про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5446/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів,-
28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованого і не отриманого щомісячного довічного грошового утримання в сумі 1 622 949 грн. 13 коп.; інфляційних збитків - 80956,55 грн; 3% річних - 25611,47 грн; моральної шкоди - 150000 грн, всього -1879517,15 грн.
Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення або постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що 23 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про: визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 18.02.2020; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2020 згідно довідки №01-46/74/2020 від 25.02.2020; стягнення з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 150000 грн. (з урахуванням доповнення до адміністративного позову від 10.04.2020).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №440/1571/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2020 №328. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 25.02.2020 №01-46/74/2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №440/1571/20 набрало законної сили 16 листопада 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивачем зазначено, що на виконання вказаного вище рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020, однак, 09.03.2021 виплачено позивачу лише місячний розмір довічного грошового утримання за березень 2021 року, в подальшому відповідач перерахував довічне грошове утримання в місячному розмірі за квітень і травень 2021 року, хоча на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повинно було виплатити позивачу заборгованість по виплаті щомісячного грошового утримання, яка за період з 19.02.2020 по 28.02.2021 становить 1 622 949 грн. 13 коп., у зв'язку з невиплатою якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Отже, фактично при зверненні до суду з новим позовом ОСОБА_1 посилається на протиправну бездіяльність, допущену суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №440/1571/20, яка виразилась у неналежному виконанні вказаного рішення суду.
Шляхом ініціювання іншого окремого судового спору (подання даної позовної заяви) позивач намагається вирішити питання виконання відповідачем рішення суду в адміністративній справі №440/1571/20.
Стаття 129-1 Конституції України гарантує, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У зв'язку з цим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №552/6254/16-а.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз наведених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України ) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Спір у даній справі є тотожним спору у справі №440/1571/20, що розглянув Полтавський окружний адміністративний суд (рішення від 31.08.2020), оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 (адміністративне провадження №К/9901/1062/19), від 25.02.2021 у справі № 640/13599/20 (адміністративне провадження №К/9901/28856/20).
Зважаючи на вищевикладене, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №440/1571/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі №440/5446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення щомісячного довічного грошового утримання.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.Б. Головко