Справа № 420/4224/21
02 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» (код ЄДРПОУ 41353405; адреса: вул. Отамана Головатого, 73/2, м. Одеса, 65003) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
19 березня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому представник позивача просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2021 року №15518, від 25.02.2021 року №24056 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку;
зобов'язати комісію Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних виключити товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/4224/21 о 14:59:36 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування вимог позову представник позивача зазначив, що 04.02.2021 року та 25.02.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області були прийняті рішення №15518 та №24056 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким була встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку з підстав, встановлених п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивач є юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який господарює за КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (а.с.31) і є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області (а.с.32).
04.02.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення №15518 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яким була встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку з підстав ,встановлених п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
У розділі «Податкова інформація» вказано, що позивач здійснює придбання у контрагентів-постачальників з ознаками ризиковості (а.с.33).
16.02.2021 року позивачем направлено Повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (кількість додатків - 73) (а.с.34-154).
25.02.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 16.02.2021 року №1 було прийнято рішення №24056 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яким була встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку з підстав, встановлених п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (а.с.155).
Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до п.п.20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п.62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з п. 74.1, п. 74.3 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац третій пункту 74.1).
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами (абзац четвертий пункту 74.1).
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац п'ятий пункту 74.1).
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Так, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VIII, яким змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11.12.2019 №1165 (набрала чинності 01.02.2020), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165).
Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).
Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.
Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
За формою та змістом оскаржувані рішення контролюючого органу №15518 від 04.02.2021 року та №24056 від 25.02.2021 року відповідають вимогам Додатку №4 до Порядку №1165.
Так, у рішенні зазначено про відповідність платника податку ТОВ “Центр монтажних технологій” критеріям ризиковості платника податку, а саме, п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов'язкове для заповнення поле "податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)".
Натомість, у рядку “Податкова інформація” в оскаржуваному рішенні зазначено лише про “здійснення придбання товару у контрагентів-постачальників з ознаками ризиковості”, і не містить розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості (а.с.33, 155). ТОВ “ Центр монтажних технологій ” не отримано жодних додатків до оскаржуваних рішень Комісії ГУ ДПС із розшифруванням податкової інформації, покладеної в основу цього рішення. Таку інформацію не було надано також і суду.
Не містить додаткової інформації і протокол засідання Комісії від 25.02.2021 року (а.с.195).
Таким чином, відповідачем не обґрунтовано, яка саме податкова інформація в нього наявна, про які саме факти вона свідчить, якими документами, що мають доказове значення, вона підтверджується.
Тому судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і справа не містить доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У постановах Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 02.04.2020 року у справі № 160/93/19 адміністративне провадження N К/9901/25783/19) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Відповідно до п. 25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з пунктами 44-46 Порядку №1165 Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Натомість, відповідачем протоколу засідання Комісії або витягу з нього до матеріалів справи не надано, а надано лише витяг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових платників податків, у зв'язку з чим рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від від 04.02.2021 року №15518 та від 25.02.2021 року №24056 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку не може вважатися обґрунтованим.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не проведено обґрунтованої та повної оцінки наданих у Повідомленні №1 від 16.02.2021 року документів, копії яких надано до суду, а саме:
Наказ №2 про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики від 24.05.2017 року (а.с.38-40);
Договір №0315082019 від 15.08.2019 року (а.с.41-42);
Акт наданих послуг за грудень 2020 року (а.с.43);
Платіжне доручення №397 від 07.12.2020 року (а.с.44);
Договір про надання послуг №829-6171-5980-9813 від 28.10.2019 року (а.с.45-49);
Акт прийому та передачі послуг №4664184885 від 31.12.2020 року (а.с.50);
Платіжне доручення №445 від 22.12.2020 року (а.с.51);
Абонентський договір №5383678 від 07.05.2020 року (а.с.52-54);
Акт передавання-приймання виконаних робіт №5383678/2012 (а.с.55);
Платіжне доручення №466 від 28.12.2020 року (а.с.56);
Договір поставки з попередньою оплатою №23р-12/20 від 23.12.2020 року (а.с.57-60);
Видаткова накладна №ВР-0000212 від 28.01.2021 року (а.с.61-62);
Товарно-транспортна накладна №ВР-0000179 від 28.01.2021 року (а.с.63-66);
Платіжне доручення №5 від 23.12.2020 року (а.с.67);
Договір №01102019 від 01.10.2019 року (а.с.68-71);
Видаткова накладна №998 від 28.12.2020 року (а.с.72);
Товарно-транспортна накладна №Р999 від 28.12.2020 року (а.с.73);
Видаткова накладна №999 від 28.12.2020 року (а.с.74);
Товарно-транспортна накладна №Р999 від 28.12.2020 року (а.с.75);
Платіжне доручення №1 від 23.12.2020 року (а.с.76);
Платіжне доручення №447 від 23.12.2020 року (а.с.77);
Договір поставки №30/10/2019-2 від 30.10.2019 року (а.с.78-80);
Видаткова накладна №48 від 02.12.2020 року (а.с.81);
Видаткова накладна №53 від 17.12.2020 року (а.с.82);
Товарно-транспортна накладна №Р53 від 17.12.2020 року (а.с.83-84);
Платіжне доручення №386 від 02.12.2020 року (а.с.85);
Платіжне доручення №452 від 23.12.2020 року (а.с.86);
Договір №143008 про надання послуг з організації перевезення відправлень (а.с.87-93);
Акт №НП-004741842 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.94);
Акт №НП-004701628 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.95);
Акт №НП-004653993 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.96);
Платіжне доручення №457 від 24.12.2020 року (а.с.97);
Платіжне доручення №479 від 12.01.2021 року (а.с.98);
Платіжне доручення №423 від 15.12.2020 року (а.с.99);
Договір №НАЄ 03/20 про юридичне супроводження від 01.03.2020 року (а.с.100-101);
Акт надання послуг №НА00000051 від 31.12.2020 року (а.с.102);
Договір поставки №03/12/2020 від 03.12.2020 року (а.с.103-105);
Рахунок на оплату №289 від 03.12.2020 року (а.с.106);
Видаткова накладна №208 від 04.12.2020 року (а.с.107);
Платіжне доручення №5914 від 03.12.2020 року (а.с.108);
Договір поставки №23/09-2020 від 23.09.2020 року (а.с.109-111);
Рахунок на оплату №286 від 02.12.2020 року (а.с.112);
Видаткова накладна №185 від 03.12.2020 року (а.с.113);
Платіжне доручення №1003 від 02.12.2020 року (а.с.114);
Платіжне доручення №1004 від 02.12.2020 року (а.с.115);
Договір поставки №2355 від 16.12.2019 року (а.с.116-124);
Видаткова накладна №204 від 28.12.2020 року (а.с.125);
Видаткова накладна №203 від 28.12.2020 року (а.с.126);
Довіреність №1257 від 01.12.2020 року (а.с.127);
Платіжне доручення №ВМ404 від 09.12.2020 року (а.с.128);
Платіжне доручення №ВМ412 від 09.12.2020 року (а.с.129);
Платіжне доручення №М12096 від 14.12.2020 року (а.с.130);
Штатний розпис (а.с.131);
Табель обліку використання робочого часу (а.с.132);
Розрахункова відомість (а.с.133);
Договір найму (оренди) №01/20-08 від 02.01.2020 року (а.с.134-140);
Договір найму (оренди) №01/20-29 від 02.01.2020 року (а.с.141-147);
Рахунок на оплату №406 від 01.12.2020 року (а.с.148);
Рахунок на оплату №410 від 01.12.2020 року (а.с.149);
Акт надання послуг №409 від 31.12.2020 року (а.с.150);
Акт надання послуг №410 від 31.12.2020 року (а.с.151);
Платіжне доручення №444 від 22.12.2020 року (а.с.152);
Акт звіряння (а.с.153-154).
Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним встановленим обставинам.
Отже, ну думку суду, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр монтажних технологій» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення або охоронюваного законом інтересу та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що приписами пункту 6 Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що встановлення Комісією ГУ ДПС в Одеській області відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку може створювати перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності, тобто позивач має охоронюваний законом інтерес для його оскарження.
Включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.
Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган конкретно не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.
Таким чином, в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платнику податку зазначено тільки п.8 Критеріїв ризиковості платника податків та його зміст, однак рішення не містить розшифровки, яка саме податкова інформація слугувала підставою для віднесення товариства до переліку ризикових платників податку. З оскаржуваного рішення не вбачається, яка ризикова операція та по якій податковій накладній досліджувалась податкова інформація по платнику податків.
При вирішенні цього спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку №1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Це означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.
Суд акцентує увагу на тому, що віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, а також прийняття вказаного негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 04.02.2021 року №15518 та від 25.02.2021 року №24056, а, отже, і виключення Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр монтажних технологій” з переліку ризикових платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень, відзив на позовну заяву відтворює законодавчі норми та зміст оскаржуваних рішень, не містить будь-яких аргументів на противагу доводам позивача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення щодо включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість не відповідає усім критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та порушує права позивача як платника податку, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, виходячи із наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 4540 грн. (а.с.12-13).
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
Крім цього, 01.04.2021 року за вх.№16259/21 від представника позивача надійшла заява про попереднє визначення розміру судових витрат, де вказано, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 10000 грн. 05.05.2021 року за вх.№22494/21 надійшла заява про остаточне визначення розміру судових витрат, де заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу 10000 грн.
13.05.2021 року за вх.№24258/21 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтоване тим, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним.
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги”.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення з цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Згідно зазначеного вище Висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги”. З цієї підстави суд не може брати до уваги ті послуги, опис яких не є конкретизованим або щодо яких відсутні чітко встановлені результати проведеної роботи.
10.03.2021 року за №17-038/21 між позивачем та Адвокатським бюро Олександра Ковачова укладено договір про надання адвокатських послуг (а.с.167-169)
Згідно Акту №1 про прийняття-передачі наданих послуг від 05.05.2021 року адвокатом надані наступні послуги:
попереднє опрацювання наданих матеріалів;
аналіз законодавства;
підготовка та подача адвокатського запиту;
підготовка та подача до суду адміністративного позову;
підготовка та подача до суду заяви про попереднє визначення судових витрат;
підготовка та подача до суду відповіді на відзив;
підготовка та подача до суду заяви про остаточне визначення судових витрат.
Згідно п.4.1 Договору гонорар є фіксованим.
Судом встановлено, що представником позивача складено та подано позовну заяву, а також складено відповідь на відзив та процесуальні клопотання..
Згідно п.1 ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Суд у даному контексті наголошує, що згідно Договору сума вартості послуг на правничу допомогу є фіксованою. Поряд із цим, фактичне надання послуг у вигляді підготовки процесуальних документів суд встановив як підтверджене.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
Суд наголошує, що наданий позов є позовом немайнового характеру. При цьому, за аналізом предмета позову справу віднесено до справ незначної складності.
Згідно ч.ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З урахуванням того, що позов задоволено повністю, представником позивача надано документальні підтвердження наданих послуг, матеріали справи містять фактичні результати наданих послуг, суд вважає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, слід покласти на відповідача. З урахуванням складності справи суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн., визначивши цю суму співмірною за надані послуги адвоката виходячи із вимог ч.5 ст. 134 КАС України, адже протилежне відповідачем не обгрунтовано.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» (код ЄДРПОУ 41353405; адреса: вул. Отамана Головатого, 73/2, м. Одеса, 65003) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2021 року №15518, від 25.02.2021 року №24056 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язати комісію Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Монтажних Технологій» (код ЄДРПОУ 41353405) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок грн., 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000(десять тисяч)грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.06.2021 року у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці з 17.05.2021 року по 31.05.2021 року включно.
Суддя М.М. Аракелян