Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 червня 2021 року Справа №520/6223/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 13.04.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2021 по 01.04.2021 (за березень 2021 року);
- зобов'язати негайно відповідача виплатити пенсію позивачу за період з 01.03.2021 по 01.04.2021 (за березень 2021 року).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії за березень 2021 року з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак, заборгованість з пенсії за вказаний період має бути виплачена відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №520/6223/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 30.04.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про правомірність своїх дій, оскільки, позивачу було призупинено виплату пенсії до з'ясування місця перебування, враховуючи, що право позивача на пенсійне забезпечення, відповідно до законодавства України пов'язується із перебуванням на обліку, як внутрішньо переміщеної особи.
У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, 128.05.2021 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію за вислугу років, що не заперечується відповідачем у справі.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення від 15.03.2021 №6326-500346737 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач з 01.03.2021 по 01.04.2021 припинив виплату пенсії, у зв'язку з чим позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо з'ясування причин припинення виплати пенсії.
Листом від 15.03.2021 року №2000-0203-8/37558 відповідач повідомив, що на підставі інформації, наданої управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 21.09.2020 року №48/05 у зв'язку з відсутністю інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутріньо переміщених осіб позивачу припинено виплату пенсії з 01.03.2021. Крім того, відповідачем для відновлення пенсійних виплат запропоновано звернутися до відділу обслуговування громадян №1 та надати необхідні документи.
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо невиплати пенсії за березень 2021, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон України №1706-VII), який набрав чинності з 22.11.2014, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частини перша статті 4 Закону України №1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення частини другої статті 5 Закону України №1058-IV передбачає, що виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (частина друга статті 46 Закону України №1058-IV).
Приписами статті 47 Закону України №1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, статтею 49 Закону України №1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Приписами частини першої статті 49 Закону України №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини другої цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Проте, як вбачається з відзиву відповідача, виплату пенсії позивачу зупинено на підставі інформації, наданої управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 21.09.2020 №48/05 з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомуніційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон, про тривалу відсутність позивача (понад 60 діб) за фактичним місцем перебування/проживання на підтвердження довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи.
Проте, суд звертає увагу на те, що Законом України №1058-IV не передбачено припинення або призупинення виплати пенсії на підставі даних, отриманих з державних органів, щодо тривалої відсутності за місцем проживання пенсіонера.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі №805/402/18, висновки якої в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими до застосування у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 2014 року. За період з 01.03.2021 по 01.04.2021 (березень 2021) виплата пенсії позивачу не здійснювалась у зв'язку з відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання на підставі даних державних органів, тобто з підстав, не передбачених частиною першою статті 49 Закону України №1058-IV.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України №1058-ІV, з 01.03.2021 припинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону України №1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у періоди з 01.03.2021 по 01.04.2021 позивач не отримував пенсію з вини відповідача, відтак суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення вимог адміністративного позову.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду у частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Щодо клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правничої допомоги б/н від 17.12.2018, укладений між позивачем та Адвокатом Кутовим Григорієм Ігоровичем.
До суду надано копію додаткової угоди від 20.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 17.12.2018, акту приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 17.12.2018, ордер на надання правничої допомоги серія АХ№1042076 від 20.03.2021.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 17.12.2018, гонорар за правничу допомогу визначено в загальному розмірі 5000,00 грн., що складається з наступних послуг:
- складення та подання адвокатського запиту до ГУ ПФ України в Харківській області про надання інформації про причини призупинення пенсійного забезпечення за березень 2021 року - 2 год., ставка за годину 500 грн. Всього - 1000 грн.
- складання та подання позовної заяви - 4 год., ставка за годину 1000 грн. Всього - 4000 грн.
Разом з цим, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, доводи заперечень щодо розміру правничої допомоги, викладені представником відповідача у відзиві на позов, та пропорційності їх складності даної справи, суд враховує наступне.
Згідно частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на думку суду, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що надані послуги щодо підготовки процесуальних документів є завищеними, оскільки неспівмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг позивачу та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Зазначене узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.
Суд, проаналізувавши надані представником позивача документи, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг та обсяг таких, вважає, що сума 5000,00 грн. не є співмірною, водночас, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно договору про надання правової допомоги та рівень складності справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., що на думку суду є справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.
Такий висновок, на переконання суду, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61022, код ЄДРПОУ:14099344) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 01.04.2021 (за березень 2021 року).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 01.04.2021 (за березень 2021 року).
Рішення суду у частині виплати суми пенсії за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.06.2021.
Суддя О.В. Ніколаєва