справа №359/5473/20 головуючий у І інстанції: Борець Є.О.
провадження 22-ц/824/5912/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
01 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позово, який обґрунтовано тим, що 17 липня 2014 року вона уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізотех» (надалі ТОВ «Ізотех») договір про надання поворотної фінансової допомоги №3, за яким ОСОБА_1 зобов'язалась надати відповідачу грошові кошти в межах суми 5 035 400 грн., а ТОВ «Ізотех» зобов'язалось повернути позивачу грошові кошти протягом трьох років.
У виконання вказаного договору ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 5 035 395 гривень 20 копійок, тоді як ТОВ «Ізотех» не повернуло позивачу грошові кошти в обумовлений строк.
Просила стягнути з відповідача борг за договором про надання поворотної фінансової допомоги у вищевказаному розмірі.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ «Ізотех» звернулось із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права,
Зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження зарахування коштів на рахунок підприємства, зокрема відсутня банківська виписка, а тому вказану обставину вважає недоведеною.
Крім того, відповідач ставить під сумнів існування додаткової угоди від 23 серпня 2017 року, в якій погоджено дату повернення коштів.
Зауважує, що позивачка не зверталась із вимогою про повернення спірних коштів та не зазначала банківських реквізитів на які повинні були бути повернені кошти.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи відповідача необґрунтованими, зауважує, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення та виписки по рахунку, які підтверджують факт зарахування коштів на рахунок ТОВ «Ізотех».
Вказує, що факт існування додаткової угоди між сторонами договору встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Зауважує, що додаткова угода була укладена у зв'язку із тим, що ТОВ «Ізотех» не могло повернути заборгованість в передбачений договором строк, відповідно до умов якого позичальник був зобов'язаний повернути всю суму до 21 серпня 2017 року, який відповідно також сплив.
Щодо відсутності реквізитів зазначає, що договором було передбачено повернення коштів через касу підприємства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позицію свого довірителя, інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
Представник ТОВ «Ізотех» направив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь в судовому засіданні в якості представника в іншій справі - №640/7319/21, розгляд якої призначено на 01 червня 2021 року в Окружному адміністративному суді м.Києва, при цьому доказів на підтвердження того, що являється представником сторони у вказаній справі не надав, а тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ізотех» має інших представників, на підтвердження неможливості участі в судовому засіданні яких, також не було надано належних доказів.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день пред'явлення позову та судового розгляду цивільної справи настав строк для повернення позивачу суми позики, однак в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув ОСОБА_1 грошові кошти
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 липня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Ізотех» договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №3 (а.с.5-6), за яким ОСОБА_1 зобов'язалась протягом трьох місяців надати відповідачу грошові кошти в межах суми 5035400 гривень, а ТОВ «Ізотех» зобов'язалось повернути позивачу грошові кошти протягом трьох років.
18 липня 2014 року ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 3 468 570 гривень 20 копійок, а 18 серпня 2014 року - грошові кошти в розмірі 1 566 825 гривень. Це підтверджується копіями платіжних доручень №1 від 18 липня 2014 року та №180814/1 від 18 серпня 2014 року (а.с.7). Загальний розмір грошових коштів, які ОСОБА_1 передала відповідачу, становить 5035395 гривень 20 копійок (3468570,20 + 1566825).
23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем додаткову угоду №2 до договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №3 від 17 липня 2014 року (а.с.61), за якою ТОВ «Ізотех» зобов'язалось повернути позивачу грошові кошти до 10 вересня 2017 року.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно зі ст. 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що з ТОВ «Ізотех» на користь позивача належить стягнути борг за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №3 від 17 липня 2014 року в розмірі 5 035 395 грн. 20 коп. з огляду на наявність відповідного договору та строк його виконання.
Посилання представника апелянта на те, що ТОВ «Ізотех» не отримувало від позивача грошові кошти в розмірі 5 035 395 грн. 20 коп. є необґрунтованими та спростовуються платіжними дорученнями №1 від 18 липня 2014 року та №180814/1 від 18 серпня 2014 року (а.с.7).
Крім того, зі змісту рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 травня 2019 року (а.с.62-68), залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року (а.с.69-72) та постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (а.с.73-80), вбачається, що ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Ізотех» отримало грошові кошти в розмірі 5 035 395 гривень 20 копійок.
На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає повторному доказуванню.
Доводи відповідача, щодо відсутності додаткової угоди від 23 серпня 2017 року між сторонами також є необґрунтованими, оскільки зазначена обставина встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили та крім того вказана обставина не може бути підставою для висновку про відсутність зобов'язання відповідача перед позивачем, оскільки наявність заборгованості достеменно встановлена, а строк повернення передбачений договором сплив у відповідності до основної угоди між сторонами від 17 липня 2014 року, так і відповідно до додаткової угоди від 23 серпня 2017 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 035 395 грн. 20 коп., крім того апелянт не вказує на наявність такої оплати, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення відповідної заборгованості із відповідача є вірними.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «01» червня 2021 року.
Головуючий
Судді: