26 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.04.2021 задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, розташовані на території Закарпатської області Воловецького району, які перебувають на праві власності у ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), із забороною державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, службовим особам та працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, та забороною власникам, службовим особам, працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, використовувати будь-яким чином вказані об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, директор ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянти зазначали, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки постановлена без дотримання вимог, передбачених ст.ст. 2. 7, 8, 9, 21, 26, 132, 170. 172, 173 КПК України, необґрунтованою, оскільки постановлена не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, а також невмотивованою, оскільки в ній не наведено мотивів та підстав її ухвалення.
Матеріали кримінального провадження № 21021000000000381 та клопотання прокурора не містять доказів жодної з обставин, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України.
Органом досудового розслідування не доведено правових підстав для арешту майна, можливості його використання як доказу у кримінальному провадженні, необхідності застосування арешту, ризиків того, що земельні ділянки можуть бути приховані, пошкоджені, зіпсовані, знищені, перетворені чи відчужені.
Крім того, у даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру та відсутні відомості про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється щодо ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" або її посадових осіб.
ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, на підставі договорів, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0008; 2121555300:07:001:0009; 2121555300:07:001:0010 загальною площею 5 га належать товариству на праві приватної власності (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 054256 від 20.09.2005), які придбано не у органу державної влади, а у іншого власника - ЗАТ ФК «Динамо Київ».
Земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0015 та 2121555300:07:001:0016 загальною площею 122,0485 га передані товариству в оренду строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08.12.2005 зі змінами, внесеними договором від 23.11.2012. Дані земельні ділянки ніколи не належали товариству на праві власності і з власності держави не вибували.
Крім того, дві лісові ділянки загальною площею 90,7108 га, які не мають кадастрових номерів, використовуються ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" на підставі договору користування лісовою ділянкою від 12.09.2007 та договору № 36 довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013.
Слідчий суддя помилково вказав на те, що 5 земельних ділянок належать ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» на праві власності.
Також, слідчий суддя безпідставно відмовив власникам майна в доступі до правосуддя, жодним чином не обґрунтувавши своє рішення про розгляд клопотання прокурора без їх участі.
Апелянти вважали, що спірні земельні ділянки не підпадають під критерії речового доказу, наведені у ст. 98 КПК України, та в силу ч. 10 ст. 170 КПК України на них не може бути накладено арешт.
Також, ухвала слідчого судді за змістом не відповідає вимогам закону, оскільки не містить мотивів врахування чи неврахування доказів.
Крім того, захисникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» відмовлено в наданні судового провадження для ознайомлення, з тих підстав, що слідчий суддя перебував на лікарняному.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що товариство здійснює свою діяльність у сфері охорони здоров'я, спорту, діяльність засобів розміщування на період тимчасового проживання, а також те, що встановлення оскаржуваною ухвалою заборони власникам використовувати будь-яким чином земельні ділянки перешкоджає легальній господарській діяльності товариства.
Крім того, апелянти вказували на те, що оскаржувана ухвала постановлена без участі та повідомлення власника майна та його захисників, а копію ухвали слідчого судді 20.04.2021 директором ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 отримано від слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 .
У судове засідання директор ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах вказаного товариства, не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", які не заперечували проти апеляційного розгляду у відсутності вищевказаних осіб, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності директора ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна або його захисника, та дані про вручення їм ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.
Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали копію ухвали слідчого судді директору ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 вручено 20.04.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 23.04.2021, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000000381 від 12.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Як зазначено у клопотанні слідчого, під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені посадові особи Воловецької РДА, за попередньою змовою групою осіб, незаконно надали у приватну власність ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59) земельні ділянки, що перебували у їх віданні, вивівши з державної власності, чим спричинили збиток Державі.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 30.03.2021 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021000000000381 від 12.03.2021 об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать та перебувають у постійному користуванні ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, розташовані на території Закарпатської області Воловецького району, Жденіївська сільська рада, урочище "Парижан".
08.04.2021 прокурор третього відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, розташовані на території Закарпатської області Воловецького району, які перебувають на праві власності у ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), із забороною державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, службовим особам та працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, та забороною власникам, службовим особам, працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, використовувати будь-яким чином вказані об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.04.2021 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, розташовані на території Закарпатської області Воловецького району, які перебувають на праві власності у ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), із забороною державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, службовим особам та працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, та забороною власникам, службовим особам, працівникам ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (код ЄДРПОУ 33447980, юридична адреса: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59), їх представникам за дорученням, використовувати будь-яким чином вказані об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 2121555300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009 та 2121555300:07:001:0008, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.
Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження майна як речового доказу.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказані в ухвалі земельні ділянки, з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12021000000000381 від 12.03.2021, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Закарпатської області Воловецького району, які перебувають на праві власності та у користуванні у ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур», оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, перетворене, передане чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на земельні ділянки, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність правових підстав для арешту майна, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки із матеріалів провадження вбачається, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містять вказівки на правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначені в клопотанні прокурора земельні ділянки, які перебувають на праві власності та у користуванні у ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» можуть бути предметом та об'єктом кримінального правопорушення, а отже вони відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Доводи апелянтів про відсутність підозрюваних у кримінальному провадженні, та те, що ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» є добросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0008; 2121555300:07:001:0009; 2121555300:07:001:0010, а земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:07:001:0015 та 2121555300:07:001:0016 передані товариству в оренду строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки на законних підставах, - не спростовують висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доводи апелянтів про те, що ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» здійснює законну та легальну господарську діяльність у сфері охорони здоров'я та спорту, на думку колегії суддів, є такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту, оскільки саме по собі здійснення законної господарської діяльності ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур», не виключає розумних підозр органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування.
Колегією суддів не встановлено невідповідності ухвали слідчого судді ч. 5 ст. 173, ст. 372 КПК України, а тому доводи апелянтів у цій частині є безпідставними.
Висловлені захисником ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» в судовому засіданні під час апеляційного розгляду доводи про допущення слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі описок в окремих словах, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, та можуть бути виправлені у порядку ст. 379 КПК України за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчим суддею відмовлено стороні захисту в ознайомленні із матеріалами судової справи, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки захисниками не надано підтверджень вказаних обставин. Натомість, як убачається із наявної у матеріалах справи заяви захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» від 26.04.2021, захисник ОСОБА_6 ознайомився із матеріалами судового провадження, про що свідчить його особистий підпис на вказаній заяві (а.с. 114).
Доводи апеляційної скарги про те, що представників ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» не було повідомлено про час і місце розгляду клопотання прокурора, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, у відповідності до вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя, за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу директора ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3