вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 757/18772/19-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1550/2021Головуючий у суді першої інстанції - Батрин О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
25 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Ющенко Я.М.
за участю:
представника відповідача
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Лазнюк Євгенією Володимирівною, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом'яна Лідія Василівна, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності на квартиру,
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , згідно з яким просила:
- визнати за нею право власності на квартиру на АДРЕСА_1 та витребувати її з володіння ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір дарування квартири від 24.03.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 701;
- визнати недійсним договір дарування квартири від 01.11.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солом'яною Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1250 (номер запису про право власності 17305340);
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_5 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 за № 17305340.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що на виконання договору комісії, укладеного 10.12.2009 року між нею та ОСОБА_4 , остання за її кошти та на її користь придбала двокімнатну квартиру у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,40 кв.м.
Разом з тим, всупереч умов вищенаведеного договору комісії, 24.03.2011 року ОСОБА_4 подарувала вказану квартиру ОСОБА_5 , який, у подальшому, подарував її ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 01.11.2016 року.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що договір комісії не передбачає переходу права власності до комісіонера на придбане з метою виконання умов цього договору комісії нерухоме майно, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.08.2019 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувано її з володіння ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір дарування квартири від 24.03.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 701. Визнано недійсним договір дарування квартири від 01.11.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солом'яною Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1250 (номер запису про право власності 17305340). Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 за № 17305340. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 3 713 грн. 93 коп. судового збору (а.с. 183-186).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано наступних обставин в їх сукупності:
- договір комісії на купівлю квартиру від 10.12.2009 року за своєю правовою природою має ознаки фіктивного правочину, так як він був укладений без наміру створити реальні правові наслідки, які в ньому обумовлені, та з метою виведення спірної квартири з-під власності ОСОБА_1 ;
- у Договорі № 22-5-1/09 від 10.12.2009 року про участь у будівництві об'єкту нерухомості та у Договорі № 15582Б від 10.12.2009 року про купівлю-продаж цінних паперів не зазначено, що ОСОБА_4 укладала ці договори як комісіонер, в інтересах та за рахунок комітента на підставі Договору комісії;
- оскільки позивач ніколи не була власником квартири, вимоги останньої щодо витребування спірної квартири на підставі ст. 388 ЦК України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення свого права вона мала б дізнатися ще з моменту невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором комісії (т.1, а.с. 197-212).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.09.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (т. 1, а.с. 241-243).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 року справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 92).
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У матеріалах справи міститься заява третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом'яної Л.В. про розгляд справи без її участі.
21.05.2021 року та 25.05.2021 року до суду надійшли клопотання позивача та його представників - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи у звя'зку з участю представників позивача в інших судових засіданнях та через перебування позивача на лікарняному.
Разом з тим, вказані клопотання учасників справи колегія суддів залишила без задоволення, з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, дана цивільна справа перебуває у провадженні суду апеляційної інстанції з вересня 2020 року.
Сторони, у тому числі, позивач та його представники, неодноразово ознайомлювалися з матеріалами справи, надали до суду відзиви на апеляційну скаргу, пояснення та додаткові пояснення щодо вимог останньої.
Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з поданням позивачем та/або його представниками додаткових пояснень, доказів та клопотань.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, тривалий розгляд справи, а також те, що у матеріалах справи містяться пояснення сторін по суті апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи та не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем - - ОСОБА_4 укладено договір комісії на купівлю квартири №б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 виступала комітентом, а ОСОБА_4 - комісіонером (т. 1, а.с. 15-16).
Згідно з п. 1.1, п. 1.2 договору ОСОБА_4 зобов'язувалася за дорученням, за рахунок, та в інтересах ОСОБА_3 придбати двокімнатну квартиру у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,40 кв.м.
З наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_4 від 10.12.2009 року та згоди чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_9 від 10.12.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 отримала від позивача відповідний пакет документів, необхідний для виконання договору, та грошові кошти у сумі 1 557 365 грн. 40 коп., 3 000 грн. 00 коп. у вигляді передплати за виконання договору та 30 000 грн. 00 коп., призначені для сплати поточних платежів щодо здійснення касових та інших операцій щодо купівлі-продажу вказаної вище квартири.
Відповідно до п. 2.6 договору комісії ОСОБА_4 на вимогу комітента зобов'язана надати останньому звіт та передати майно та всі права, оригінали відповідних договорів та інші документи стосовно квартири.
17.01.2019 року (більш ніж через 9 років) ОСОБА_3 було скеровано до ОСОБА_4 вимогу щодо виконання договору комісії на купівлю квартири від 10.12.2009 року, згідно з якою ОСОБА_3 просила останню надати звіт про виконання договору, а також передати передбаченні договором права, пакет документів, в тому числі правовстановлюючі документи на майно, та відповідне майно (т. 1, а.с. 45).
ОСОБА_4 листом від 04.02.2019 року разом зі звітом про виконання договору комісії на купівлю квартири від 10.12.2009 року № б/н від 04.02.2019 року повідомила ОСОБА_3 , що нею 29.04.2010 року було зареєстровано за собою право власності на придбану за кошти та для ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 кімнат, жилою площею 40,50 кв.м., загальною площею 77,40 кв.м. (т 1, а.с. 46-47).
Також, ОСОБА_4 повідомила, що 24.03.2011 року дану квартиру нею було подаровано своєму сину - ОСОБА_5 на умовах договору дарування квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 701.
Згідно з Інформаційною довідкою № 156319923 від 14.02.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 01.11.2016 року ОСОБА_5 подарував квартиру своїй дружині ОСОБА_1 згідно з умовами договору дарування квартири від 01.11.2016 року.
При цьому, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі перебувають між собою у родинних відносин, а саме: ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є братом позивача, а ОСОБА_1 - колишньою дружиною ОСОБА_5 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на незаконність дій ОСОБА_4 щодо укладення 24.03.2011 року договору дарування з ОСОБА_5 , який, у подальшому, подарував її ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 01.11.2016 року, адже укладений між ними договір комісії не передбачає переходу права власності до комісіонера на придбане з метою виконання умов цього договору комісії нерухоме майно.
Так, згідно статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно зі ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Відповідно до ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Отже, особливістю інституту договору комісії є те, що комісіонер діє від свого власного імені, але за рахунок коштів комітента.
Разом з тим, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як вбачається, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про доведеність позивачем того, що дії ОСОБА_4 , які полягають у відчуженні майна третім особам, а не на користь ОСОБА_3 , є такими, що порушують права та охоронювані інтереси останньої, оскільки квартира, яка на підставі договору комісії була придбана ОСОБА_4 в інтересах та за рахунок ОСОБА_3 , є власністю останньої.
Однак, вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт придбання ОСОБА_4 квартири за рахунок та в інтересах позивача, що, у свою чергу, спростовує встановлений судом першої інстанції факт набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру відповідно до положень ст. 1018 ЦК України та положень договору комісії.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Будспецсервіс" було укладено Договір № 22-5-1/09 про участь у будівництві об'єкту нерухомості, за умовами якого інвестор зобов'язується оплатити вартість Лоту облігацій за Договором купівлі-продажу цінних паперів, а також пред'явити такий Лот облігацій до погашення Забудовнику, а Забудовник зобов'язується збудувати Об'єкт нерухомості - квартиру (будівельна адреса: АДРЕСА_3 , номер об'єкта будівництва - 5, позначення об'єкта нерухомості - 22, поверх 6, кількість кімнат - 2 (дві), загальна площа 77,40 кв.м.) у складі Об'єкта будівництва та передати його Інвестору в погашення Лоту облігацій за номінальною вартістю, у порядку, строки та на умовах, що визначені цим договором та Інформацією про випуск.
Відповідно до умов Договору купівлі-продажу цінних паперів № 15582 Б від 10.12.2009 року, укладеного між ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_4 , продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець на умовах цього Договору зобов'язується прийняти та оплатити Лот облігацій, характеристика якого наведена в пункті 2.2 цього договору.
Як зазначено у п. 2.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до Інформації про випуск облігацій та умов Договору про участь у будівництві об'єкта нерухомості № 22-5-1/09 від 10.12.2009 року, при погашенні Лоту, придбаного та повністю оплаченого покупцем відповідно до умов цього договору, власник Лоту має право отримати у власність наступний об'єкт нерухомості - квартиру (будівельна адреса: АДРЕСА_3 , номер об'єкта будівництва - 5, позначення об'єкта нерухомості - 22, поверх 6, кількість кімнат - 2 (дві), загальна площа 77,40 кв.м.)
Будь-яких вказівок на те, що кошти у розмірі 1 557 752 грн. 40 коп., які відповідно до Акту № 1 про пред'явлення лоту облігацій до погашення від 08.02.2010 року ОСОБА_4 сплатила згідно з договором № 22-5-1/09 від 10.12.2009 року, належали позивачу и така оплата здійснюється за рахунок та в інтересах останньої, вищенаведені договори не містять.
У свою чергу, у п. 2.5 Договору купівлі-продажу цінних паперів зазначено, що купівля Лоту облігацій здійснюється покупцем - ОСОБА_4 за рахунок власних грошових коштів. Покупець гарантує, що грошові кошти для розрахунків за Лот облігацій отримані ним на законних підставах і він має право без будь-яких обмежень розпоряджатися ними.
Тобто, з огляду на наведене, наявна у матеріалах справи розписка, надана позивачем в обгрунтування того, що кошти, за які відповідач придбала квартиру, були надані їй на виконання вимог договору комісії, та є власністю позивача, жодним чином не може підтверджувати означене, оскільки сама ОСОБА_4 , підписавши вищезазначений договір, підтвердила зворотнє.
При цьому, слід зауважити, що оскільки ОСОБА_4 перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_10 , тобто фактично є заінтересованою особою, її дії у межах цього спору, та письмові докази, надані в обгрунтування позову, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не відповідають критеріям допустимості, достовірності та достатності.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що позивачем не доведено факту укладення ОСОБА_4 вищезазначених договорів на виконання вимог Договору комісії від 10.12.2009 року, висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача прав власника на спірну квартиру є помилковим.
Також, слід зазначити, що як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2019 року по справі № 350/1839/17, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
Однак, помилково встановивши, що позивач є власником спірної квартири, та задовольнивши його позовні вимоги, суд першої інстанції не враховував, що позивач, який без належних правових підстав вважав себе власником спірної квартири, обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав.
Крім того, невиконання договору комісії однією із його сторін, у даному випадку, як вказує позивач, комісіонером ( ОСОБА_4 ), не свідчить про недійсність укладених договорів дарування.
Щодо законності укладених договорів дарування і відсутності підстав для визнання їх недійсним також слід зауважити, що у зв'язку із погіршенням сімейних стосунків між сторонами даний позов ініційований та направлений на позбавлення житла ОСОБА_1 , яка набула його на законних підставах від власного чоловіка і відкрито тривалий час володіла та користувалися житлом, що є неприпустимим.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Таким чином, у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, слід зазначити, що оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, заява щодо застосування строків позовної давності розгляду не підлягає.
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 570 грн. 90 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Лазнюк Євгенією Володимирівною - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом'яна Лідія Василівна, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності на квартиру - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 570 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 90 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту, може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 червня 2021 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська