03 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1489/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2020 р., зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проходження клінічної ординатури з 01.09.1987 р. по 01.09.1989 р. в Кримському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті, що складає 2 роки та період роботи в Чернівецькому медінституті (в подальшому перейменованому в Буковинську державну медичну академію) з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., що складає 12 років 9 днів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у січні 2021 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з відповідною заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій незаконними та протиправними з огляду на те, що періоди роботи з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., повинен бути зарахований до стажу роботи лікарем, який дає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки, єдиною умовою для зарахування до спеціального стажу роботи (страхового стажу), який дає право на призначення грошової допомоги, періодів роботи працівників охорони здоров'я, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах у закладах охорони здоров'я.
Також повинен бути зарахований до спеціального стажу період клінічної ординатури з 01.09.1987 р. по 01.09.1989 р. в Кримському ордена Трудового Червоного медичному інституті, що складає 2 роки.
06.05.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.04.2021 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до записів трудової книжки йому з 04.09.1987 р. зараховані на кафедру дитячої хірургії Кримського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту для проходження інтернатури по спеціальності "дитяча хірургія" терміном на два роки (по 01.09.1989 р.) та в період з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р. працювали в Чернівецькому медінституті. Зазначені періоди (навчання та роботи) зараховані до загального страхового стажу, однак відсутні підстави для зарахування їх до спеціального стажу, оскільки вище згадані установи не передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи наведені факти, вважає, що в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, та у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, правових підстав у виплаті грошової допомоги немає.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 22.10.2020 р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р.
Як слідує з матеріалів пенсійної справи позивач, у січні 2021 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з відповідною заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.02.2021 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянувши заяву позивача повідомив, що відповідно до записів трудової книжки йому з 04.09.1987 р. зараховані на кафедру дитячої хірургії Кримського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту для проходження інтернатури по спеціальності «дитяча хірургія» терміном на два роки (по 01.09.1989 р.) та в період з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р. працювали в Чернівецькому медінституті. Зазначені періоди (навчання та роботи) зараховані до загального страхового стажу, однак відсутні підстави для зарахування їх до спеціального стажу, оскільки вище згадані установи не передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. З огляду на викладене відповідач, роз'яснив, що спеціальний стаж позивача 23 роки 4 місяці, чого недостатньо для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Вважаючи означені дії відповідача протиправними, суд звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до першого абзацу п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
У пункті "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Обчислення стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 р.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно розділу другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" заклад охорони здоров'я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
Згідно з розділом 2 "Охорона здоров'я" цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають:
- лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Згідно ст. 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
У закладах охорони здоров'я з метою забезпечення освітнього процесу медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров'я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров'я на надання медичної допомоги пацієнту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я .
Частиною 5 ст. 352 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" вторинна (спеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
У закладах охорони здоров'я з метою забезпечення освітнього процесу вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров'я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров'я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.
Відповідно до ст. 353 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" третинна (високоспеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.
З метою забезпечення освітнього процесу третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров'я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров'я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Згідно п. 5.3.1 Положення про клінічний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 07.07.1997 р. за №245/2049, асистенти, аспіранти, клінічні ординатори та наукові співробітники клінічних кафедр (відділів) виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі, що визначається від розрахункової норми навантаження лікаря-ординатора відповідної спеціальності.
Судом встановлено, що позивач працював: проходження клінічної ординатури з 01.09.1987 р. по 01.09.1989 р. в Кримському ордена Трудового Червоного медичному інституті, що складає 2 роки; в Чернівецькому медінституті з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., що складає 12 років 9 днів на посаді асистента кафедри факультетської хірургії, асистента кафедри госпітальної хірургії, доцента кафедри госпітальної хірургії.
Вказана обставина підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Згідно архівної довідки від 17.02.2021 р. №01.12/3-357 виданою Буковинським державним медичним університетом позивач отримував доплату за лікувально - діагностичну роботу з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р.
Також у період роботи з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., позивач здійснював хірургічні операції, що підтверджується копіями операційних журналів хірургічного відділення №1 Лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці.
Згідно з положеннями ст. 62 Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, які підтвердженні належними та допустимими доказами, суд вважає що ОСОБА_1 має право на отримання відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт у закладі охорони здоров'я, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Таким чином, відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не врахував до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди роботи, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Отже, відповідач, відмовляючи позивачу в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв не на підставі Конституції та законів України.
Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права суд у цій справі вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2020 р., зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проходження клінічної ординатури з 01.09.1987 р. по 01.09.1989 р. в Кримському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті, що складає 2 роки та період роботи в Чернівецькому медінституті (в подальшому перейменованому в Буковинську державну медичну академію) з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., що складає 12 років 9 днів.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №176 від 30.03.2021 р.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2020 р., зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проходження клінічної ординатури з 01.09.1987 р. по 01.09.1989 р. в Кримському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті, що складає 2 роки та період роботи в Чернівецькому медінституті (в подальшому перейменованому в Буковинську державну медичну академію) з 01.07.1996 р. по 10.07.2008 р., що складає 12 років 9 днів.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн відповідно до квитанції №176 від 30.03.2021 р.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич