Справа № 465/3858/17 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/1599/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
про повернення апеляційної скарги
11 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ванівського О.М.
суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.,
ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Юрчук Ірини Андріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання незаконною реєстрацію прав на квартиру, -
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про відвід судді Марків Ю.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Юрчук Ірини Андріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання незаконною реєстрацію прав на квартиру.
Не погодившись із вище зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно норм процесуального закону, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Стаття 353 ЦПК України встановлює вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про відвід.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції відповідно до буквального змісту кожного з пунктів.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Volovik v. Ukraine» (Воловік проти України) від 06 грудня 2007 року, § 53, 55).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Наведене дає підстави для висновку про те, що законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому, у разі оскарження ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена переліком, для апеляційного суду також діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги.
В свою чергу, у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід, відтак така не може бути предметом окремого оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
Враховуючи те, що оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 рокуне може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.
При цьому, якщо, на думку апелянта, відповідні процесуальні порушення допущені судом, унеможливлять захист прав та інтересів, такі можуть бути підставами оскарження рішення суду по суті спору.
За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання відповідності апеляційної скарги вимогам цивільного процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 356, 357 ЦПК України, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 рокуповернути скаржнику.
Роз'яснити апелянту, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Крайник Н.П.
Шеремета Н.О.