Справа № 761/10929/21
Провадження № 1-кс/761/6891/2021
14 травня 2021 року м. Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42021110000000047, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про арешт майна,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42021110000000047, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про арешт майна, а саме: завіреної копії договору оренди №83Г від 17.01.2020 р. на 6 аркушах; завіреної копії договору №110Г від 01.01.2021 р. на 4 аркушах; завіреної копії договору №111Г від 01.01.2021 р. на 4 аркушах; завіреної копії висновку про вартість майна без дати від 2019 року на 4 аркушах; завіреної копії паспорту-сертифікату на 1 аркушу; завіреної копії запиту №50-02/01-2218 від 26.05.2020 на 1 аркуші; завіреної копії запиту №17/П-2020 від 14.08.2019 на 1 аркуші; завіреної копії запиту №5-3635 на 1 аркуші; купюри номіналом 100 доларів США DI 14887330A; купюри номіналом 100 доларів США KF 16153704A.
Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, яким встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №2294/к від 17.07.2020 ОСОБА_5 призначено виконувачем обов'язків директора ДП «Підприємство ДКВС України №85».
В подальшому, ОСОБА_5 будучи службовою особою звернувся до прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , з пропозицією надати останньому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за не перешкоджання проведенню незаконної підприємницької діяльності у виробничих приміщеннях ДП «Підприємство ДКВС України №85», які знаходяться на території охоронюваної зони ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)», та не вжиття заходів реагування передбачених законами України.
03.02.2021 під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що в зв'язку з консервуванням Державної установи «Бучанська випрана колонія №85» згідно Наказу Міністерства юстиції України №3633/5 від 19.10.2020 на даний час вирішується питання про ліквідацію ДП «Підприємство ДКВС України №85». Однак, щоб підприємства, які здійснювали підприємницьку діяльність у приміщеннях ДП «Підприємство ДКВС України №85» та які знаходяться на території охоронюваної зони ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)», продовжили працювати, потрібно укласти договори про оренду державного майна відповідно до чинного законодавства України. Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на пропозицію і надання прокурору ОСОБА_6 , неправомірної вигоди за прийняття ним рішення про не перешкоджання проведенню незаконної підприємницької діяльності суб'єктів господарювання у виробничих приміщеннях ДП «Підприємство ДКВС України №85», які знаходяться на території охоронюваної зони ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)».
17.03.2021 після 10:00 год., перебуваючи разом із ОСОБА_6 у виробничому приміщенні ДП «Підприємство ДКВС України №85», яке знаходяться на території охоронюваної зони ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» та фактично перебувало в оренді ТОВ «Гофропласт», ОСОБА_5 запропонував прокурору ОСОБА_6 надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 200 доларів США, а також надавати неправомірну вигоду щомісячно за не перешкоджання проведенню незаконної підприємницької діяльності ТОВ «Гофропласт» та ТОВ «НВЦ «Інвесткон-Україна», які перебували на території державного підприємства відповідно до договорів № 112-Г та № 113-г, «про надання послуг зберігання», на що останній не погодився.
Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , 18.03.2021 року приблизно о 14 год. 00 хв. зустрівся із ОСОБА_6 поблизу ресторану «Старий Млин» у м. Буча, вул. Вокзальна, 110, з метою реалізації своїх злочинних намірів, не повідомляючи прокурору про них.
Перебуваючи 18.03.2021 у ресторані «Старий Млин» у м. Буча, вул. Вокзальна, 110, приблизно о 14 год. 10 хв., з метою доведення до кінця злочинного умислу, направленого на надання неправомірної вигоди прокурору ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є прокурором, а також є службовою особою, яка займає відповідальне становище, надав неправомірну вигоду прокурору ОСОБА_6 , передавши останньому полімерний файл із документами серед, яких знаходилися грошові кошти у сумі 200 доларів США, за не перешкоджання проведенню незаконної підприємницької діяльності на території державного підприємства.
18.03.2021 в період часу з 14:23 год. до 15:29 год. проведено огляд приміщення ресторану «Старий млин», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено майно, а саме: завірену копію договору оренди №83Г від 17.01.2020 р. на 6 аркушах; завірену копію договору №110Г від 01.01.2021 р. на 4 аркушах; завірену копію договору №111Г від 01.01.2021 р. на 4 аркушах; завірену копію висновку про вартість майна без дати від 2019 року на 4 аркушах; завірену копію паспорту-сертифікату на 1 аркушу; завірену копію запиту №50-02/01-2218 від 26.05.2020 на 1 аркуші; завірену копію запиту №17/П-2020 від 14.08.2019 на 1 аркуші; завірену копію запиту №5-3635 на 1 аркуші; купюру номіналом 100 доларів США DI 14887330A; купюру номіналом 100 доларів США KF 16153704A.
Постановою слідчого від 18.03.2021 вищезазначене майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, на даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність в накладені арешту на вилучене майно з метою подальшого його збереження як речового доказу.
В судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання його повідомлено належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, а також подав уточнення до клопотання, в якому просив накласти арешт лише на дві купюри номіналом по 100 доларів США.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомив.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, в провадженні СУ ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021110000000047 від 16.02.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання та поданого уточнення, накласти арешт на вказане майно, а саме на дві купюри номіналом по 100 доларів США, що вилучені під час проведення огляду 18.03.2021,необхідно з метою збереження речових доказів.
Частиною 1 ст. 7 КПК України визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Вказана засада кримінального провадження в силу статті 9 КПК України полягає в обов'язку слідчого, прокурора, слідчого судді під час кримінального провадження неухильно дотримуватися вимог, зокрема, Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до положення п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном можуть бути речі, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, та (або) зберегли на собі його сліди.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що в силу ч. 5 ст. 171 КПК України покладає на слідчого або прокурора обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 від 18.03.2021 у кримінальному провадженні № 42021110000000047 вилучені під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 речі, в тому числі дві купюри номіналом по 100 доларів США, на які слідчий у своєму уточненні до клопотання просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).
Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07.05.2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12.03.2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11.06.2015).
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021110000000047 від 16.02.2021, наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , у вчинені інкримінованого йому правопорушення, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі та відчуження майна, яке постановою слідчого від 18.03.2021 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, приходить до висновку про необхідність накладення арешту на майно, а саме на купюру номіналом 100 доларів США DI 14887330A; купюру номіналом 100 доларів США KF 16153704A, що вилучене під час проведення огляду 18.03.2021.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42021110000000047, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене в ході огляду за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-купюру номіналом 100 доларів США DI 14887330A;
-купюру номіналом 100 доларів США KF 16153704A.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1