02 червня 2021року м. Київ
Справа № 752/6680/21
Провадження: № 22-ц/824/8363/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Іванової І.В., Левенця Б.Б.,
секретар Гулієв М.Д.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чуйка Ярослава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані»
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.11.2017 року між нею та ВАТ «Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір № 514/П/37/2007-840 на суму 167 032,50 доларів США зі строком до 20.11.2037 року з цільовим призначенням: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 . В забезпечення виконання нею зобов'язань за кредитним договором між нею, позивачкою, та ВАТ «Комерційний банк «Надра» у цей же день було укладено також договір іпотеки, предметом якого є вказана вище квартира. 29.05.2020 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» був укладений договір про відступлення прав вимоги, в тому числі, і за кредитним договором № 514/П/37/2007-840 від 22.11.2017 року, про що вона, позивачка, повідомлена не була. 09.03.2021 року їй стало відомо про те, що 10.02.2021 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого ТОВ «Ренесанс Компані» зареєструвало право власності на вказану квартиру. Вказувала, що реалізація вказаної квартири відбулась з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» та ЗУ «Про іпотеку».
17 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні приватні та публічні обтяження, які забороняють відчуження та обтяження квартири, отже, є ризик, що ТОВ «Ренесанс Компані», як новий власник квартири, розпочне вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна чи виселення її, позивачки, як попереднього власника. Посилаючись на грубі порушення вимог закону з боку ТОВ «Світ Фінансів» під час звернення стягнення на предмет іпотеки, вважала, що є обґрунтовані підстави допускати, що відповідачі продовжать вчиняти спільні дії з квартирою, яка є її, ОСОБА_1 , єдиним житлом, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. В аспекті зустрічного забезпечення позивачка посилалась на те, що арешт обмежує лише правомочність розпорядження майном та не впливає на користування ним, тобто, не може призвести до завдання збитків ТОВ «Ренесанс Компані», а тому застосування зустрічного забезпечення не є обов'язковим із урахуванням обставин справи. За наведених обставин, просила суд накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень, вчиняти дії щодо відчуження та обтяження квартири та заборонити ТОВ «Ренесанс Компані» вчиняти дії щодо виселення її, ОСОБА_1 , з вказаної квартири.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ТОВ «Ренесанс Компані».
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Чуйко Я.В. в інтересах ТОВ «Ренесанс Компані» подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачка у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтувала необхідність забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно. До заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував, що ТОВ «Ренесанс Компані», його представники, будь-які особи, які діють за дорученням товариства, вчиняють дії щодо нерухомого майна, та те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вказував, що у ТОВ «Світ Фінансів» були наявні законні підстави реалізовувати заставне майно від імені іпотекодержателя. Також зазначив, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував інтереси ТОВ «Ренесанс Компані» та не вжив заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання заявниці внести кошти на депозитний рахунок суду у сумі, яка б дорівнювала вартості заставного майна.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Васильєва І.В. в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначала, що у заяві про забезпечення позову зазначено про ризик, що квартира може бути неодноразово відчужена або обтяжена іншими зобов'язаннями ТОВ «Ренесанс Компані». Окрім того, позивачка просить не лише визнати недійсним договір, а також застосувати наслідки його недійсності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Ренесанс Компані», а тому, у разі відчуження ТОВ «Ренесанс Компані» квартири третій особі, неможливо буде скасувати запис про право власності та відновити попередній стан. Вказувала, що скаржник, стверджуючи про не співмірність застосованого судом заходу забезпечення позову заявленим вимогам, не зазначає в чому саме вона полягає. Також вказувала, що арешт майна обмежує лише правомочність розпорядження цим майном та не впливає на можливість користування ним, тобто, не може призвести до збитків ТОВ «Ренесанс Компані», відповідно, зустрічне забезпечення є не обов'язковим для застосування з урахуванням обставин справи. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні адвокат Чуйко Я.В. в інтересах ТОВ «Ренесанс Компані» підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Адвокат Бондар Е.А. в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник ТОВ «Світ Фінансів» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість узвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходячи із предмету спору, вважав обґрунтованими вимоги про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, зважаючи на те, що накладення арешту на майно за своєю суттю є обмеженням, встановленим для відповідачів вільно розпоряджатися нерухомим майном, вважав, що вимоги щодо заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та обтяжень, вчиняти дії щодо відчуження та обтяження нерухомого майна, задоволенню не підлягають. Ураховуючи предмет позову, суд вважав, що не застосування такого заходу забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі,задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просила, окрім визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2021 року, що укладений між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані», застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого ТОВ «Ренесанс Компані» зареєструвало право власності на спірну кватиру.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу та реєстрації за відповідачем права власності на квартиру, позивачка навела обґрунтовані припущення про те, що ТОВ «Ренесанс Компані» може реалізувати спірне майно на користь третіх осіб.
Зміст заяви про забезпечення позову свідчить про те, що така відповідає встановленим ст.151 ЦПК України вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв'язку із якими необхідно забезпечити позов, та вид його забезпечення.
Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є дійсність договору купівлі-продажу квартири та скасування рішення про реєстрацію права власності на неї, накладення арешту на вказану квартиру гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильноговисновку про забезпечення позовушляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову є обґрунтованим та доцільним в рамках даної справи.
Також, колегія суддів відмічає, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. А відтак, доводи апеляційної скарги щодо правомірності реалізації ТОВ «Світ фінансів» заставного майна не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки такі обставини підлягають встановленню на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення колегія суддів відмічає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Перелік випадків, у яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України, та є вичерпним. Так, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов'язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Оскільки у даній справі застосування зустрічного забезпечення було правом суду, а не його обов'язком, у зв'язку із відсутністю передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обов'язкових підстав для застосування судом зустрічного забезпечення, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо не застосування судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення. Окрім того, накладення арешту на майно обмежує лише право розпорядження майном, а не право користування, що спростовує імовірність завдання відповідачу збитків у зв'язку із таким забезпеченням.
Відмова у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи розпорядження майном та вчиняти дії щодо виселення позивачки з спірної квартири скаржником не оспорюється, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки висновків районного в цій частині.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а відтак апеляційна скарга адвоката Чуйка Я.В. в інтересах ТОВ «Ренесанс Компані» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Чуйка Ярослава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані» залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.В. Іванова
Б.Б. Левенець