02 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/866/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2010 року,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 11.08.2020 р. №UA508040/2020/000160/2 щодо збільшення митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 придбав у нерезидента «CARLSON TOYOTA» за контрактом від 25 квітня 2020 року №417505 легковий автомобіль, що був у користуванні «Toyota Sienna» 2014 року випуску вартістю 4500 доларів США. З метою проходження митного оформлення придбаного автомобіля позивачем 12 серпня 2020 року було подано до Чорноморської митниці Держмитслужби, електронну вантажну митну декларацію №UA508040/2020/007071 від 11.08.2020 року, якою позивачем задекларовано за основним методом визначення вартості товарів імпортований автомобіль «автомобіль легковий, що був у використанні, призначений для перевезення людей - 1 шт., марка TOYOTA, модель SIENNA, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 3456 куб. см., календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2014, колісна формула 2x4, тип - універсал, потужність двигуна 217 кВт, колір сірий», за договірною 4575,00 дол. США (126 273,20 грн. по курсу 27,6007 грн. за 1 дол. США без урахування вартості перевезення поза митною територією України в сумі 500 доларів США, а разом 140 073,55 грн.) Разом з митною декларацією для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством, але 11.08.2020 року відповідачем прийнято рішення №UA508040/2020/000160/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого позивач був змушений додатково надмірно сплатити за товар суму ПДВ в розмірі 20795,24 грн. та мито в розмірі 9452,38 грн. На думку позивача, коригування митної вартості товарів відбулось за відсутності правових підстав для такого коригування.
Представник відповідача 14.04.2021 р. надав до суду відзив на позовну заяву та 07.05.2021 доповнення до відзиву, згідно з якими позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів і особа, яка декларує товари вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. Однак, під час митного оформлення товару позивачем не було надано касового чи товарного чеку або іншого документу, який визначає вартість товару- автомобіля. Відповідач зазначає, що надана до позову виписка з банківського рахунку про перерахування коштів продавцю не може розглядатися в якості доказів оплати фактурної вартості товару, оскільки при митному оформленні вона не надавалася. Крім того, при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Жодного документу на підтвердження вартості страхування ні при митному оформленні, ні до матеріалів справи позивачем не надано. Стверджує, що надано на довідка про вартість транспортування не є документом, яким може бути підтверджено складові митної вартості товарів, оскільки не відповідає вимогам ч.2 ст.1 МК України та ст.44 ПК України.
Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Однак, для підтвердження рівня митної вартості товару позивачем додаткових документів не було надано. Зазначене не дало можливості відповідачу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, оскільки надані до ситного оформлення документи містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у зв'язку з чим митну вартість товарів було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Позивач вимоги ухвали виконав, у зв'язку з чим ухвалою від 29.03.2021 р. відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
25.04.2020 ОСОБА_1 згідно контракту №417505 придбав у CARLSON TOYOTA автомобіль Toyota Sienna 2014 року ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
11.08.2020 представником позивача митним брокером Зайцевою О.Г. (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу до Чорноморської митниці Держмитслужби подано в електронній формі митну декларацію №UA508040/2020/007071 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4575,00 доларів США. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору - графа 42 митної декларації.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено наступні документи: консамент від 15.06.2020 №203120910-01; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.08.2020 №UA508040/2020/007071; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.07.2014 № НОМЕР_2 та від 25.04.2020 НОМЕР_4; документ, що підтверджує вартість перевезення від 10.08.2020 №1; некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25.04.2020 №417505; договір про надання митного брокера від 27.07.2020 №47; висновок ХНДЕКЦ від 04.08.2020 №22/6541/5442; заява на посвідчення від 10.08.2020 №;872/13-2; розшифровка VIN коду від 11.08.2020.
Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості:
1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) касовий або товарний чек, ярлик, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів;
3) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування;
4) документи, що підтверджують вартість перевезення;
5) митну декларацію країни експорту;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
11.08.2020 Чорноморська митниця Держмитслужби здійснила коригування митної вартості транспортного засобу прийнявши рішення №UA508040/2020/000160/2, у якому зазначила, що наданий до митного оформлення документ щодо витрат на транспортування не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості. Вказаний документ не містить інформації про георгафічний пункт з якого здійснювалось переміщення товару, таким чином неможливо визначити чи вказана у ньому вартість транспортування відображає повну вартість чи лише її морську складову. Крім того, серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування заявленого рівня митної вартості. Разом з тим, декларантом не надано касовий або товарний чек, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів або банківські платіжні документи. Вказаний у контракті №417505 від 25.04.2020 продавець товару «Carlson Toyota, Кун Рапідс, США» відрізняється від фактичного відправника товару «Carlux Auto Sales, Орландо, США» вказаного у коносаменті.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про його скасування.
Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірних рішень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митний орган посилається на неподання декларантом касового або товарного чеку, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів або банківські платіжні документи.
Суд не погоджується із позицією митного органу щодо неможливості перевірки даних щодо ціни товару за відсутності підтвердження проведення оплати, оскільки прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме кассового/товарного чеку чи банківських платіжних документів не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Варто зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата, за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про проведення оплати не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування показників митної вартості.
Аналогічний правовий висновок висловлений постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №809/322/17, від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості відповідачем, з-поміж іншого, зазначено, про неможливість встановити повної вартості транспортування, оскільки у наданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо пукнту з якого здійснювалося переміщення товару.
З дослідженого судом чеку про оплату транспортних послуг від 26.05.2020 №1542 судом встановлено, що позивачем було оплачено ТОВ «АйСіЕл Глобал ЕлЕлСі» вартість доставки «Тойота» 2014 до України.
Як зазначає позивач у своїх поясненнях, що після придбання автомобіля він використовувався ним впродовж місяця для поїздок по всій території США. Зазначає, оскільки він проживав у Нью-Йорку, то він самостійно доставив автомобіль для завантаження на борт судна для доставки в Україну.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відмічає, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування тверджнення позивача про доставку автомобіля для завантаження на борт судна власним ходом самостійно, відтак підстави сумніватись у протилежному у суду відсутні.
Окремо суд звертає увагу, що позивачем включено до митної вартості документально підтверджені витрати на транспортування товару до митної території України в розмірі 13800,35 грн., а тому посилання відповідача на недоведеність витрат пов'язаних з транспортуванням товару є помилковим.
Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов'язаний разом із митними деклараціями надати страхові документи, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.
За нормами ст.53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості декларантом подаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування.
Як зазначає позивач у своїх поясненнях, страхування автомобілю на шляху поза митною територією України ним не здійснювалося.
Суд наголошує, що відповідачем жодними допустимими доказами не доведено факту понесення ОСОБА_1 витрат на страхування та жодним чином не спростовано твердження позивача про те, що таке страхування не здійснювалось
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA508040/2020/000160/2 від 11.08.2020 року, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508040/2020/000160/2 від 11.08.2020 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 108020200