020 лікування проходив амбулаторно.
За період його перебування на лікуванні майновий стан позивача значно погіршився, погіршився стан його здоров'я, він ніде не міг працювати, фактично цей період його існування фінансового його підтримували його батько та співмешканка, зокрема остання і періодично допомагала в утримані неповнолітнього сина позивача.
Так, згідно відомостей виписки по картці/рахунку належній ОСОБА_9 , яка на даний час вже є дружиною позивача, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.10.2020, вбачається, що з її карти на карту ОСОБА_8 були проведені перерахування коштів у сумі 200,00 грн. - 28.07.2020; 500,00 грн. - 05.10.2020; 100,00 грн. - 06.11.2020; 100 грн. - 13.11.2020, 480,00 грн. -18.12.2020; 300,00 грн. - 26.12.2020; 500 грн. - 31.12.2020 та 300 грн. - 15.04.2021.
За такого вбачається, що позивач незважаючи на своє захворювання не ухилявся від утримання свого неповнолітнього сина і за допомогою своєї нової дружини по мірі можливості, хоч і не значні, але не одноразово вносив кошти на його утримання.
Таким чином, суд дійшов переконання, що у період його перебування на стаціонарному лікуванні позивач не міг сплачувати аліменти, адже існували об'єктивні обставини, а саме тяжка хвороба, що перешкоджала виконання ним обов'язку щодо сплати аліментів, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.
При цьому слід зазначити, що ОСОБА_3 на даний час працевлаштований у ТОВ «Інтерпроммаш», і відповідно до платіжних доручень з заробітної плати позивача здійснюються відрахування на сплату аліментів ОСОБА_4 у розмірі 1207,50 грн. 22.02.2021; 1207,50 грн. - 01.03.2021; 24150,00 грн. - 26.03.2021 та 2444,23 грн. - 07.05.2021. Крім того, позивач одноразово перерахував кошти, у сумі 12360,00 грн., на погашення заборгованості по аліментам (а.с. 82, 83, 84, 85, 86).
Положення норми статті 197 ЦК України не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Отримання ОСОБА_3 захворювання, необхідність для позивача постійного лікування, а відтак, суттєве ускладнення життєвих умов і майнового становища, є в розумінні частини 2 статті 197 СК України тими істотними обставинами, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про звільнення від заборгованості за аліментами.
Неповнолітній син сторін - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2020 року є учнем КЗ «Херсонського фахового спортивного коледжу» Херсонської обласної ради і на даний час навчається у 10 - В класі денного відділення. Термін навчання у навчальному закладі складає: з 2020 року по червень 2022 року (а.с.96).
Між тим, дана дитина проживає разом із матір'ю - ОСОБА_4 , яка виховує його одна, працює продавцем непродовольчих товарів та отримує заробітну плату, середньомісячний розмір якої становить 4 826,23 грн., що явно недостатньо для забезпечення нормального рівня життя дитини.
Враховуючи вказані обставини та надані пояснення у судовому засіданні учасниками справи, суд не може погодитись з позицією позивача про необхідність повного звільнення від сплати заборгованості за аліментами, адже це не враховує передусім законний інтерес дитини, на утримання якого стягнуто аліменти, і звільнення від сплати яких порушить його права на належне утримання та не відповідатиме обов'язку батька надавати таке утримання.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідатиме вимогам закону, законним правам, обов'язкам та інтересам дитини, платника та отримувача аліментів звільнення позивача від сплати 50% заборгованості за аліментами, що виникла за період з 24.01.2020 року по 02.10.2020 рр. у сумі 26637,06 грн, тобто, від сплати 13348,53 грн. Іншу половину від цієї заборгованості, в сумі 13348,53 грн. позивачеві належить сплатити.
Щодо судових витрат
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, у розмірі 50% (13348,53 грн.), від ціни позову (26 697,06 грн.), тому з врахуванням сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн., з відповідача слід стягнути на його користь судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 454,00 грн.
Керуючись ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_3 від сплати частини заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках виконавчого провадження № 62233325, відкритого на підставі судового наказу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 № 215/328/20, що утворилася за період з 24 січня 2020 року по 02 жовтня 2020 року, у розмірі 13 348 гривень 53 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
В задоволені решти частини позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, однак до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, така скарга у цей строк може також подаватися до даного апеляційного суду і через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактичне та зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_2 );
Третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ: 34545860, місце розташування: вул. Черкасова, 113, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079.
Повний текст рішення суду виготовлено 04.06.2021 року.
Суддя О.В. Томинець