про відмову у залученні третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
28 квітня 2021 року справа № 580/1748/21 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В.,
за участю:
секретаря: Дубихвіст В.В.,
позивача - ОСОБА_1 ; представника позивача - адвоката Чередніченка М.М. (за ордером);
представника відповідача - Бурашнікової О.С. (самопредставництво),
розглянувши у підготовчому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у адміністративній справі №580/1748/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №580/1748/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заявив клопотання про залучення Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача
У підготовчому засіданні, яке відбулось 28.04.2021, відповідач заявлене клопотання підтримав, обгрунтував тим, що скорочення посади, яку займав позивач, здійснено відповідно до наказів Державного бюро розслідувань і які знаходяться у Державному бюро розслідувань, отже позивач фактично оспорює компетенцію Державного бюро розслідувань щодо скорочення посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі.
Крім цього у разі поновлення позивача на посаді грошові кошти для оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинні бути надані Державним бюро розслідувань як головним розпорядником бюджетних коштів.
Позивач та представник позивача проти задоволення клопотання заперечили з тих підстав, що позовні вимоги до Державного бюро розслідувань не заявлені і накази про скорочення посади не оспорюються. Накази дійсно знаходяться у Державному бюро розслідувань, проте позивач заявив клопотання про їх витребування, що не свідчить про необхідність залучення Державного бюро розслідувань третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі є самостійною юридичною особою та має власний банківський рахунок.
Розглянувши заявлене клопотання суд дійшов висновків про відсутність підстав для його задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Отже третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути залучена до участі у справі у випадку, коли рішення суду може безпосередньо вплинути на її права, свободи чи інтереси або обов'язки
З позовної заяви вбачається, що позивач був звільнений з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, згідно з наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 №56 о/с, який є предметом оскарження.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-V111 (далі - Закон №794-V111).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №794-V111 систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
Ч. 3 вказаної статті передбачає, що Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Згідно з ч. 4 вказаної статті для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань серед інших утворюється територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь.
Ч. 5, 6 вказаної статті передбачають, що територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Отже повноваження щодо звільнення позивача з посади відносяться до компетенції Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач фактично оскаржує наказ Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №202дск «Про затвердження змін штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі» та наказ Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 №303дск «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань», тому рішення у справі впливає на права та обов'язки Державного бюро розслідувань є безпідставним, оскільки вказані накази позивачем не оскаржуються.
Суд також зазначає, що згідно ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
Отже у разі необхідності долучення до матеріалів справи наказів Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №202дск та від 30.12.2020 №303дск вони можуть бути витребувані судом незалежно від того, чи залучене Державне бюро розслідувань до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Також є безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що Державне бюро розслідувань є головним розпорядником коштів, тому у разі поновлення позивача виникає обов'язок Державного бюро розслідувань виділити грошові кошти на оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (п. 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (п. 4).
Отже головний розпорядник коштів здійснює розподіл бюджетних коштів та доводить бюджетні асигнування розпорядникам коштів.
Натомість згідно ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, є юридичною особою, має власний рахунок та є розпорядником бюджетних коштів, саме на нього покладається обов'язок виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення за рахунок бюджетних асигнувань на заробітну плату в межах затвердженого кошторису.
Отже прийняття рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має своїм наслідком виникнення обов'язку у Державного бюро розслідувань як у головного розпорядника коштів сплатити кошти позивачу.
Натомість порядок збільшення бюджетних асигнувань відповідача для виплати заробітної плати є внутрішньою процедурою між розпорядником коштів і головним розпорядником коштів, яка врегульована Бюджетним кодексом України, а не судовим рішенням.
Згідно ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
За вказаних обставин рішення суду не впливає на права та обов'язки Державного бюро розслідувань, тому підстави для його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відсутні.
Керуючись ст. 49, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про залучення до участі у справі Державного бюро розслідувань як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 11 травня 2021 року.
Головуючий А.В. Руденко