Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1050/2021
м. Київ Справа № 367/7116/16-ц
01 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Мікуліна А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у місті Буча Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом,-
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у місті Буча Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, в якому просила визнати за нею у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, площею 0,1048 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Також, померлій належала земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300601:104:0040, площею 0,1048 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за вказаною адресою, право власності на яку померла за життя оформити належним чином не встигла.
В результаті звернення позивачки до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1048 га, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_5 , спадкоємцем після смерті якої є вона, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 березня 2018 року, та згідно якого апелянт отримала у спадщину 1/2 частину будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бучанської селищної ради народних депутатів № 305 від 23 грудня 1997 року, за домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 було закріплено у користування земельну ділянку, загальною площею 1844 кв.м., з яких за громадянкою ОСОБА_5 - 825 кв.м. Рішенням Бучанської селищної ради Київської області № 1501-53-ІV від 28 жовтня 2005 року, громадянці ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку, площею 825 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 . Отже, прийнявши спадщину після своєї матері, апелянт набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали їй, включно із правом користування відповідною земельною ділянкою та на продовження приватизації земельної ділянки.
При цьому, наявність зареєстрованого права власності у позивача на земельну ділянку площею саме 1048 кв.м. призводить до порушення прав апелянта, встановлених на підставі зазначеного вище рішення суду, оскільки загальна площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 лишилася незмінною і складає 1844 кв.м., перебування у володінні суміжного землекористувача земельної ділянки площею 1048 кв.м. з математичної точки зору робить неможливим перебування у користуванні апелянта земельної ділянки площею 825 кв.м.
Таким чином, вважає, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання, яке впливає на її права щодо оформлення прав власності на земельну ділянку та володіння нею.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначала, що апеляційну скаргу подано особою, права якої не порушуються рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року, в якому вирішувалося питання про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, оскільки апелянт ОСОБА_1 не є спадкоємцем після ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою від 17 лютого 2021 року до участі у справі залучено третьою особою ОСОБА_3
12 квітня 2021 року представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Задорожна А.П. подала клопотання про закриття провадження, в якому просила закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15.12.2016 року, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, оскільки остання не є спадкоємицею ОСОБА_4 , а предметом позову у даній справі було визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи клопотання та заперечення учасників справи вважає, що апеляційне провадження у цій справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Відповідно до положень ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Так, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 просила визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, площею 0,1048 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах державного акту на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Також, померлій належала земельна ділянка, кадастровий номер 3210945300601:104:0040, площею 0,1048 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за вказаною адресою, право власності на яку померла за життя оформити належним чином не встигла. В результаті звернення позивачки до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1048 га, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.. 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).
В матеріалах справи наявний заповіт ОСОБА_4 , складений 22.06.1984 року, яким остання заповіла все своє майно ОСОБА_2 .
Предметом позову в даній справи є визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 у порядку спадкування.
Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , яка не брала участі при розгляді справи, та не є спадкоємцем ОСОБА_4 , вказувала, що заочним рішенням було вирішено питання, яке впливає на її права щодо оформлення прав власності на земельну ділянку та володіння нею.
Однак, оскаржуване у справі рішення не впливає на права ОСОБА_1 , оскільки вона не є спадкоємцем ОСОБА_4 , не є учасником спірних правовідносин, предметом позову у даній справі є визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, тоді як нормами ЦПК України визначено, що необхідною умовою наявності права на оскарження судового рішення є вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 362 ЦПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 362, 367, 374, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст ухвали складено 02 червня 2021 року.
Головуючий: Судді: