03 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/780/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому заробітної плати з 01.07.2015 р. в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити йому заробітну плату заробітну плату у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з 01.07.2015 р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 1999 р. по даний час він працює в органах прокуратури України на різних прокурорсько - слідчих посадах, а з 14.01.2016 р. на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Чернівецької обласної прокуратури. При цьому, заробітна плата у період з 01.07.2015 р. виплачувалась позивачу із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", всупереч положенням ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII. Внаслідок чого йому була не повністю нарахована та виплачена заробітна плата прокурора, зокрема в частині: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за виконання особливо важливої роботи; 4) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 р. було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII зі змінами застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансування ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Крім того, рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 є юридичним фактом, який уможливлює додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог позивача щодо способу захисту порушених прав, тобто, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати - а саме у вигляді відшкодування шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним.
01.03.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання по справі на 09:00 год. 31.03.2021 р.
23.03.2021 р. на адресу суду від Чернівецької обласної прокуратури (далі - відповідач) до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що у бюджетних призначеннях органам прокуратури України на заробітну плату, встановлених Законами України про Державний бюджет України на кожен рік з 2015 року, відповідні кошти для реалізації вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратур" не передбачені. Відповідно до ст. 89 Закону України 14.10.2014 р. №1697-VІІ "Про прокуратуру" фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Отже, Чернівецька обласна прокуратура фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства. Структура та умови оплати праці з 14.06.2012 р. встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами. Крім того, відповідач не наділений правом самостійно визначати та встановлювати посадові оклади для працівників, в тому числі і для позивача, у розмірах інших, ніж ті, які були передбачені у кошторисах на відповідні роки. Таким чином, оскільки з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, Чернівецька обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем також вказано, що дія п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, втратила чинність з 26.03.2020. За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 на спірні правовідносини (тобто до 26.03.2020 р.) не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення. Крім того, нарахування та виплати заробітної плати прокурорам у період з 26.03.2020 р. по 31.12.2020 р. була здійснена відповідно до Закону України від 19.09.2019 р. №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113), який набрав чинності 25.09.2019 р., запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 р. №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697) слова "регіональні" та «місцеві» замінено відповідно на "області" та "окружні"», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113 за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури"). Також пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 передбачено, що День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Отже, саме Закон №1697 (зі змінами внесеними Законом №113), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури"), яка на сьогодні є чинною. Позивач не пройшов атестацію, у зв'язку з чим був звільнений з займаної посади та органів прокуратури, а тому права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697 не набув.
31.03.2021 р. у зв'язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 09:00 год. 14.04.2021 р.
14.04.2021 р. у зв'язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 12:00 год. 19.05.2021 р.
23.04.2021 р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
19.05.2021 р. представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, вказував, що при цьому заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд заслухавши вступне слово учасників, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1999 р. по даний час працює в органах прокуратури України на різних прокурорсько - слідчих посадах, зокрема, з 14.01.2016 р. на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Чернівецької обласної прокуратури, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 2109.2020 р. №688-к прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області Петричуку О.А., тимчасово визначено робоче місце у відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Чернівецької обласної прокуратури за адресою: м. Чернівці, вул. Кордуби, 21А.
Як вбачається із матеріалів справи, у грудні 2020 р. та січні 2021 р. представник позивача зверталась із запитом до Чернівецької обласної прокуратури щодо надання інформації на підставі яких нормативно - правових актів, законів здійснювалось нарахування позивачу заробітної плати за період 11.09.2020 р., розмір заробітної плати за вказаний період із зазначенням складових заробітної плати, оклад, надбавки, премії, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи тощо. Також просила повідомити, на підставі яких нормативно-правових актів, законів здійснювалося нарахування позивачу заробітної плати у період з 01.07.2015 р. по 11.09.2020 р. із зазначенням складових заробітної плати.
Листами від 22.12.2020 р. та від 13.01.2021 р. Чернівецькою обласною прокуратурою повідомлено представника позивача, що за період з 01.07.2015 р. по 11.09.2020 р. позивачу нараховувалась заробітна плата згідно постанови Кабінету міністрів України від 31.05.2012 р. "Про упорядкуванні структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. №763, від 09.12.2015 р. №1013, від 30.08.2017 р. №657).
За період з 11.09.2020 р. по 31.12.2020 р. ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №657), яка складалась з: посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №657) - 5730,00 грн (з 11.09.2020 р. по 31.12.2020 р.); надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 40% посадового окладу.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті заробітної плати за період з 01.07.2015 р. відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до частини 1 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Згідно з частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 7 статті 81 Закону України від 14.10.2014 р. №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно частина 9 статті 81 Закону № 1697-VII, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 89 Закону України від 14.10.2014 р. № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Статтею 90 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Відповідно до статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. <…>, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 14.03.2018 р. у справі №825/575/16, від 21.03.2018 р. у справі №817/548/16, від 31.01.2018 р. у справі №810/1304/16 та від 26.04.2019 р. у справі №802/634/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивачу нараховується заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020 р.
Отже, правові наслідки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26.03.2020 р.
З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 01.07.2015 р. по 26.03.2020 р. в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за вказаний період у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" задоволенню не підлягають.
Втім, щодо правовідносин між сторонами, які виникли після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати за період з 26.03.2020 р. у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 цієї ж статті 81 Закону №1697-VІІ посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заробітна плата позивача складається з посадового окладу, місячної премії, надбавки за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань та індексації.
Виходячи з наданих відповідачем розрахунків, суд також зазначає про таке.
З урахуванням коефіцієнту прокурора обласної прокуратури - 1,2 та розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 року розмір посадового окладу позивача з 27.03.2020 року становить: 2102 грн х 15 х 1,2 = 37836,00 грн.
З урахуванням коефіцієнту прокурора обласної прокуратури - 1,2 та розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2021 року, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, розмір посадового окладу позивача з 01.01.2021 року становить: 2102,00 грн х 20 х 1,2 = 50448,00 грн.
Крім того, у відповідності до ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VІІ прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Отже, у відповідності до ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VІІ позивач має також право на отримання надбавки за вислугу років.
Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26.03.2020 року, тому право на отримання заробітної плати у відповідності до ст. 81 Закону №1697-VІІ виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020 року.
Відтак, суд вказує, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року та з урахуванням визначеного ст. 81 Закону №1697-VІІ розміру.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень необхідно визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 року відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі чинного законодавства та у межах своїх повноважень, а отже дії Чернівецької обласної прокуратури є законними та обґрунтованими.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.
3. Зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.
4. В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Чернівецька обласна прокуратура (вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001, код ЄДРПОУ 02910120).
Суддя І.В. Маренич