Справа № 522/21129/18
Провадження № 2/522/4549/21
20 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Кісліної В.І.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року об'єднано в одне провадження справу №522/21129/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна зі справою №522/1815/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю, присвоїти справам єдиний №522/21129/18.
Ухвалою суду від 17 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Представник ОСОБА_1 адвокат Гудков С.О. подав до суду заяву, у якій просив залишити без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю
У судові засідання позивач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомляв, із заявою про розгляд справи у відсутність до суду не звертався.
Про день, час та місце судових засідань за вказаною в позовній заяві адресою позивач ОСОБА_2 був повідомлений судом належним чином.
Вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом.
Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.
У зв'язку із наведеним вище, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 повторно не з'явився у судове засідання, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, із заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, суд надходить до висновку про те, що справа підлягає залишенню без розгляду, роз'яснивши при цьому позивачу право повторно звернутися до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання майна особистою власністю - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя:
20.05.2021