єдиний унікальний номер справи №376/1474/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10058/2020
22-з/824/182/2021
09 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Нежура В.А.
при секретарі Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Бойчука Віталія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сквирського районного суду Київської області Клочка В.М.,
у цивільній справі № 376/1474/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан», третя особа: ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «Тугоркан», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ТОВ «Тугоркан» на нежитлову будівлю магазин-кафетерій загальною площею 303,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ТОВ «Тугоркан» на її користь спірну нежитлову будівлю та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що починаючи з серпня 2014 року по вересень 2018 року вона орендувала у Великополовецькій сільській раді Сквирського району Київської області, земельну ділянку по АДРЕСА_1 . 19.06.2015 року їй як ФОП було надано дозвіл для провадження підприємницької діяльності у тимчасовій споруді в місці організованого відпочинку населення.
Крім того, у 2015 році на її замовлення було виготовлено проект розміщення групи павільйонів на орендованій земельній ділянці.
Вважала, що дані обставини підтверджують факт, що нежитлова будівля магазин-кафетерій загальною площею 303,6 кв.м. була збудована на її замовлення та належить саме їй, як орендарю відповідної земельної ділянки.
Разом з тим, їй стало відомо, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2018 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , згідно якої за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлову будівлю (кафетерій), яка розташована по АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2019 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2018 року скасовано.
Незважаючи на скасування ували Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2018 року ОСОБА_3 відчужила спірну нежитлову будівлю - продала ОСОБА_4 , яка в подальшому спірне нежитлове приміщення внесла до статного капіталу ТОВ «Тугоркан».
Незважаючи на те, що правова підстава виникнення права власності скасована, ОСОБА_4 безпідставно не повертає збудований нею спірний магазин-кафетерій.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в порядку ст. 388 ЦК України.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано право власності на нежитлову будівлю магазин-кафетерій, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Уіншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року судові витрати по справі покладено на сторони.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року скасовано та постановлено нове за яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
У січні 2021 року на адресу апеляційного суду представником ОСОБА_4 - адвокатом Бойчук В.М. було подано заяву щодо ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат. Подаючи заяву представник зазначав, що під час прийняття судом апеляційної інстанції постанови не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також витрат за надану правову допомогу.
Учасники справи про день і час розгляду заяви повідомлялися судом належним чином у встановленому законом порядку.
Адвокат Бойчук В.М. здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_4 , представник ТОВ «Тугоркан» та третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, до початку розгляду справи подали заяву щодо можливого її розгляду за їх відсутності.
ОСОБА_2 будучи повідомленою про розгляд справи в судове засідання не зявилася, поважність причин своєї неявки суду не повідомила.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності осіб що не зявилися в силу вимог передбачених ст. 372 ЦПК України.
Також ОСОБА_2 були надані письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. В яких вона вказувала на те, що судом першої інстанції при постановленні додаткого рішення в справі було вже вирішено питання щодо розподілу судових витрат. А так як відповідачами та третьою особою це додаткове рішення не оскаржувалося то підстав для його перегляду нема.
Зазначаючи також що подана апеляційна скарга була оплачена скаржниками однією квитанцією. Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 не приймав участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Також не наддав суду доказів щодо предстаництва інтересів інших учасників справи.
Заслухавши доповідь-судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої заяви, колегія суддів вважає, що подана заява про постановлення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦП К України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи при подачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ «Тугоркан апеляційної скарги на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 1200 гривень. Оплата коштів у відповідності до квитанції від 28 лютого 2020 року була здійснена ОСОБА_3 .
Відтак, кошти в розмірі 1200 гривень як судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
Крім цього, пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження розміру понесених витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, представник відповідача ОСОБА_4 надав суду: договір про надання правової допомоги від 15 липня 2019 року № 18-Ц, додаток №1 до нього укладений між ОСОБА_4 та Адвокатським об'єднанням «Віталія Бойчука» (том ІІ а.с. 140); розрахунок - фактура №1 від 15 липня 2019 року; розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору №16-Ц від 15 липня 2019 року; акт про надання правової (правничої) допомоги від 28 січня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та квитанція №ПН8203 від 18 липня 2019 року (том ІІ а.с.142).
Як вбачається із розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу ( договір №18-Ц від 15 липня 2019 року та акту про надання правової (правничої) допомоги від 28 січня 2020 року) адвокатом Бойчук В.М. надано відповідачу наступну правову допомогу:
- вивчення позовної заяви з додатками до неї, аналіз документів у цивільній справі №376/1474/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - 1000,00 грн.:
- вивчення судової практики пов'язаної з скасуванням державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - 3000,00 грн. (з урахуванням за годину 1000,00 грн.);
- проведення консультації клієнта та узгодження позиції по захисту інтересів відповідача у справі - 2000,00 грн.;
- підготовка та складання відзиву на позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - 2000,00 грн.;
- участь представника в судових засіданнях першої інстанції (02.10.2019 року, 14.11.2019 року, 12.12.2019 року, 28.01.2020 року) - 12000,00 грн. (3000,00 х4).
Колегія суддів вважає, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказуючи, що питання розподілу судових витрат уже вирішено судом першої інстанції при постановленні судом першої інстанції додаткового рішення, яке є не скасованим, а відтак відсутні правові підстави для його перегляду в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» за №14 від 18 грудня 2009 року - у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу ( п.20).
Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року було доповнено рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року.
Резолютивну частині рішення доповнено абзацом четвертим такого змісту « судові витрати по справі покласти на сторін». Абзац четвертий резолютивної частини рішення вважати абзацом п'ятим.
Враховуючи, що згідно до постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року було скасовано та постановлене додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року втратило силу.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачу ОСОБА_4 адвокатом Бойчук В.М. послуг, а також подані ним документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Так, відповідно до додатку до договору про правову допомогу 18/ц від 15 липня 2019 року укладеному між Адвокатським бюро »Віталія Бойчука» та ОСОБА_4 , сторони домовились, що вартість правничої (правової) допомоги у цивільній справі в частині участі адвоката в судовому засіданні становить 3000 гривень. У розрахунку витрат адвокатом визначено суму до сплати в розмірі 12 000 гривень (як участь в судових засіданнях 02 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 12 грудня 2019 року та 28 січня 2020 року).
Згідно до протоколів судових засідань, вбачається, що адвокат Бойчук В.М. приймав участь у судових засіданнях, які проходили:
02 жовтня 2019 року (з 14год 25 хв. до 14 год.51 хв.); 14 листопада 2019 року ( з 12год. 18хв. до 12 год. 40 хв.); 12 грудня 2019 року ( з 11год.27хв. до 11год. 41 хв.); 28 січня 2019 року ( з 12 год. 06хв. до 12 год.09 хв.).
За таких обставин, колегія суддів вважає з урахуванням фактичного часу проведення судових засідань, виходячи з критерію розумності зменшити розмір гонорару адвоката за виконану роботу по наданню правничої ( правової) допомоги у цивільній справі з 12 000 гривень до 4 000 гривень.
Відтак, до стягнення з позивача підлягає сума витрат понесених ОСОБА_4 по сплаті правничої ( правової) допомоги у цивільній справі в загальному розмірі 12 000 гривень.
Керуючись ст. 270, 374 ЦПК України, колегія суддів,
Заяву адвоката Бойчука Віталія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан», третя особа: ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесеніу зв'язку з розглядом справи № 376/1474/19 судом першої інстанції у розмірі 12000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1200 гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення.
Суддя - доповідач:
Судді: