Справа № 465/11/21 Головуючий у 1 інстанції: Гладишева Х.В.
Провадження № 33/811/586/21 Доповідач: Гончарук Л. Я.
02 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Буловчака В.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2021 року,
встановив:
цією постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 454 грн. судового збору.
Згідно постанови, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №009545 від 23.12.2020 , ОСОБА_1 23.12.2020 о 21.30 год. на вул.Городоцька, 231 у м.Львові, керував автомобілем BMW 528, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці) та відмовився від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить поновити йому, ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду міста Львова від 11.03.2021 року у справі №465/11/21, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вказує, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, нечинній на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначає, що ним було подано клопотання до Франківського районного суду м. Львова про відкладення розгляду справи по суті через неможливість бути присутнім на судовому засіданні у зв'язку із перебуванням на роботі у м. Турка. Однак, його клопотання не було задоволено, суд розглянув справу за його відсутності. В даному клопотанні він також звертав увагу суду на те, що він абсолютно не погоджується з обвинуваченням за статтею 130 КУпАП, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що можуть підтвердити двоє свідків, які були присутні при складанні протоколу.
На думку апелянта, поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом моєї вини.
У протоколі не зазначено, що йому пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці поліцейським, а також те, що він відмовився від проходження такого огляду.
Таким чином, поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я. Таким чином, він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.
Наголошує, що у протоколі він зазначив, що не вживав алкоголь та не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також наступне: «не відмовляюсь від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння». Оскільки йому не було чого боятись (він не вживав алкоголь), з метою отримати документальне підтвердження цього, того ж дня він направився у місцеву лікарню, щоб пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Результати такого огляду підтвердили відсутність у нього ознак сп'яніння, копію висновку КНП «Турківська центральна районна лікарня» Турківської районної ради № 259 від 24.12.2020 було надано суду.
Вважає, що належних і допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи немає. За таких умов, суддя мав дійти висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, що згідно зі ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Оскільки розгляд даної справи здійснювався судом за його відсутності, про винесення постанови Франківського районного суду міста Львова від 11.03.2021 р. він дізнався лише 26.03.2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Копію постанови не отримував. Відтак, зважаючи на те, що з текстом постанови він ознайомився лише 26.03.2021 року, просить суд поновити строк на її оскарження.
Заслухавши виступ ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та вимоги апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримуючи апеляційну скаргу пояснив, що в суді першої інстанції розгляд справи проводився без його участі, від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, йому не було надано упаковану трубку до приладу Драгер, він був готовий їхати в медичний заклад.
Суддею апеляційного суду встановлено, що висновок суду першої інстанції про те, що діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №0009545 від 23.12.2020, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (на трьох дисках), письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП Стукова В.
Як встановлено апеляційним судом, працівниками поліції ОСОБА_1 була висловлена законна вимога про проведення огляду на стан сп'яніння, а саме з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З огляду на викладене, доводи викладені в апеляційній скарзі про розгляд справи у відсутності правопорушника, безумовною підставою для скасування постанови бути не можуть.
Стосовно доводів апелянта про відсутність направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в матеріалах справи, що на його думку свідчить про порушення процедури, то апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 відмовився від проходження в установленому порядку огляду для визначення стану сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відтак відсутність згаданого вище направлення направлення не є підставою для скасування рішення суду.
Що стосується доводів апелянта про те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, нечинній на момент вчинення адміністративного правопорушення слід вказати наступне.
Так, після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» за №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, виключено з ст.130 КУпАП та закріплено у ст.286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року за №720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону України за №2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону України №720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону України №2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року.
Також слід зазначити, що дійсно, ст.130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради України викладена в редакції Закону України №2617-III від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону України №720-1Х від 17 червня 2020 року, який вніс зміни до Закону України №2617-V111 від 22 листопада 2018 року. Проте цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію дій осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, оскільки п.117 Закону №720-1Х від 17 червня 2020 року виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону №2617-V111 від 22 листопада 2018 року, в якому ст.130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом №720-1Х від 17 червня 2020 року ст.130 КУпАП діє в попередній редакції.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Відтак, суд, у відповідності зі ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням положень ст. 33 КУпАП.
При цьому, слід поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року, з підстав наведених у клопотанні.
Поряд з цим, в постанові судді Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року помилково вказано прізвище ОСОБА_4 , оскільки згідно матеріалів справи, зокрема, рапорту сержанта поліції Стукова В. прізвище правопорушника ОСОБА_5 , відповідно до представлених суду документів, що посвідчують особу, а саме паспорту громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Гончарук Л.Я.