Справа № 939/1239/21
Іменем України
02 червня 2021 рокусмт Бородянка
Суддя Бородянського районного суду Київської області Герасименко М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
02 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою та просила у порядку забезпечення позову, який вона має намір подати до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заборонити відповідачам вчиняти продаж земельних ділянок, що розташовані за такими адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 . У заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Під зазначеним будинком рахувалась у користуванні земельна ділянка площею 0, 55 га. У 2021 році заявник розпочала приватизацію зазначеної земельної ділянки, проте частину цієї земельної ділянки приватизовано відповідачами. Обґрунтовуючи вказану заяву тим, що відповідачі мають намір продати приватизовані ними земельні ділянки, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони продажу належних відповідачам земельних ділянок.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву, суд приходить до наступних висновків.
Частиною четвертою статті 41 Конституції України і статтею 321 ЦК України визначено непорушність права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Оскільки заявником не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували викладені у заяві обставини (наявність спірних земельних ділянок, їх належність відповідачам), а також свідчили б про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, то підстав для застосування зазначених позивачем заходів забезпечення позову не вбачається, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити. При цьому суд не приймає до уваги посилання заявника про те, що відповідачі мають намір продати спірні земельні ділянки, оскільки суду не надано жодних доказів здійснення таких дій відповідачами чи іншими особами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 02 червня 2021 року.
Суддя М. Герасименко