справа №755/427/21 головуючий у суді І інстанції: Марфіна Н.В
провадження №22-ц/824/8501/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
01 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року про залишення без розгляду скаргиу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни щодо визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів (розрахунку заборгованості), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
У січні 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни щодо визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів (розрахунку заборгованості), заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Також, скаржник просив визнати поважними причин пропуску строку для звернення із скаргою, в обґрунтування поважності пропуску строку зазначив, що у листопаді 2020 року він звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. За вказаною скаргою було відкрите провадження у справі №755/17619/20, яка розглядалась суддею Чех Н.А.. При ознайомленні з матеріалами вказаної справи та виконавчого провадження №18672924 - 21.12.2020 року представник скаржника довідався про існування розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні станом на 01.10.2020 року, яка відповідно до цього розрахунку становить 323583,76 грн.. Представник зробив копію розрахунку і передав її скаржнику до відома. Відповідною заявою про ознайомлення з матеріалами справи підтверджується факт ознайомлення скаржника з оспорюваним розрахунком заборгованості саме 21.12.2020 року, що є підставою для поновлення пропущеного десятиденного процесуального строку для звернення із даною скаргою.
У вказаній скарзі скаржник просить:
- визнати поважними причини пропуску ним строку на подання відповідної скарги та поновити відповідний процесуальний строк ураховуючи, що про оскаржуваний розрахунок заборгованості скаржник довідався лише 21.12.2020 року;
- визнати визначений державним виконавцем розмір заборгованості у розрахунку заборгованості по аліментах від 23.10.2020 року неправомірним та скасувати його;
- визначити розмір заборгованості за період з 29.01.2010 року по 01.10.2020 року встановивши її у сумі 62816,00 грн..
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відмовлено у поновленні процесуального строку для подання скарги та залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни щодо визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів (розрахунку заборгованості), заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що ним неодноразово надавались письмові звернення до державного виконавця з метою отримання розрахунку заборгованості. Зазначає, що знати про наявність заборгованості по аліментам та отримати розрахунок заборгованості це дві великі різниці, оскільки в розрахунку заборгованості надається деталізована інформація щодо зміни розміру заборгованості по періодах.
Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційний судом строк, не подали.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у поновленні процесуального строку для подання скарги та залишаючи без розгляду скаргу та відмовляючи у поновленні процесуального строку для подання скарги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що посилання скаржника на те, що пропущений процесуальний строк для звернення до суду зі скаргою стосовно здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості від 23.10.2020 року є необґрунтованими, а будь-яких інших поважних причин для поновлення процесуального строку сторона скаржника не навела, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови скаржнику у поновленні строку за залишення скарги без розгляду.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.13 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року №6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Встановлено, що 21.12.2020 року представник скаржника звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №755/17619/20 (а.с. 14).
За змістом наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23.10.2020 року, станом на 01.10.2020 року заборгованість складає 323583,76 грн. (а.с. 15-16).
Сторона скаржника стверджує, що про існування оскаржуваного розрахунку заборгованості довідалась лише 21.12.2020 року.
У листопаді 2020 року скаржник подав до суду три скарги про визнання дій неправомірними та скасування постанови державного виконавця Ясінської К.М., що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень (справи №755/17621/20, №755/17615/20, №755/17619/20).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто суб'єкту звернення (справа №755/17615/20).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду (справа №755/17621/20).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі №755/17619/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.01.2021 року скаргу ОСОБА_1 у справі №755/17619/20 залишено без задоволення. Зі змісту наведеної ухвали вбачається, що у справі №755/17619/20 скаржником оспорювалась постанова державного виконавця у ВП №18672924 від 26.10.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Текст постанови від 26.10.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами наявний у Автоматизованій системі виконавчого провадження і у мотивувальній частині вказаної постанови зазначено: «Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 23.10.2020 року становить 323583,76 грн.». Отже, у змісті постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, яку боржник оскаржив до суду у листопаді 2020 року, міститься пряме зазначення суми боргу зі сплати аліментів у розмірі 323583,76 грн. встановлену розрахунком від 23.10.2020 року, тому неспроможними є посилання скаржника на те, що про існування відповідного розрахунку заборгованості він довідався лише 21.12.2020 року при ознайомленні з матеріалами справи №755/17619/20.
Крім того, наявність копії заяви про ознайомлення 21.12.2020 року з матеріалами справи №755/17619/20 та копії оспорюваного розрахунку заборгованості від 23.10.2020 року не дають підстав для прямого та обґрунтованого висновку про те, що ця копія розрахунку заборгованості була отримана стороною боржника саме з матеріалів справи №755/17619/20 та саме при ознайомленні із ними 21.12.2020 року. При цьому, з будь-якими клопотаннями про огляд матеріалів справи №755/17619/20 витребування самих матеріалів виконавчого провадження скаржник та/або його представник до суду не звертались.
Скаржник був обізнаний із наявністю виконавчого провадження, систематично звертався до державного виконавця та оскаржував його дії до керівництва відділу державної виконавчої служби.
До своєї скарги ОСОБА_1 долучив копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №18672924 від 12.04.2010 року у якій наявний ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження унесених до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, отже боржник володіючи даними номеру виконавчого провадження та ідентифікатором доступу не був позбавлений можливості ознайомлюватись з рішенням державного виконавця і відповідно повинен був дізнатись про наявність оспорюваного розрахунку заборгованості від дати внесення державним виконавцем даних до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
З даних Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що:
- 26.10.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
- 26.10.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною зброєю, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
- 26.10.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
У змісті всіх трьох наведених постанов державного виконавця міститься посилання на те, що у боржника утворилась заборгованість зі сплати аліментів і її сукупний розмір згідно розрахунку заборгованості від 23.10.2020 року становить 323583,76 грн..
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що від першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у поновленні процесуального строку для подання скарги та залишення скарги без розгляду, оскільки матеріали справи свідчать про обізнаність скаржника щодо наявності постанов державного виконавця, які були винесені на підставі заборгованості зі сплати аліментів. Жодних інших доводів про будь-які перешкоди, наявність об'єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду, ним не наведено та доказів цього не надано.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що причин, які б свідчити про поважність пропуску строку для подання скарги скаржником не наведено.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Доводи апеляційної скарги про те, що ним неодноразово надавались письмові звернення до державного виконавця з метою отримання розрахунку заборгованості. А також зазначив про те, що знати розмір аліментів та отримати розрахунок заборгованості це дві великі різниці, оскільки в розрахунку заборгованості надається деталізована інформація щодо зміни розміру заборгованості по періодах, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки учасники виконавчого провадження мають право ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження, будь яких доказів того, що у боржника чи його представника наявні перешкоди у ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, скаржником не надано. В суді апеляційної інстанції представник боржника пояснив, що останній знав про наявність заборгованості, яка давно утворилась зі сплати аліментів, однак оскаржив її тільки після отримання самого розрахунку. Доказів не переборної сили та обставин, що не залежать від боржника щодо не можливості оскарження заборгованості по аліментам з моменту коли він дізнався про її існування суду не надано. Крім того, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Отже боржник не позбавлений права отримати нову довідку в триденний строк (три робочі дня) визначений законодавством та оскаржити його в разі не згоди в строки визначені законодавством.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у поновленні процесуального строку для подання скарги та залишення скарги без розгляду та вірно застосував положення ст.ст. 126, 127, 447-449 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «02» червня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіД.Р. Гаращенко
О.І. Сліпченко