01 червня 2021 року справа № 580/2103/21
11 годин 25 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2103/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) [представник відповідача - не прибув]
про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
12.04.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.
Ухвалою від 13.04.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 18.05.2021. Ухвалою від 18.05.2021 оголошено перерву до 01.06.2021.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проходження позивачем служби у період з та під час звільнення відповідач не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 та не виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, тому позивач просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Позивач у судове засідання не прибув, 22.04.2021 подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.28).
Відповідач позов не визнав, 06.05.2021 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У межах наявного фінансового ресурсу можливості здійснити виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оброни України у період з 01.01.2016 до 01.03.2018 не було. Відповідач вважає, що були відсутні підстави для нарахування індексації згідно частини 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У відзиві зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підвищено з 01.12.2015, повноваження щодо визначення базового місяця для обчислення індексації належать до дискреційних повноважень відповідача. У відзиві зазначено, що позаяк індексація грошового забезпечення позивача взагалі не проводилась, то спір щодо базового місяця відсутній. Щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідачем зазначено, що позивачу вже було нараховано та виплачено таку допомогу у 2020 році на підставі тих самих документів, поданих на підтвердження реабілітації у зв'язку з тяжким захворюванням і довготривалим лікуванням (більше 30 діб), станом на час звернення позивача наказ про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік щодо умов і методів нарахувань у бюджетному періоді був відсутній. Представник відповідача у судове засідання не прибув, 27.05.2021 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з витягом наказу від 26.02.2021 № 44 капітана ОСОБА_1 , (старшого інженера відділення зберігання некерованих авіаційних ракет), виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Черкаського ОМТЦК та СП Черкаської області. У наказі зазначено, зокрема, що позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 не отримував (а.с.12).
26.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою (а.с.16), у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період січень 2016 року - березень 2018 року та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення (а.с.16).
Листом від 01.03.2021 № 350/143/233 позивача повідомлено про неможливість проведення індексації за минулі роки та відсутність правових підстав для нарахування та виплати матеріальної допомоги (а.с.17).
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах щодо захисту майнового інтересу пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства належать застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Спеціальним законом, що регулює відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011). Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України № 2011 встановлено, що грошове забезпечення належить індексації відповідно до закону. Пунктом 1.9 Інструкції закріплено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (надалі - Закон № 1282). Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації належать грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, що установлюється у розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, під час визначення обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 6 Закону № 1282 визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що належить індексації у межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 2 Порядку № 1078 закріплено, що індексації належать грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, що не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим під час проведення індексації. Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (зазначена норма застосовується з 01.12.2015).
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із державних гарантій в оплаті праці. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Законом № 1282 та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника установи, позаяк йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Судом встановлено, що у зв'язку із відсутністю відповідних видатків на проведення індексації грошового забезпечення зазначені кошти позивачу, починаючи з 2016 до 2018 не нараховувалась і не виплачувались, відповідач не надав відомості про нарахування індексації та/або про наявну заборгованість щодо спірних правовідносин та/або вжитих заходів для отримання коштів з метою проведення індексації та/або доказів на підтвердження відсутності фінансування/бухгалтерських довідок змін у кошторисі. Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність фінансування, брак коштів для виплати індексації грошового забезпечення, як неналежного доказу неможливості здійснення нарахування індексації за умов зростання споживчих цін (інфляції) і не проведення виплат.
Пунктом 1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 21.06.2012 № 754), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за затвердженими в цій Інструкції кодами економічної класифікації видатків бюджету.
ЄСПЛ у справі Бакалов проти України та у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів того, що у фінансові ресурси кошторисно-бюджетного фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 не були забезпечені, кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні, чи було досягнуто балансу інтересів без шкоди для особи та реалізації правомірних очікувань позивача. Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У постановах Верховного Суду у справі № 825/1987/17 (ЄДРСР 82473199) та від у справі № 240/4911/18 (ЄДРСР 83142497) зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, позаяк стаття 5 Закону № 1282 вказує на джерела коштів, а тягар доказування обставин у цій справі відповідачем не виконано повністю.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим під час проведення індексації.
Встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку №1078 та Закону 1282 належить до повноважень відповідача, доказів неправильного визначення відповідачем базового місяця суду не надано.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оцінюючи дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 до 01.03.2018 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, тому позовні вимоги у частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 та зобов'язати військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 належить задовольнити.
Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закон №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011 порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 7 розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 8 розділу ХХІV Порядку № 260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.
Згідно з пунктом 9 розділу ХХІV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
Суд відхиляє твердження позивача про необхідність врахування наказу Міністерства оборони України від 15.02.2018 № 65 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік», позаяк розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення бюджетного періоду, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік.
Згідно наказу Міністерства оборони України від 13.03.2021 № 59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік» матеріальна допомога військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СШД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов'язані з виконанням завдань в районі проведення операції Об'єднаних сил.
Судом встановлено, що у 2020 році позивачу було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за наказом від 21.10.2020 у сумі 15164,05 грн, що підтверджується наданою відповідачем розрахунково-платіжною відомістю від 19.11.2020 № 11/1.
Доказів перебування позивача на реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) у 2021 році учасниками справи не надано, а судом не встановлено.
Суд дійшов висновку, що відповідач не відповідає критеріям, за наявності яких має здійснюватися виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році, тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ненарахованої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення належить відмовити.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позаяк позивачем, позов якого задоволено частково, сплачено судовий збір у сумі 908 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат із сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454 грн
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 07742822].
Повне судове рішення складено 01.06.2021.
Суддя Л.В. Трофімова