Справа № 149/2170/19
Провадження №2/149/5/21
Номер рядка звіту 54
Іменем України
24.05.2021 року м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вергелеса В.О.,
з участю секретаря Лисої В.В.,
позивача ОСОБА_1 , представника адвоката Поворознюка Б.М.,
відповідача ОСОБА_2 , представника адвоката Зайця Б.В.,
розглядаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Поворознюка Бориса Миколайовича до Хмільницької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Хмільницької міської ради, скасування державної реєстрації права, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Хмільницької міської радиті, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення 28 сесії 4-го скликання Хмільницької міської ради Вінницької області № 477 від 11.08.2005 року в частині передання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 500 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності на неї.
Позов мотивований тим, щорішенням виконкому Хмільницької міської ради від 23 січня 1992 року № 8 позивачу ОСОБА_1 виділено для індивідуального будівництва земельну ділянку площею 1000 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 замовив та отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який зареєстрував у виконкомі Хмільницької міської ради народних депутатів 3.04.1996 року під № 2603.
29 вересня 1992 року працівником техбюро було винесено в натуру межі земельної ділянки, виділеної позивачу ОСОБА_1 . Межі виділеної під забудову земельної ділянки були закріплені межовими знаками та передані забудовнику ОСОБА_1 під охорону. Це підтверджується відповідним актом.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Тому, із набранням чинності з 1.01.2002 року нового ЗК, за позивачем ОСОБА_1 збереглося право на передану йому під забудову присадибну земельну ділянку площею 1000 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами. 22 листопада 1992 року в місті Хмільнику позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про створення спільної власності, за умовами якого зобов'язалися об єднатися для спільної діяльності по будівництву індивідуального житлового будинку з надвірними побудовами на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , яка була виділена позивачу Хмільницькою міською радою під забудову. Згідно п. 2 Договору про створення спільної власності від 22 листопада 1992 року сторони зобов'язалися приймати однакову трудову участь у будівництві будинку та вкладати однакові кошти у його будівництво.
В 2004 році позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 подали до Хмільницької міської ради заяви, в яких просили, враховуючи факт спільного будівництва житлового будинку на підставі письмового договору, визнати відповідача ОСОБА_2 співзабудовником індивідуального житлового будинку з погосподарськими будівлями і спорудами.
Рішенням виконкому Хмільницької міської ради і від 22.07. 2004 року № 246 відповідача ОСОБА_2 було визнано співзабудовником житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в рівних долях з позивачем ОСОБА_1 .
Рішенням 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради від 11 серпня 2005 року № 477 відповідачу ОСОБА_2 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому зміни до будівельного паспорта щодо складу забудовників не вносилася.
Ѕ частина виділеної позивачу ОСОБА_1 рішенням виконкому Хмільницької міської ради від 23 січня 1992 року № 8 земельної ділянки площею 1000 кв.м. у нього не вилучалась. Відповідачу ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 500,0 кв.м. в натурі Хмільницькою міською радою не виділялась, її межі не встановлювались, межові знаки на відповідальне зберігання не передавались.
Житловий будинок сторонами було збудовано спільно. Однак, як вбачається із технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 20.09.2018 року АП НВП «Візит», правовстановлювальні документи на житловий будинок відсутні, акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації відсутній. Житловий будинок та підвал є самовільно збудованими.
Житловий будинок збудований на дві рівні ізольовані частини, якими окремо користуються сторони у справі. Між двома забудовниками присадибної земельної ділянки тривалий час склався фактичний порядок користування присадибною земельною ділянкою, який закріплений в натурі парканом. Фактичний порядок користування присадибною земельною ділянкою, який склався між сторонами після забудови земельної ділянки, забезпечує обом забудовникам можливість вільного доступу до їхніх частин домоволодіння.
У 2019 році між сторонами виник спір щодо порядку користування присадибною земельною ділянкою площею 1000 кв.м.
Відповідач ОСОБА_2 повідомив дочку та зятя позивача ОСОБА_1 , які тривалий час проживають у Ѕ частині житлового будинку, про те, що він є власником присадибної земельної ділянки на якій розташований вбудований в будинок гараж позивача (позначений в технічному паспорті «V» площею 48,7 кв.м.) та є власником прилеглої до цієї частини будинку території з боку АДРЕСА_1 , яка забезпечує вільний доступ до частини житлового будинку позивача ОСОБА_1 . Також відповідач ОСОБА_2 повідомив, що є власником земельної ділянки, на якій знаходиться сходинковий марш позивача, через який у позивача єдиний доступ до його частини будинку.
Згодом стало відомо, що 30 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 500 кв.м. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі виписки з рішення Хмільницької міської ради від 11 серпня 2005 року № 477.
Оскаржуване рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу відповідачу у приватну власність 500 кв.м. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на момент його прийняття право на дану земельну ділянку мав позивач ОСОБА_1 , яка йому попередньо була виділена під забудову у встановленому порядку та у нього не вилучалась. Межі вилученої земельної ділянки в натурі не встановлювались. Відповідач ОСОБА_2 вправі був набути право на присадибну земельну ділянку лише у разі набуття ним права власності на збудований житловий будинок, або його частину. Оскільки збудований сторонами житловий будинок є самовільною забудовою, та відповідач не набув права власності на нього, то до відповідача ОСОБА_2 не перейшло право власності на присадибну земельну ділянку, чи її частину.
За таких обставин оскаржуване рішення міської ради не може залишатись в силі та підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що порушує права на земельну ділянку позивача.
Окрім того, під час виготовлення технічного документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки проектною організацією були порушені вимоги ст. 55 Закону України «Про землеустрій» та п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України № 376 від 18.05.2010 року (далі - Інструкція № 376 від 18.05.2010 року), оскільки проведені у відсутність власників суміжних земельних ділянок.
В порушення вимог п. 3.12. Інструкції № 376 від 18.05.2010 року АП НВП «Візит» роботи по закріпленню меж земельної ділянки межовими знаками не проводились. Межові знаки на місцевості в присутності суміжних землекористувачів (землевласників) не встановлювались. Про проведення можливих робіт по закріпленню меж земельної ділянки межовими знаками позивач ОСОБА_1 завчасно, не менш як за п'ять робочих днів (п. 3.12. Інструкції № 376 від 18.05.2010 року), виконавцем робіт не повідомлявся. У акті прийому-передачі межових знаків на зберігання у графі навпроти прізвища « ОСОБА_1 » стоїть підпис не позивача.
У відповідності до приписів ст.ст. 21, 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналогічна норма міститься і у Земельному кодексі України. Зокрема, згідно приписів ст. 152 ЗК України захист прав громадянина на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, яким проти позову заперечує та просить у його задоволені відмовити, обгрунтовуючи це тим що ОСОБА_1 було відомо про будівництво житлового будинку на двох співзабудовників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що засвідчує підписаний обома договір про створення спільної власності та наданих Хмільницькій міській раді на підготовку рішення № 246 від 22.07.2004 року.
Рішення Хмільницької міської ради № 8 від 23.01.1992 року не є таким, на підставі чого у позивача ОСОБА_1 виникало право власності на земельну ділянку, оскільки на підставі нього земельна ділянка лише надавалась.
Позивач не міг не знати про те, що відповідач приватизував земельну ділянку, так як протягом певного періоду сплачував податок за землю у розмірі 0,05 га, а не у розмірі 0,1 га. Даний факт підкреслює обізнаність позивача про передачу відповідачу у власність земельної ділянки та те, що у нього в користуванні перебувало саме 0, 05 га, а не 0,1 га.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Окрім цього, просить суд звернути увагу на деякі позиції та висновки щодо застосування норм права у справах Верховного Суду. Просить врахувати висновок Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 681/1039/15-ц щодо наслідків не підписання акту погодження меж земельної ділянки.
У даному випадку мають місце обставини накладення земельної ділянки одного власника на земельну ділянку іншого власника чим було порушене право позивача, що і стало причиною звернення до суду. Однак наразі мають місце зовсім інші обставини, де відсутнє порушення прав позивача та створення йому незручностей. Оскільки відповідач визнаний співвласником, то відповідно має право на земельну ділянку, що прилегла до його частини будинку. Вважає, що підставою для позову стали суперечки між ними щодо користування підвальним приміщенням, що знаходиться у частині будинку, що є в його користуванні. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.08.2019 року після розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду цивільна справа передана до провадження судді Гончарук - Аліфанової О.Ю. Ухвалою суду від 10.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду призначено у цивільній справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ "Експертно-юридичній фірмі "Соломон"
Підготовче провадження закрито, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
23.12.2019 року після розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду цивільна справа передана до провадження судді Вергелеса В.О. Ухвалою суду від 27.12.2019 року вищезазначена цивільна справа прийнята до провадження до судді Вергелеса В.О.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року відновлено провадження у справі. Судовий розгляд призначено на 10.06.2020 року.
29.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про відвід головуючого у справі судді Вергелеса В.О.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Вергелеса В.О. у цивільній справі № 149/2170/19 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поворознюк Б.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав наведених у позовній заяви, письмових поясненнях та відзивах.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Заєць Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити з підстав наведених у відзивах на позов та письмових поясненнях.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 є її батьком. Їй відомо, що її батько судиться з братом ОСОБА_1 . Також відомо, що її батько хоче зробити відповідні документи, тому між моїм батьком та його братом виникла суперечка. Батько також будував будинок так як була спільна домовленість з дядьком . Дядько перший почав жити у будинку. Ним використовувались підвальні приміщення і почав жити на першому поверсі, а другий поверх використовує батько. Коли дядько почав щось ремонтувати у підвальному приміщенні, то тоді вони почали сваритися між собою. З підвалу все чути у кімнати де вони проживають і це дуже заважає. Коли почали проживати у будинку, то батько з дядьком поділили підвальне приміщення. На даний час тітка (дядькова дружина) заважає заходити на сторону території де жив дядько, а саме коли утепляли ту сторону будинку, тоді вона заважала. Спочатку не було огорожі, тоді дядько користувався всією територією, а потім кожен почав користується своєю відокремленою територією.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона перебуває на посаді керівника відділу інвентаризації і землевпорядкування АПНВП «Візит». Все робилося в присутності замовника ОСОБА_2 , працювали з ним. На земельну ділянку виходив ОСОБА_5 . Вони все робили в присутності замовника. Потім надали ОСОБА_6 акт погодження меж щоб він підписав у сусідів. З сусідами відносин не мали. Вона показувала ОСОБА_1 акт погодження меж. ОСОБА_1 не возмущався і невдоволення не було. ОСОБА_1 технічну документацію не замовляв. На технічній документації, як керівник відділу, вона поставила свій підпис. Працівник ОСОБА_7 має вищу освіту, відповідний сертифікат на виконання землевпорядних робіт, але на ділянку він не виходив, лише своїм підписом засвідчував правильність документів. Було два акти погодження меж, але чому вони різні, пояснити не може. Пояснила, що на актах підпис не її. З документів, які є у технічній документації, не вбачається, який порядок користування будинком та земельною ділянкою склався. Бачили лише, що є два власники. Позицію ОСОБА_1 вони не знали.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 його тесть. У будинку по АДРЕСА_1 він з сім'єю живе приблизно біля 7 років. Гаражем та підвалом зліва завжди користувався ОСОБА_9 , а іншою частиною зліва - ОСОБА_2 . Земельна ділянка справа від будинку використовувалася ОСОБА_1 та ними, а зліва - сім'єю ОСОБА_2 . Огорожу між гаражами на земельній ділянці від вулиці поставив тесть. Потім у 2018-21019 роках між сім'ями виник конфлікт, ОСОБА_1 став перешкоджати йому ставити автомобіль в гараж. Потім під час сварки повідомив, що земельна ділянка перед будинком належить йому на праві власності. Тесть про це раніше не знав.
Свідок ОСОБА_10 , пояснив, що живе поряд з будинком по АДРЕСА_1 біля 15 років. Бачив як брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно будували будинок. Земельною ділянкою справа від будинку користувався весь час ОСОБА_1 , зліва - ОСОБА_2 .
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно будували будинок. Земельною ділянкою справа від будинку користувався весь час ОСОБА_1 , зліва - ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що відповідач її чоловік. Будували все разом. Жеребок кому яка частина будинку належить не тягнули, але мали тягнути. Спочатку заселився ОСОБА_1 . Вона з сім'єю заселилася у 2005 році. Земельна ділянка справа від будинку ОСОБА_1 , зліва - їх. Так вони користувалися, хоча належним чином землекористування встановлено не було. Гараж - зліва їх, справа ОСОБА_1 . Паркан перед гаражами поставлено її чоловіком ОСОБА_1 .
Судом встановлено наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами. Вказана обставина сторонами визнається.
Рішенням виконкому Хмільницької міської ради Вінницької області від 23 січня 1992 року № 8 позивачу ОСОБА_1 виділено для індивідуального будівництва земельну ділянку площею 1000 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому, згідно вказаного рішення виконкому, позивача ОСОБА_1 було знято із квартирного обліку, що підтверджується архівним витягом (а.с.12, т.1).
На підставі рішення виконкому Хмільницької міської ради від 23 січня 1992 року за № 8 позивач ОСОБА_1 замовив та отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який зареєстрував у виконкомі Хмільницької міської ради народних депутатів 03.04. 1996 року під № 2603 (а.с.14-23, 37-39, 117-121, т.1). Відповідно до будівельного паспорта ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку загальною площею 98,80 кв.м., житловою площею 66,10 кв.м., початок будівництва 23.09.1992 року, закінчення - 23.09.1995 року.
29 вересня 1992 року працівником техбюро головного архітектора міста на підставі рішення виконкому Хмільницької міської ради від 23 січня 1992 року № 8 було винесено в натуру межі земельної ділянки площею 1000 кв.м, виділеної позивачу ОСОБА_1 під будівництво житлового будинку. Межі виділеної під забудову земельної ділянки були закріплені межовими знаками та передані забудовнику ОСОБА_1 під охорону, що підтверджуються актом винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника від 25 вересня 1992 року, підписаний працівником техбюро та забудовником ОСОБА_1 (а.с. 18, т.1).
22 листопада 1992 року в місті Хмільнику позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про створення спільної власності, за умовами якого зобов'язалися об єднатися для спільної діяльності по будівництву індивідуального житлового будинку з надвірними побудовами на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , яка була виділена позивачу Хмільницькою міською радою під забудову (а.с. 29, т.1).
З договору про створення спільної власності від 22.11.1992 року, вбачається, що сторони об'єдналися для спільної діяльності по будівництву спільного жилого будинку з надвірними будовами на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Сторони, з моменту укладення даного договору, приймають однакову трудову участь участь в будівництві будинку, вкладають однакові кошти в будівництво. Взаємозарахунки проводять самостійно. До закінчення будівництва, жилий будинок з надвірними побудовами є спільною частковою власністю сторін. Кожній із сторін належить по Ѕ (одній другій) частці. По закінченню будівництва, жилий будинок з надвірними побудовами є спільною частковою власністю сторін. Частка кожної із сторін у жилому будинку складає Ѕ (одну другу). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобовязалися по закінченні будівництва вчинити необхідні дії для реєстрації Ѕ (однієї другої) частки будинку на ОСОБА_2
В 2004 році позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 подали до Хмільницької міської ради заяви, в яких просили, враховуючи факт спільного будівництва житлового будинку на підставі письмового договору, визнати відповідача ОСОБА_2 співзабудовником індивідуального житлового будинку з погосподарськими будівлями і спорудами (а.с.28,30, т.1).
Рішенням виконкому Хмільницької міської ради від 22 липня 2004 року № 246 відповідача ОСОБА_2 було визнано співзабудовником індивідуального житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в рівних долях з позивачем ОСОБА_1 (а.с.32, т.1).
Як вбачається з технічного паспорта на будівлі по АДРЕСА_1 станом на 29.06.2004 року, готовність забудови 66 %. Будинок на інші будівлі самовільно побудовані (а.с. 34,35, т.1).
Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 20.09.2018 року АП НВП «Візит» на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 42-49, т. 1), на земельній ділянці площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 збудовані: житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», підвал літ. «П/А», підвал літ. «П/а», підвал літ. «П/а1». Вказані будівлі збудовані самочинно без правовстановлювальних документів. Акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації відсутній.
Така ж інформація відображена і у копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому 20.09.2018 року АП НВП «Візит» на замовлення ОСОБА_2 , який долучений відповідачем до технічної документації із землеустрою (а.с. 62-66, т. 1).
Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 20.09.2018 року АП НВП «Візит» на замовлення ОСОБА_1 , підвал П/А розміщений під будинком А та складається з двох окремих частин, кожна з яких з ворітьми та дверима. Одна частина складається з приміщення І, приміщення ІІІ, друга частина складається з приміщення V та приміщення ІV.
Житловий будинок А складається з двох частин - частини І (квартира АДРЕСА_2 та частини ІІ (квартира АДРЕСА_3 , які використовуються як окремі квартири. Частина І складається з приміщень - 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6,1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17. Частина ІІ складається з приміщень -2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6,2-7, горище.
Частиною підвалу з приміщень І, ІІІ, які розташовані перпендикулярно до АДРЕСА_4 повздовж будинку, та частиною будинку І як окремою квартирою (1 та АДРЕСА_4 , користується відповідач ОСОБА_2 . Вхід/в'їзд до вказаної частини підвалу через земельну ділянку та ворота з боку АДРЕСА_4 .
Частиною підвалу з приміщень V, ІV, які розташовані перпендикулярно до АДРЕСА_4 поздовж будинку, та частиною будинку ІІ як окремою квартирою (1 та 2 поверх) зі сторони двору, користується відповідач ОСОБА_1 . Вхід/в'їзд до вказаної частини підвалу через земельну ділянку та ворота з боку АДРЕСА_4 .
З листа АПНВП «Візит» № 368 від 08.08.2019 року, погодженого 20.09.2018 року ОСОБА_2 ескізу до поверху будинку літ. «П/А», вбачається, що в користування ОСОБА_2 відходять приміщення в підвалі, а саме: І - гараж площею 49,2 кв.м., ІІ - підвал площею 19,4 кв.м, ІІІ - комора площею 49, 1 кв.м. В користування ОСОБА_1 відходять приміщення в підалі, а саме: ІV - комора площею 49,3 кв.м., V - гараж 48,7 кв.м. (а.с. 68-69, 70, т.1).
Такий порядок користування житловим будинком та підвальним приміщенням під ним, склався після завершення будівництва орієнтовно на протязі 20 років, що визнається ОСОБА_1 та не заперечується ОСОБА_2 . Вказані обставини, а також те, що саме такий порядок користування житловим будинком з підвальним приміщенням погоджено співзабудовниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , листом АПНВП «Візит» № 368 від 08.08.2019 року, погодженим 20.09.2018 року ОСОБА_2 ескізом до поверху будинку літ. «П/А», висновком № 130/19 судової земельно-технічної експертизи від 30.03.2020 року, протоколом огляду речового доказу за місцем його знаходження від 15.07.2020 року (а.с. 68-69, 70,89-90, т.2).
Також судом встановлено, що співзабудовниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 індивідуальний житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 збудований без затвердженої у встановленому порядку будівельно-технічної документації, без відповідних дозволів, будинок в експлуатації не введений і він є самочинним будівництвом. Право власності на вказаний житловий будинок як завершений будівництвом у сторін відсутнє.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що у копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому 20.09.2018 року АП НВП «Візит» на замовлення ОСОБА_2 , який долучений відповідачем до технічної документації із землеустрою, відсутній план підвалу житлового будинку по АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що інформація, яка містить такий план, не врахована при виготовленні технічної документації із землеустрою і фактично прихована від виконавця робіт.
Надані відповідачем ОСОБА_2 будівельний паспорт за 2004 рік та витяг з рішення виконкому Хмільницької міської ради № 298 від 28.07.2005 року (а.с. 25-31, т.3), відповідно до якого виконком прийняв рішення узаконити ОСОБА_2 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_5 та погодити місце розміщення хліва «В» та вбиральні «Д», а також зобов'язав ОСОБА_2 розробити проектну документацію та погодити її у встановлено порядку та подати виконкому відповідні матеріали для прийняття даних об'єктів до експлуатації, вказаних вище обставин не спростовують і не свідчать, що ОСОБА_2 є співвласником будинковолодіння АДРЕСА_5 та власником Ѕ житлового будинку.
Рішенням 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради від 11 серпня 2005 року № 477 відповідачу ОСОБА_2 , на підставі заяви ОСОБА_2 від 13.06.2005 року, передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (лист від 13.06.2005 року), що підтверджується архівним витягом (а.с. 13,32,33, т.1).
З листа АПНВП «Візит» № 368 від 08.08.2019 року вбачається, що 30.07.2018 року ОСОБА_2 замовив АПНВП «Візит» виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.68-68, т.1)
30 листопада 2018 року ОСОБА_2 провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 500 кв.м. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі виписки з рішення Хмільницької міської ради Вінницької області 28 сесії 4 скликання від 11.08.2005 року (державний реєстратор Трофимишина К.К.), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 18871936 від 14.11.2019 року (а.с. 197-202, т.1).
З вказаного Витягу вбачається, що підставою для вчинення реєстраційних дій стало рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477, яким ОСОБА_2 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
З досліджених під час судового розгляду доказів вбачається, що зміни до будівельного паспорта на ім'я ОСОБА_1 щодо складу забудовників не вносилися. Ѕ частина виділеної позивачу ОСОБА_1 рішенням виконкому Хмільницької міської ради Вінницької області від 23 січня 1992 року № 8 земельної ділянки площею 1000 кв.м. у нього не вилучалась. Зокрема це підтверджується і листом Хмільницької міської ради № 07-18/171 від 20.09.2019 року, з якого також вбачається, що Ѕ частина виділеної позивачу ОСОБА_1 рішенням виконкому Хмільницької міської ради Вінницької області від 23 січня 1992 року № 8 земельної ділянки площею 1000 кв.м. відповідним рішенням у нього не вилучалась, заява ОСОБА_1 зі згодою на виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 до міської ради не надходила (а.с.116, т.2).
До матеріалів справи долучено копії наданого відділом у Хмільницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області примірника виготовленої АПНВП «Візит» на замовлення ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 51-71, 209-220, т.1).
У вказаній технічній документації зберігається акт прийому-передачі межових знаків за зберігання без дати, в якому відображено, що цей акт складено в присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , з участю ОСОБА_2 , виконавця робіт ОСОБА_7 , представника Хмільницької міської ради Загнибороди. Межі земельної ділянки площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 закріплені в натурі на місцевості межовими знаками у кількості 4 шт. Межові знаки пред'явлені і передані на зберігання ОСОБА_2 . Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не заявлено. Межові знаки здав ОСОБА_7 , прийняв ОСОБА_2 (а.с. 57,216, т.1).
Висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України № 310 від 30.09.2019 року встановлено, що підпис у графі «Власники/користувачі суміжних земельних ділянок» попереду написаного надпису « ОСОБА_1 » у акті-передачі межових знаків за зберігання у технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 151-159, т.1).
Висновком № 130/19 судової земельно-технічної експертизи від 30.03.2020 року встановлено: між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склався фактичний порядок користування загальною земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 користується північно-східною частиною земельної ділянки та частиною житлового будинку «А», що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 1098 відображений як квартира АДРЕСА_6 . Площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні відповідача, без врахування площі земельної ділянки під житловим будинком «А», становить 0,0398 га; ОСОБА_1 користується південно-західною частиною земельної ділянки та частиною житлового будинку «А», що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 1098 відображений як квартира АДРЕСА_3 . Площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні відповідача, без врахування площі земельної ділянки під житловим будинком «А», становить 0,0439 га.
Площа частини земельної ділянки під житловим будинком «А», що перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становить 0,0240 га. Тож в користуванні кожної із сторін перебуває по 0,0120 га земельної ділянки під житловим будинком без можливості виділення даної площі в натурі.
Фактичний порядок користування ОСОБА_2 частиною присадибної земельної ділянки не відповідає розмірам та конфігурації земельної ділянки площею 500 кв.м. (кадастровий № 0510900000:00:004:1477), яка була передана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477.
Гараж «V» площею 48,7 кв.м. знаходиться на земельній ділянці площею 500 кв.м. (кадастровий № 0510900000:00:004:1477), яка була передана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477.
Сходовий марш, яким користується для доступу до житлового будинку позивач ОСОБА_1 , не знаходиться на земельній ділянці площею 500 кв.м. (кадастровий № 0510900000:00:004:1477), яка була передана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477.
Проведений поділ присадибної земельної ділянки площею 500 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 під час оформлення земельної ділянки кадастровий № 0510900000:00:004:1477 не відповідає будівельним нормам та правилам, а саме п.6.1.32, п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (а.с. 32-48, т.2).
З протоколу огляду речового доказу за місцем його знаходження - земельної ділянки по АДРЕСА_1 , від 15.07.2020 року вбачається, що від вулиці земельна ділянка огороджена парканом з двома воротами (№ 1,№ 2) та з 2-ма хвіртками. Вхід та під'їзд до будинку з АДРЕСА_5 . Будинок двоповерховий.
Земельна ділянка перед будинком від АДРЕСА_5 розділена огорожею, яка впирається в будинок, в огорожі біля будинку є хвіртка ( №3).
У цокольному поверсі навпроти воріт № 1, № 2 знаходяться підвальні приміщення(гаражі), вхід до яких через вбудовані ворота № 1,№ 2.
З пояснень сторін вбачається, що підвальним примішенням (гаражем) у лівій частині будинку користується ОСОБА_2 , а підвалом (гаражем) в правій частині будинку користується ОСОБА_1 .
З пояснень сторін вбачається, що частина будинку від дороги (1 та 2 поверх) перебуває у користуванні ОСОБА_2 , друга частина будинку (1 та 2 поверх) зі сторони двору перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Вхід до частини будинку, який перебуває у користуванні ОСОБА_2 через веранду з лівого боку будинку, вхід до будинку ОСОБА_1 через веранду та сходовий марш з правого боку будинку.
Відстань від лівого кута передньої частини веранди, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 до огорожі із суміжною земельною ділянкою становить 2,62 м, а від заднього кута веранди-2,38 м. Ширина веранди, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 4,09 м. Відстань від правого кута веранди, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 до суміжної земельної ділянки становить орієнтовно 3 метри.
З пояснень сторін вбачається що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку зліва і приблизно до середини будинку, а ОСОБА_1 використовує земельну ділянку справа і приблизно до середини будинку, і таке землекористування склалось між ними на протязі майже 20 років.
При огляді земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку встановлено, що за наслідками приватизації у власність ОСОБА_2 переходить земельна ділянка від дороги до будинку, в тому числі і земельна ділянка навпроти підвалу (гаража), яким користується ОСОБА_1 (а.с. 89,90, т.2).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 щодо його участі у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 та складання акту прийому-передачі межових знаків за зберігання пояснив, що на час виготовлення технічної документації він працював у АПНВП «Візит» землевпорядником і мав відповідний сертифікат на виконання вказаних робіт. На той час у АПНВП «Візит» лише він мав відповідний сертифікат. Разом з тим, він особисто та безпосередньо на земельну ділянку не виїжджав, а лише перевіряв і засвідчував своїм підписом документи. На земельну ділянку виїжджав ОСОБА_16 , який робив всі заміри і всю технічну роботу. Акт прийому-передачі межових знаків для підписання власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок надали замовнику ОСОБА_2 щоб він організував його підписання. Проте хто і як його підписував йому невідомо. Оглянувши акт прийому-передачі межових знаків на а.с. 57 т. 1, який знаходиться у примірнику технічної документації, яка зберігається у відділі у Хмільницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, повідомив, що підпис під цим актом не його і він його не підписував. Оглянувши акт прийому-передачі межових знаків на а.с. 198 т. 2, який знаходиться у примірнику технічної документації, яка зберігається у АПНВП «Візит», повідомив, що підпис під цим актом не його і він його не підписував.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що працював у 2018 році у АПНВП «Візит». Замовником технічної документації був ОСОБА_2 . Виконавцем робіт був ОСОБА_17 , який працював землевпорядником і у нього був відповідний сертифікат і він лише перевіряв документи і ставив під ними свій підпис. Документи виготовлялися на 5 соток землі, яка переходила у власність ОСОБА_2 . Безпосередньо заміри та огляд ділянки проводив він, ОСОБА_16 . Огляд земельної ділянки проводився ним особисто за участі замовника ОСОБА_2 . Чи був при цьому ОСОБА_1 не пам'ятає. Огорожа між підвальними приміщеннями (гаражами) з боку вулиці була, але для чого вона, він не знає. Замовник надав технічну документацію на будинок і повідомив, що він користується частиною будинку, що від вулиці, в тому числі і гаражами що від вулиці. Замовник потім надав акт погодження меж з підписами власників чи користувачів суміжних земельних ділянок. Він вважав, що така інформація з боку замовника є достовірною. Межові знаки не встановлювалися так як вони були встановлені. Вимоги щодо повідомлення власників суміжних земельних ділянок про проведення огляду земельної ділянки, в т.ч. ОСОБА_1 , виконані не були.
Позивач у справі ОСОБА_1 , допитаний як свідок пояснив суду, що він весь час користується підвальним приміщенням - гаражем, яке з правої сторони будинку від вулиці, а ОСОБА_2 користується підвальним приміщенням з лівої сторони будинку від вулиці. Житловою частиною будинку ними визначено інший порядок користування. Тією частиною будинку, що від вулиці - користується ОСОБА_2 , а тією частиною, що з двору - користується він. ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, яка зліва від будинку, а він користується земельною ділянкою, що справа від будинку. Таке землекористування та такий порядок користування будинком склався на протязі майже 20 років. Він акт погодження меж не підписував. При виїзді працівника АПНВП «Візит» на земельну ділянку присутній не був. Межові знаки ніхто не встановлював. Межові знаки були ті, що були встановленні раніше при виділенні йому земельної ділянки. Проте, що його брат ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку йому відомо не було до 2018 року, то того моменту, як ОСОБА_2 став перешкоджати йому та його зятю користуватися гаражем в підвалі з боку АДРЕСА_5 і під час сварки повідомив, що земельна ділянка перед будинком від АДРЕСА_5 перед гаражами належить йому на праві власності.
Тобто, судом встановлено, що акт прийому-передачі межових знаків для його підписання власниками/користувачами суміжних земельних ділянок був попередньо переданий замовнику виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 для його підписання власниками/користувачами суміжних земельних ділянок. ОСОБА_1 про огляд земельної ділянки повідомлений не був і присутній при цьому не був, схема зовнішніх меж земельної ділянки площею 500 кв.м. ОСОБА_1 не погоджувалася, акти прийому-передачі межових знаків виконавцем робіт ОСОБА_7 не підписувалися, межові знаки на земельній ділянці ним не встановлювалися та на зберігання ОСОБА_2 не передавалися.
Статтею 23 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою встановлюють порядок організації, норми і правила виконання робіт із землеустрою, їх склад і зміст. Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами землеустрою.
Частиною 10 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), серед іншого, включає: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 18.05.2010 N 376 із послідуючими змінами, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Згідно п. 2.3. Інструкції, комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів
технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж
земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх
межовими знаками, а виконавцем таких робіт відповідно до п. 1.3 може бути юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа -
підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним
забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Відповідно до 2.8. Інструкції, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), серед іншого, включає: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Окрім того, під час виготовлення технічного документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки проектною організацією були порушені вимоги ст. 55 Закону України «Про землеустрій» та п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України № 376 від 18.05.2010 року (далі - Інструкція № 376 від 18.05.2010 року), оскільки проведені у відсутність власників суміжних земельних ділянок.
В порушення вимог п. 3.12. Інструкції № 376 від 18.05.2010 року АП НВП «Візит» роботи по закріпленню меж земельної ділянки межовими знаками не проводились. Межові знаки на місцевості в присутності суміжних землекористувачів (землевласників) не встановлювались.
Про проведення можливих робіт по закріпленню меж земельної ділянки межовими знаками позивач ОСОБА_1 завчасно, не менш як за п'ять робочих днів (п. 3.12. Інструкції № 376 від 18.05.2010 року), виконавцем робіт не повідомлявся.
Таким чином, комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі, зокрема і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, безпосереднє виготовлення та оформлення акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, передача межових знаків на зберігання, виконавцем робіт ОСОБА_7 в порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 18.05.2010 N 376 не виконувався, фактично передана Хмільницькою міською радою у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 500,0 кв.м. в натурі Хмільницькою міською радою не виділялась, її межі в натурі не встановлювались, межові знаки на відповідальне зберігання не передавались, а сам поділ присадибної земельної ділянки площею 500 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 під час оформлення земельної ділянки кадастровий № 0510900000:00:004:1477 не відповідає будівельним нормам та правилам, а саме п.6.1.32, п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», що доводиться висновком № 130/19 судової земельно-технічної експертизи від 30.03.2020 року.
Так як у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 відсутнє право власності на збудований ними спільно житловий будинок по АДРЕСА_1 , не визначені частки кожного із них у праві власності на вказаний будинок, а за погодженням між ними склався такий порядок користування відповідно до якого у користуванні ОСОБА_1 знаходяться частина земельної ділянки справа від будинку та справа перед будинком, права частина підвалу та житлова частина будинку (1,2 поверхи) зі сторони двору, а у користуванні ОСОБА_2 знаходяться частина земельної ділянки зліва від будинку та зліва перед будинком, ліва частина підвалу та житлова частина будинку (1,2 поверхи) зі АДРЕСА_4 , то рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу ОСОБА_2 безкоштовно в приватну власність земельної ділянку площею 500 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 з врахуванням того, що воно стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, порушує право позивача ОСОБА_1 на вільний та безперешкодний доступ до приміщень житлового будинку та частини підвалу, які перебувають у його користуванні, а також у реалізації свого права на отримання у власність присадибної земельної ділянки з врахуванням його інтресів.
Відповідач ОСОБА_2 вправі був набути право на присадибну земельну ділянку лише у разі набуття ним права власності на збудований житловий будинок, або його частину. Оскільки збудований сторонами житловий будинок є самовільною забудовою, відповідач не набув права власності на нього або його частину, то до нього за тих обставин, які встановлені судом, не могло перейти і право власності на присадибну земельну ділянку, чи її частину.
Тому єдиним можливим способом поновити порушене право позивача ОСОБА_1 , є визнання незаконним та скасування рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу ОСОБА_2 безкоштовно в приватну власність земельної ділянку площею 500 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до п. 7 Розділу Х. Перехідні положення Земельного кодексу України 2002 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
У відповідності до приписів ст.ст. 21, 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналогічна норма міститься і у Земельному кодексі України. Зокрема, згідно приписів ст. 152 ЗК України захист прав громадянина на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, оскаржуване рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність 500 кв.м. є незаконним та підлягає скасуванню також і з тих підстав, що на момент його прийняття право на дану земельну ділянку мав позивач ОСОБА_1 , яка йому попередньо була виділена під забудову у встановленому порядку відповідно до рішення виконкому Хмільницької міської ради Вінницької області від 23 січня 1992 року № та у нього не вилучалась і він відповідно до п. 7 Розділу Х. Перехідні положення Земельного кодексу України 2002 року, зберігав право на користування цією ділянку у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством .
Щодо заяви позивача ОСОБА_2 від 29.03.2021 року про застосування у справі позовної давності та відмовити у позові з підстав спливу позовної давності. То суд виходить з наступного.
Заява мотивована тим, що позивач звернувся до суду після 20 серпня 2019 року, тобто через 14 років з часу прийняття оскаржуваного рішення. Позивач знав про це рішення іще в 2005 році, оскільки це не могло відбутися без його відома. Крім цього, він усі ці роки сплачував земельний податок не за 0,1 га, а за 0,05 га.
Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 із заявами до АПНВП «Візит» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не звертався, що підтверджується листом № 1090 від 27.04.2021 року. У примірниках технічної документації із землеустрою виготовлених на замовлення ОСОБА_2 та отриманих від АПНВП «Візит» та ГУ Дердгеокадастру у Вінницькій області, відсутні будь-які дані, що ОСОБА_1 повідомлялося про те, що працівниками АПНВП «Візит» буде проводитися огляд та здійснюватися заміри земельної ділянки по АДРЕСА_5 . Відсутня інформація про те, що він ознайомлений із документацією із землеустрою і що така документація йому для ознайомлення надавалася.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він не пам'ятає, що ОСОБА_1 був присутній при огляді та замірах земельної ділянки по АДРЕСА_5 , що підтверджує пояснення ОСОБА_1 , допитаного як свідка, про те, що він не був присутнім при огляді земельної ділянки та при проведенні її замірів працівниками АПНВП «Візит».
Під час судового розгляду суду не були надані докази про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що ОСОБА_2 у 2005 році звертався до Хмільницької міської ради про приватизацію частини земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва, а також про те, що йому до 2019 року було відомо про рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність 500 кв.м. по АДРЕСА_1 . Це зокрема підтверджується поясненнями ОСОБА_1 як свідка, що йому про те, його брат приватизував земельну ділянку, в тому числі і ту, яка перебуває у його користуванні на протязі багатьох років та через яку ним та членами його сім'ї здійснюється ним доступ до гаражу та житлового будинку, стало відомо у 2018 році коли між ними виник конфліктна ситуація, під час якої брат повідомив йому, що земельне ділянка перед гаражами та підвалами з боку АДРЕСА_5 належить йому на праві власності. Що фактично не заперечувалося і відповідачем ОСОБА_2 в судовоому засідання.
Також суд враховує і те, що ОСОБА_2 з 2005 року аж до виникнення конфліктної ситуації з ОСОБА_1 у 2018 році, не повідомляв ОСОБА_1 та членів його сім'ї про рішення 28 сесії 4 скликання Хмільницької міської ради Вінницької області від 11 серпня 2005 року № 477 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність 500 кв.м. по АДРЕСА_1 та не вчиняв жодних дії щодо земельної дялнки, яку набув у власність, що в свою чергу само по собі може свідчити про те, що ОСОБА_2 приховував цю інформацію від ОСОБА_1 .
Таким чином, суд не вбачає з врахуванням наведеного законних підстав для застосування у справі позовної давності.
Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач не міг не знати про те, що відповідач приватизував земельну ділянку, так як протягом певного періоду сплачував податок за землю у розмірі 0,05 га, а не у розмірі 0,1 га. Даний факт на думку відповідача підкреслює обізнаність позивача про передачу відповідачу у власність земельної ділянки та те, що у нього в користуванні перебувало саме 0, 05 га, а не 0,1 га.
Разом з тим, такі доводи відповідача про те, що позивач не міг не знати про те, що відповідач приватизував земельну ділянку, жодним чином цього не доводять, так як сторонами визнається, що на протязі тривалого часу вони використовували земельну ділянку площею 1000 кв.м. приблизно у рівних частинах по 500 кв.м. Тому є логічним, що позивач сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою 500 кв.м., а відповідач відповідно мав сплачувати за користування іншою частиною земельної ділянки площею 500 кв.м.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4).
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд ухвалюючи вказане рішення, важає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд з врахуванням всіх обставин справи, позовних вимог та обставин викладених у позовній заяві, письмових поясненнях позивача та його представника, а також обставин наведених у відзивах, письмових поясненнях відповідача та його представника на позов, вважає, що висновок суду достатньо обгрунтований та мотивований для ухвалення законного та обгрунтованого рішення у справі відповідно до вимог статей 263,265 ЦПК України.
Таким чином, так як позивачем та представником позивача в судовому засіданні доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, то позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Інші докази, які досліджувалися судом, зокрема пояснення свідка ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , а також доводи відповідача та його представника, встановлених судом обставин та фактів, на підставі яких суд прийшов до висновку про задоволення позову, не спростовують.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачів у рівних частина на користь позивача судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень, 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 10844 гривень судових витрат пов"язаних із залученням експертів(а.с.123-145, т.2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,43,49,76-81,141,258,259,263-265,353,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення 28 сесії 4-го скликання Хмільницької міської ради Вінницької області № 477 від 11.08.2005 року в частині передання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 500 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності на неї.
Стягнути в рівних частинах з Хмільницької міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень, 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 10844 гривень судових витрат пов"язаних із залученням експертів.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням положень частини 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою - АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
відповідач: Хмільницька міська рада Вінницької області, місце знаходження - вул. Столярчука, 10 ,м. Хмільник, Вінницька область, 22000, ЄДРПОУ 040512474;
відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою - АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Вергелес В. О.