Справа № 752/21672/20 Головуючий в суді І інстанції - Валігура Д.М.
Провадження № 33/824/13/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
19 травня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар: Ганжа В.В.,
за участю:
захисника Іваницької О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іваницької Ольги Павлівни на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 28 вересня 2020 року о 01 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Бойчука, 45, керував автомобілем «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Тобто, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим порушив ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 420 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Іваницька О.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які вказують на керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Також зазначає, що судом першої інстанції не досліджені всі обставини справи, не допитані свідки, не надано належної оцінки тим порушенням, які були допущені поліцейськими при оформленні стану алкогольного сп'яніння. Вважає, що працівниками поліції було грубо порушено процедуру проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, яка визначена у ст.266 КУпАП.
На думку захисника, покази свідків не можуть бути допустимим доказом, оскільки вказані особи у судовому засіданні першої інстанції не допитувалися.
Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП.
Також захисник звертає увагу суду на те, що в направленні на огляд, патрульним поліції зазначено, що ОСОБА_1 було доставлено на огляд, однак в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду, отже стан алкогольного сп'яніння також не підтверджений і результатами медичного огляду.
Крім того, зазначає, щодо порушення територіальної підсудності розгляду справи, оскільки даний судовий розгляд повинен розглядатися за місцем вчинення правопорушення або за місцем проживання ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення захисника Іваницької О.П., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених в ній підстав, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28 вересня 2020 року о 01 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Бойчука, 45, керував автомобілем «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Тобто, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим порушив ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те посадовою особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейських.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» регламентований порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейських ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, тому доводи про порушення процедури огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки він фактично не проводився.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані сп'яніння.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону.
Доводи апеляційної в частині, що стосується відсутності у водія на момент зупинки транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, ? на переконання суду не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, і порушення таким чином вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, посилання апелянта на неналежність та недопустимість пояснень свідків, як доказу по справі, суд вважає неспроможними, оскільки, по-перше, належним є той доказ, який стосується предмету доказування (пояснення свідків є визначальними фактичними даними, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для справи), по-друге, допустимим є той доказ, який отриманий у передбачений законом спосіб (будь-яких застережень щодо неможливості використання працівниками поліції надрукованих бланків при відібранні пояснень у свідків в справах про адміністративні правопорушення, закон не містить).
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст. ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іваницької О.П. без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іваницької Ольги Павлівни - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко