03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 756/1823/20 Головуючий у суді першої інстанції - Жук М.В.
Номер провадження № 22-ц/824/5135/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
02 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, який мотивував тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 вказував, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року його позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що рішення про стягнення з нього вказаного розміру аліментів було мотивоване тим, що він має постійний сталий дохід, а тому спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини всіх своїх доходів. Однак, станом на день звернення до суду із даним позовом, ОСОБА_1 офіційно не працює, та не перебуває на обліку, як безробітній, таким чином його матеріальне становище значно погіршилось.
З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.43), ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 з 1/3 до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким вимоги позовної заяви ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є працездатною особою, а відсутність у нього офіційного заробітку не може бути підставою для повного або часткового звільнення його від виконання батьківського обов'язку з утримання дитини, а також враховуючи неприпустимість покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, але з таким твердженням суду апелянт не погоджується.
Вказує, що судом не було враховано, що на момент звернення із позовом до суду матеріальний стан ОСОБА_1 суттєво змінився (погіршився), оскільки останній не отримує офіційний дохід, який дасть йому можливість сплачувати аліменти в тому розмірі, що був встановлений попереднім судовим рішенням.
Апелянт зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про доходи від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді адміністратора та його заробітна плата за період з 29 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року склала 17 236,31 грн. В подальшому, 16 грудня 2019 року він був звільнений з посади за згодою сторін, тобто на час розгляду справи його дохід складався із тимчасових заробітків, а державний виконавець нараховував аліменти згідно показника середньої заробітної плати по м. Києву, що призвело до неспроможності сплачувати 1/3 частку аліментів.
В апеляційній скарзі також вказує, що твердження суду про можливе покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру не відповідає дійсним обставинам справи, а подаючи зазначений позов ОСОБА_1 не відмовляється від сплати аліментів, а просить зменшити їх розмір з урахуванням погіршення його матеріального становища.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивач є працездатною особою, а відсутність у нього офіційного заробітку не може бути підставою для повного або часткового звільнення його виконання батьківського обов'язку з утримання дитини, а також враховуючи неприпустимість покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що учасники по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року (а.с.4).
Від вказаного шлюбу сторони по справі мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 19 липня 2017 року (а.с.3).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2013 року (а.с.5).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Відповідно до довідки про доходи від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 працює на посаді адміністратора у ФОП ОСОБА_6 , заробітна плата за період з 29 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року склала 17 236,31 грн (а.с.8).
В подальшому, 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.9).
Згідно довідки Надвірнянської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №1162 від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований в центрі як безробітній в період з 27 травня 2019 року по 29 липня 2019 року (а.с.7).
Відповідно до довідки Надвірнянської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23 січня 2020 року №99 ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває на обліку як безробітній у Надвірнянській районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 зазначав, що в нього погіршилось матеріальне становище.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо зменшення розміру аліментів.
Так, позивачем не було належними і допустимими доказами доведено факт того, що його матеріальне становище значно погіршилось й він не спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду.
Надані позивачем копії документів, зокрема копія довідки Надвірнянської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №1162 від 14 листопада 2019 року, копія його трудової книжки, свідчить лише про певний період щодо його трудової зайнятості та про доходи, які він отримував у центрі зайнятості.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав до суду належних та допустимих доказів відсутності в нього доходів, перебування на його утриманні непрацездатних батьків або інших дітей, не надано також довідки з державної фіскальної служби, яка б підтвердила розміри доходу позивача. Не подавалися позивачем і докази щодо погіршення стану його здоров'я, що потребує додаткових витрат для лікування.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач є особою працездатного віку, а відсутність у останнього офіційного заробітку не можу бути підставою для повного або часткового його звільнення від виконання батьківського обов'язку з утримання дитини.
Враховуючи зазначене, а також те, що батьки мають рівний обов'язок з утримання дітей, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв