Справа № 420/3930/21
01 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» до Головного управління ДСНС України в Одеській області про скасування пункту 7 припису
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» до Головного управління ДСНС України в Одеській області, в якому позивач просить скасувати пункт 7 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.09.2020р. №44, складений провідним фахівцем Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області, ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» здійснює управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Малиновським районним відділом у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області 16.09.2020 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. За результатами проведення перевірки було складено акт №51 від 16.09.2020 року з виявленими порушеннями. На підставі зазначеного акту голові правління ОСББ «АВІА-15» вручено припис № 44 від 16.09.2020 року, в якому були визначені порушення та встановлений строк на їх усунення.
Як стверджує позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом, позивачем вчиняються дії по усуненню порушень, окрім тих, які визначені у п.7 припису, а саме, щодо необхідності демонтувати розміщених на сходових клітках підсобних приміщень.
У позові вказано, що відповідно до п.7 припису перевіряючим зазначено порушення позивачем ст.ст. 20, 55 Кодексу цивільного захисту України (35403-VI), а також п.2.37 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697. З порушеннями, які вказано в п.7. акту та п.7 припису позивач не згоден, оскільки за положеннями ст.ст. 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ОСББ як юридична особа не є власником даних приміщень та не має відповідних повноважень. Крім того, зазначені приміщення були спроектовані забудовником, відображені на технічному паспорті будинку (який надавався на огляд інспектору), не є самочинним будівництвом та не заважають вільній евакуації людей, а отже не створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій загрозу життю та здоров'ю людей.
З посиланням на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.26 ст.2 ст.20, ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України, позивач вказує, що законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. На думку позивача, аналіз вищевказаних норм законодавства у взаємозв'язку зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України (що визначає підстави для видачі центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, приписів, постанов і розпоряджень) дає підстави для висновку, що об'єднання має здійснювати за власні кошти виключно ті заходи цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій.
Таким чином, на думку позивача, демонтаж підсобних приміщень в Будинку (наявність яких не створює ризиків виникнення небезпечних чинників), спроектованих та побудованих забудовником - до вищевказаних заходів не належить.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що об'єднання не порушувало вимоги законодавства, не здійснювало будівництва підсобних приміщень. Крім того, зазначені нежитлові підсобні приміщення («комора» згідно технічного паспорту) розташовані не у сходових клітках (або між ними), а поряд з ними, відокремлені стіною, займають окремий простір (жодним чином не за рахунок простору сходових клітин), та не заважають вільному переміщенню/евакуації людей.
Враховуючи вищенаведене, як стверджує позивач, пункт 7 припису не відповідає вимогам законодавства та порушує права об'єднання, оскільки передбачає проведення демонтажних робіт, що призведе до значних втрат (збитків) об'єднання та мешканців будинку.
Ухвалою суду від 22.03.2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивачем усунено недоліки адміністративного позову.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вказаною ухвалою судом, в тому числі, витребувано у відповідача докази.
Копію ухвали суду від 31.03.2021 року отримано відповідачем 31.03.2021 року (а.с.106).
09.04.2021 року (вх.№17934/21) від представника відповідача до суду надійшла заява про подання доказів разом із додатками, згідно переліку, який у ній викладено.
13.05.2021 року (вх.№ЕП/13160/21) від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про ненадання відповідачем копії діючої на момент перевірки редакції положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області; фотофіксацій підсобних приміщень, які, на думку представника відповідача порушують норми пожежної безпеки, їх опису, фактичного розташування.
У поясненнях зазначено, що як вбачається з технічного паспорту на будинок на сходових клітках між поверхами будь-які підсобні приміщення відсутні. Біля сходових клітин на кожному поверсі розташовані ліфтові шахти та комори. Отже, як стверджує позивач, ОСББ «АВІА-15» не порушувало вимоги законодавства, оскільки комори так само як і ліфтові шахти займають окремий простір, відділені стінами, не створюють загрозу пожежній безпеці та не заважають вільному переміщенню/евакуації людей.
Суд зазначає, що ні у визначений судом строку, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» є юридичною особою, яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.04.2016 року, номер запису: 15561020000058125, за адресою: АДРЕСА_1 .
До видів діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» відносяться наступні види діяльності за КВЕД: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів (основний).
Відповідно до п.1 статут позивача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ABIA-15» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Метою створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п.2.1 Статуту).
У період з 15-16 вересня 2020 року, відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, наказу ГУ ДСНС України в Одеській області №271 від 11.09.2020 року "Про проведення позапланових перевірок" (а.с.110-112) на підставі посвідчення на проведення перевірки №53 від 14.09.2020 року (а.с.113) Малиновським районним відділом у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області здійснено позапланову перевірку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої перевірено: будівлі, споруди, приміщення, територію з метою перевірки додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено Акт №51 від 16.09.2020 року (а.с.15-26) .
Перевірка була здійснена за участі голови правління ОСББ «ABIA-15» ОСОБА_2 .
В акті №51 зафіксовані порушення відповідачем приписів Кодексу цивільного захисту України №5403-VI (далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697.
Так, зокрема, у п.7 розділу «Опис виявлених порушень» акту №51 від 16.09.2020 року встановлено порушення позивачем ст.ст.20, 55 Кодексу цивільного захисту України №5403-VI та п.2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, а саме, що на сходових клітках між поверхами облаштовані підсобні приміщення.
16.09.2020 року провідним фахівцем Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області Щеренко О.Ю. винесено припис №44 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, у п.7 якого визначено у строк до 07.12.2020 року демонтувати підсобні приміщення на сходових клітках між поверхами.
Вважаючи пункт 7 Припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.09.2020 року №44, складений провідним фахівцем Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області, ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) державним наглядом (контролем) є діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з положеннями ст. 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, тощо, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до Указу Президента України №20/2013 від 16 січня 2013 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Згідно з ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Відповідно до абз.7 ч.1 ст.6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Відповідно до ч.11 ст.4 Закону №877 плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.
Відповідно до ст. 10 Закону №877 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання);
тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);
Згідно частини 8 статті 7 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до вимог частини 9 статті 7 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Так, підставою для склання п.7 спірного припису були висновки відповідача про порушення позивачем ст.ст.20, 55 Кодексу цивільного захисту України №5403-VI та п.2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697.
Відповідно до ст.20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить:
1) забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання;
2) забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
3) розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії;
4) організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб'єкта господарювання;
5) створення об'єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;
6) створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
7) проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків;
8) здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки;
9) декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
10) розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки;
11) проведення об'єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту;
12) забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу;
13) здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
14) забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб'єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об'єктах, сил цивільного захисту - для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
15) забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;
16) здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні);
17) дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;
18) створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
19) розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання;
20) розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням;
21) забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
22) утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;
23) здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
24) своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території;
25) виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Організація заходів цивільного захисту суб'єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб'єктів господарювання з урахуванням таких вимог:
1) у суб'єктах господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисячі осіб створюються підрозділи з питань цивільного захисту;
2) у суб'єктах господарювання, а також закладах охорони здоров'я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб'єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
3) у навчальних закладах з денною формою навчання з чисельністю 500 і більше осіб, які навчаються, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
4) у суб'єктах господарювання з чисельністю працюючих до 200 осіб призначаються особи з питань цивільного захисту за рахунок штатної чисельності суб'єкта господарювання.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до Закону як підприємці, виконують заходи цивільного захисту особисто.
Порядок діяльності підрозділів з питань цивільного захисту або призначених осіб визначається відповідними положеннями про них або посадовими інструкціями. Положення про підрозділ (посадова інструкція працівника) з питань цивільного захисту затверджується керівником, що його створив (призначив), на підставі типового положення про такий підрозділ, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Тобто, положення вказаної статті визначають 25 завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту. В той же час, ні у приписі, ні в акті перевірки не зазначено, яке з вищевказаних завдань чи який обов'язок не виконано позивачем.
Відповідно до ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.
Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання.
Повноваження у сфері пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між суб'єктами господарювання, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Згідно з п.2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 не допускається:
улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;
захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами;
забивати, заварювати, замикати на замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах;
розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю та матеріалу;
захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини, евакуаційні площадки квартир житлових будинків;
знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;
улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення (кіоски), обладнання;
улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали;
розташовувати в ліфтових холах приміщення різного призначення;
робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;
знімати двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;
заміняти скло, що не дає скалок при руйнуванні, на звичайне у дверях;
знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;
зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;
розвішувати у сходових клітках на стінах дзеркала, стенди, панно, інші горючі матеріали.
Як вказує позивач, зазначені приміщення були спроектовані забудовником, відображені на технічному паспорті будинку (який надавався на огляд інспектору), не є самочинним будівництвом та не заважають вільній евакуації людей, а отже не створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій загрозу життю та здоров'ю людей.
З наданої до суду копії технічного паспорту на квартирний (багатоквартирний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.59-90), який виконано станом на 21.03.2016 року КП «БТІ» ОМР, судом встановлено, що на кожному з 10 поверхів вказаного будинку розміщено по три сходові клітки.
Так, поряд зі сходовими клітками розміщено коридори, ліфти та підсобні приміщення.
При цьому з графічного зображення у вказаному технічному паспорті вбачається, що підсобні приміщення, які як вказано позивачем, є коморами, розміщено так, що прохід на сходових клітках є вільним та не є ускладненим їх наявністю.
Суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи відповідачем не надано доказів, що саме на сходових клітках між поверхами облаштовані підсобні приміщення.
Декларування наявності спірних порушень, за відсутності доказів та доводів в їх обґрунтування, нівелюють обов'язок у позивача їх усувати.
Суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення п.7 спірного припису.
Крім того, як вказує позивач ОСББ як юридична особа не є власником даних приміщень та не має відповідних повноважень.
Доказів в спростування вищевказаних доводів до суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ст.317 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Таким чином, згідно вимог ст. ст. 316, 317 ЦК України тільки власник має право вчиняти дії по переобладнанню своєї власності, в даному випадку, демонтажу, а позивач таким власником не являється.
За вищевказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено, що саме на сходових клітках між поверхами облаштовані підсобні приміщення, суд вважає, що пункт 7 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.09.2020р. №44, складений провідним фахівцем Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області, ОСОБА_1 є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що адміністративний позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» до підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» до Головного управління ДСНС України в Одеській області про скасування пункту 7 припису - задовольнити.
Скасувати пункт 7 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.09.2020р. №44, складений провідним фахівцем Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області, ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15»судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА-15» (код ЄДРПОУ 40455230, адреса: АДРЕСА_1)
Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (код ЄДРПОУ 38643633, адреса: 65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6)
Суддя П.П. Марин