Справа № 362/3405/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8443/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Марчук О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
01 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Реуса Владислава Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Марчука О.Л., у цивільній справі № 362/3405/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення грошових коштів, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення грошових коштів. Зазначав, що з 08 липня 2004 року по 15 листопада 2018 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112». Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем йому була нарахована, але виплачена не в повному обсязі заробітна плата у розмірі 114 316,13 грн. Також відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні. Враховуючи викладене та з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на його користь 114 316,13 грн. заборгованості по заробітній платі, 104 877,50 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, суму інфляційних втрат у розмірі 79 590,02 грн. та три проценти річних у розмірі 12 731,71 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 33 350,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 169,25 грн., інфляційні втрати в сумі 28 469,50 грн. та 2 305,20 грн. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.
Стягнуто з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на користь держави судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Реус В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час перебування у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_1 була нарахована, але виплачена не в повному обсязі заробітна плата у розмірі 114 316,13 грн., що підтверджується випискою Пенсійного фонду України від 21 січня 2019 року та випискою по картковому рахунку позивача. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково вважав вказані документи неналежними і недостатніми доказами.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2015 року та з 06 листопада 2017 року по 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та згідно наказу від 15 листопада 2018 року № 343-к ОСОБА_1 був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (т.1, а.с. 4).
Згідно довідки ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» № 420 від 13 серпня 2019 року заборгованість ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 33 350,21 грн., що також належним чином обрахована за довідкою відповідача № 59 від 27 січня 2020 року (т.1, а.с. 82, 171 - 172).
Встановивши, що в порушення норм трудового законодавства в ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» перед ОСОБА_1 існувала заборгованість по виплаті заробітної плати та належних останньому сум при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та стягнув з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 33 350,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 169,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 28 469,50 грн.
Колегія суддів не убачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Статтею 21 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постановах від 23 грудня 2015 року у справі №6-837цс15 та від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, таке право залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Мостобудівельний загін № 112».
Заявляючи вимоги про стягнення із ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» заборгованості по заробітній платі в сумі 114 31,13 грн. за період з 01 січня 2011 року по 15 листопада 2018 року, позивач посилався на те, що відповідач нарахував, проте не виплатив у повному обсязі йому заробітну плату. При цьому, на підтвердження розміру заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі, позивач посилався на Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 Пенсійного фонду України.
Разом з тим, вказані відомості сформовані на підставі звітності Пенсійному фонду України, поданої суб'єктами такої звітності, та не можуть бути належними та допустимими доказами нарахованої але не виплаченої заробітної плати.
Також, як було зазначено відповідачем, з 01 лютого 2016 року і по 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 працював із ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на підставі договору підряду, а не на підставі трудового договору. Вказані обставини не були спростовані ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» № 420 від 13 серпня 2019 року заборгованість ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» перед позивачем по заробітній платі становить 33 350,21 грн. (т.1, а.с. 82).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та з урахуванням вище вказаних норм та правових позицій Верховного Суду, стягнув з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 33 350,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 169,25 грн. та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 28 469,50 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що судом було безпідставно відхилено дані Пенсійного фонду України. Позивачем не було надано доказів на спростовування довідок ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» про розмір заборгованості по заробітній платі, розміру компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Реуса В.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Реуса Владислава Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач
Судді