31 травня 2021 року справа № 580/1506/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якій просить визнати протиправно та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області № Ф-2782-10 від 15.02.2021 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на зайняття адвокатською діяльністю. Також наголошує, що з серпня 2019 року є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати єдиного внеску, як самозайнята особа. Вказано, що контролюючий орган мав нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується внесок. Натомість, податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не витребовував документи щодо його діяльності, формування вимоги та її надіслання є протиправним, оскільки відомості з інтегрованої картки платника внеску та реєстру не входять до переліку "інших документів" як такі, що не підтверджують суми виплат (доходу). Тому нарахування єдиного внеску вважає незаконним, а тому просив задовольнити позов.
Представником Головного управління ДПС у Черкаській області до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні останнього. Зазначено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Тому позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з даними інформаційної системи податкового органу станом на 31.01.2021 недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску становила 12349,48грн., з яких: за VI квартал 2019 року - 2754,18 грн.; за І квартал 2020 року (нарахування єдиного внеску за січень, лютий у сумі 2078,12 грн.); за II квартал 2020 року (нарахування єдиного внеску за червень в сумі 1039,06 грн.); за III квартал 2020 року - 3178,12 грн. (1039,06грн. нарахування єдиного внеску за липень, серпень; 1100 грн. - нарахування єдиного внеску за вересень); за VI квартал 2020 року - 3300 грн. (1100 грн. - нарахування єдиного внеску за жовтень-грудень). Тому прийнято спірну вимогу відповідно до вимог закону.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі рішення Ради адвокатів Черкаської області №27 від 15.06.2018 ОСОБА_1 видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 15.06.2018 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 не зупинялось.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач (РНОКПП НОМЕР_2 ) 03.01.2020 припинив підприємницьку діяльністі, основний вид економічної діяльності позивача як фізичної особи-підприємця 69.10 - діяльність у сфері права.
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії №2 серії 12 ААБ № 464204 від 20.08.2019 позивачу з 20.08.2019 встановлено 2 групу інвалідності безстроково.
15.02.2021 ГУ ДПС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄВ в сумі 12349,48грн. № Ф-2782-10, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Не погоджуючись з вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду.
Судом з облікової катки платника - особи, яка провидить незалежну професійну діяльність станом на 31.01.2021 також встановлено, що позивачем не сплачувався єдиний внесок.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 року № 5076 -УІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076), статтею 1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 63.2 статті 63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі юридичних осіб - нерезидентів, які відкривають рахунки у банках України, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Абзацом другим пункту 63.5 статті 65 ПК України, передбачено, що фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464), платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність.
Таким чином, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.
Пунктом 1 ст. 6 Закону №2464 визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, ч. 4 ст. 4 Закону №2464 визначає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, ч. 4 ст. 4 Закону №2464 не передбачає наявності пільг у пенсіонерів або осіб з інвалідністю у вигляді звільнення від сплати ЄВ при провадженні незалежної професійної діяльності зокрема у сфері права.
З інтегрованої картки позивача вбачається, до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 №Ф-2782-10 включені: за VI квартал 2019 року - 2754,18 грн.; за І квартал 2020 року (нарахування єдиного внеску за січень, лютий у сумі 2078,12 грн.); за II квартал 2020 року (нарахування єдиного внеску за червень в сумі 1039,06 грн.); за III квартал 2020 року - 3178,12 грн. (1039,06грн. нарахування єдиного внеску за липень, серпень; 1100 грн. - нарахування єдиного внеску за вересень); за VI квартал 2020 року - 3300 грн. (1100 грн. - нарахування єдиного внеску за жовтень-грудень).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у пп. 4 (крім ФОП - платників ЄП) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі-якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Таким чином, контролюючим органом правомірно винесено спірну вимогу та донараховано позивачу суму ЄВ.
Щодо доводів позивача, що контролюючий орган мав нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується внесок та що податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не витребовував документи щодо його діяльності як фізичної особи-підприємця, суд зазначає таке.
Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно пункту 3 Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Пунктом 4 Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі актів документальних перевірок є лише однією із підстав для її формування. Також Інструкцією №449 як окремо передбачено формування вимоги або на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску, або на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя П.Г. Паламар