Справа № 420/4968/21
02 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Управління державної казначейської служби України у м. Одеса про визнання відмови протиправною та зобов'язання сформувати та подати висновок про повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7695,00 грн., вирішив задовольнити позовні вимоги.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Управління державної казначейської служби України у м. Одеса, в якій просила:
(1).Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове пенсійне страхування протиправною.
(2).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна,83 код ЄДРПОУ 20987385) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7695(сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять),00 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.
21.08.2020 р. позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири було придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Під час оформлення купівлі, позивач сплатила збір у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7695,00 грн.
Позивач придбала квартиру вперше, а отже вона не підпадає під дію п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» тобто вона звільняється від сплати 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості в сумі 7695,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу зазначеної квартири, шляхом формування та направлення до Управління державної казначейської служби України у м. Одеса відповідного подання.
19.10.2020 р. відповідач відмовив позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості в сумі 7695,00 грн.
Позивач вважає, що відмова відповідача щодо сформування та подання до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є протиправною.
(б) Позиція відповідача
13.04.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач зазначив, що повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.
З 01.01.2013 р. функціонує Державний реєстр прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 року речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно.
Таким чином, надати позивачу подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7695,00 грн неможливо.
(в) Відповідь на відзив
19.04.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальні відділення встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
05.04.2021р. суд, ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
21.08.2020 р. позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири було придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Під час оформлення купівлі, позивач сплатила збір у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7695,00 грн., що підтверджується квитанцією № СВ03802331/1 від 21.08.2020 р.
Позивач придбала квартиру вперше, а отже вона не підпадає під дію п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» тобто вона звільняється від сплати 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості в сумі 7695,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу зазначеної квартири, шляхом формування та направлення до Управління державної казначейської служби України у м. Одеса відповідного подання.
19.10.2020 р. відповідач відмовив позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості в сумі 7695,00 грн.
V. Джерела права та висновки суду.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже відповідно до зазначених норм права суд робить висновок, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
В Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість а тому саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладається саме на державу.
Крім того, суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цієї справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації щодо повторності придбання об'єктів нерухомості.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальні відділення встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 р. у справі №819/657/17 від 20.03.2018 р. у справі №819/1249/17, від 19.06.2018 р. у справі №819/1554/16.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач вперше придбав житло за договором купівлі- продажу №671 від 21.08.2020 р. квартиру АДРЕСА_1 . та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Відмова відповідача у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі в розмірі 7695,00 грн є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Таким чином, суд робить висновок, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, позивач сплатив помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в розмірі 7695,00 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна,83 код ЄДРПОУ 20987385) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7695(сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять),00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить до задоволення.
VI. Судові витрати
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністратвиний позов задовольнити.
2.Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове пенсійне страхування протиправною.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна,83 код ЄДРПОУ 20987385) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7695(сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять),00 грн.
4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816(одна тисяча вісімсот шістнадцять),00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса:65107, м. Одеса, вул. Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, адреса: 65023, м. Одеса, вул. Садова 1-А, код ЄДРПОУ 37607526
Суддя О.Я. Бойко